Вікіпедія

Льодовик Твейтса

Льодовик Твейтса або льодовик Судного дня[1] — антарктичний льодовик, що впадає до затоки Паїн-Аїленд, акваторія моря Амундсена, на схід від гори Мерфі, на узбережжі Волгрін[en] землі Марі Берд[2].

Льодовик Твейтса
Зображення
Названо на честь Fredrik Thwaitesd
Континент Антарктида
Адміністративна одиниця Територія Антарктичного договоруd
Висота над рівнем моря 0 м
Площа 120 000 км²
Мапа
CMNS: Льодовик Твейтса у Вікісховищі

Координати: 75°30′ пд. ш. 106°45′ зх. д. / 75.500° пд. ш. 106.750° зх. д. / -75.500; -106.750

Опис ред.

В 2010 році площа льодовика становила близько 192 000 км²[3][4].

Має довжину понад 160 км і ширину 30 км. 60 км язика, тобто є — шельфовим льодовиком. Його швидкість на поверхні перевищує 2 км/рік поблизу лінії впадіння до океану. Його найшвидший лід знаходиться в центрі: 50 км на схід від гори Мерфі.

Льодовик знаходиться в зоні підвищеної вулканічної активності[5].

В 1967 р. Консультативний комітет з антарктичних найменувань найменував льодовик на честь Фредріка Т. Твейтса (1883—1961), гляціолога, геоморфолога та почесного професора Університету Вісконсін-Медісон[6][7].

Шельфовий льодовик Твейтса[en], скріплює та стримує східну частину льодовика Твейтса, є висока ймовірність його руйнації 2021—2032 роках, що призведе до збільшення швидкості льодовика Твейтса та підвищення рівня моря[8].

Значення як кліматичного індикатора ред.

Льодовик Твейтса, разом з льодовиком Паїн-Аїленд, вважається слабкою нижньою частиною значно більшого Західноантарктичного льодовикового щита та діє як «гальмівна колодка» для нього.

Як встановили вчені, льодовик Твейтса став активно танути ще з 40-х років XX ст. і відтоді, цей процес не припиняється[9]. У випадку його повної руйнації, численні прибережні міста можуть бути затоплені через підвищення рівня моря більш ніж на метр[3]. BBC назвала льодовик Твейтса льодовиком Судного дня через його глобальне значення[10].

У районі льодовика особливо чітко відчуваються атмосферні та океанічні зміни: результатом є швидка втрата льоду. Лінія приземлення льодовика, (лінія, де льодовик востаннє торкається дна і де він починає плавати) знаходиться на підводному хребті. Лід там тоншає, лінія приземлення переходить у глибоководний басейн. Якщо льодовик втратить контакт із землею по всій поверхні хребта і спливе вгору, це значно прискорить швидкість його потоку і, таким чином, його танення протягом наступних кількох десятиліть.

На початку 2020 року дослідники з Міжнародної колаборації льодовика Твейтса (англ. International Thwaites Glacier Collaboration (ITGC)) провели вимірювання, щоб розробити сценарії майбутнього льодовика та спрогнозувати часові рамки можливого колапсу[11]. З'ясовано, що ерозія льодовика підігрітою водою океану сильніша, ніж очікувалося. Дослідники відзначили, що температура води на базовій лінії льодовика була вже більш ніж на два градуси вище нуля[4].

Дослідження 2021 року показало, що великі частини шельфового льодовика можуть відколотися протягом кількох років. Маркером цього є тріщини і рухів льоду[12].

Руйнація даного льодовика підвищить рівень морів приблизно на 65 см[4], а повне танення льодовика також може зрушити сусідні льодовикові маси і спричинити підвищення глобального рівня моря до трьох метрів[13][14].

В 2023 році, айсберг B-22A, який відколовся від льодовика Твейтса ще в 2002 році, почав рух від Південного полюса. Даний айсберг — є найбільшою частиною колосальної крижаної маси B-22 розміром з американський штат Род-Айленд. Зараз B-22A зберіг більшу частину початкового льоду і покриває близько 3 000 км². Вирвавшись з льодовика ще на початку серпня 2002 року, B-22A вільно плавав недалеко від узбережжя Антарктики, поки в 2012 році не застряг на піднятій ділянці морського дна. В середньому, він переміщався зі швидкістю всього 2,6 км на рік. За даними НАСА, це один з найповільніших середніх показників серед всіх айсбергів за всю історію спостережень[15].

Більш ранні дослідження, що використовували комп'ютерне моделювання, щоб спрогнозувати рух льодовика, концентрувалися на його швидкості й товщині, а також тому, як вони змінюються у межах століть. Однак у новому дослідженні, вчені зі Стенфордського університету дійшли висновку[16], що крижаний потік, розташований у самому серці льодовика Судного дня, з шириною 130 кілометрів може збільшитися вже за наступні два десятиліття. Наслідки для планети будуть гнітючими — втрати льоду лише збільшаться, що неодмінно сприятиме підвищенню глобального рівня моря[17].

Примітки ред.

  1. ↑ Antarctica melting: Climate change and the journey to the 'doomsday glacier' [Архівовано 4 лютого 2022 у Wayback Machine.] BBC News, 28 January 2020
  2. ↑ Thwaites Glacier: Antarctica, name, geographic coordinates, description, map. Geographic.org. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 13 травня 2014.
  3. ↑ а б DER SPIEGEL: Ein Koloss taut auf — DER SPIEGEL — Wissenschaft. Abgerufen am 30. Januar 2020. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 5 лютого 2022.
  4. ↑ а б в Shola Lawal: Temperatures at a Florida-Size Glacier in Antarctica Alarm Scientists. In: The New York Times. 29. Januar 2020, ISSN 0362-4331 (nytimes.com [abgerufen am 30. Januar 2020])
  5. ↑ Robin McKie: Scientists discover 91 volcanoes below Antarctic ice sheet. In: The Observer. 12. August 2017, ISSN 0029-7712 (theguardian.com [abgerufen am 10. Februar 2020]). Архів оригіналу за 5 липня 2018. Процитовано 5 лютого 2022.
  6. ↑ Thwaites Glacier. Geographic Names Information System. United States Geological Survey. {{cite web}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка)
  7. ↑ Thwaites Glacier Tongue. Geographic Names Information System. United States Geological Survey. {{cite web}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка)
  8. ↑ Amos, Jonathan (13 грудня 2021). Thwaites: Antarctic glacier heading for dramatic change. BBC News (en-GB) . Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 16 грудня 2021.
  9. ↑ В Антарктиді прискорено тане льодовик Судного дня: учені лякають змінами клімату та глобальною повінню. // Автор: Марченко Любов. 29.02.2024, 01:06
  10. ↑ Justin Rowlatt: Journey to the 'doomsday glacier'. In: BBC News. 28. Januar 2020 (bbc.com [abgerufen am 30. Januar 2020])
  11. ↑ ITGC: Scientists drill for first time on remote Antarctic Glacier. In: thwaitesglacier.org. 28. Januar 2020, abgerufen am 31. Januar 2020. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 5 лютого 2022.
  12. ↑ Antarktis: Eisschild am Thwaites-Gletscher könnte innerhalb der nächsten Jahre zerbrechen. In: Der Spiegel. 14. Dezember 2021, ISSN 2195—1349 (spiegel.de [abgerufen am 15. Dezember 2021])
  13. ↑ Ian Joughin, Benjamin E. Smith und Brooke Medley: Marine Ice Sheet Collapse Potentially Under Way for the Thwaites Glacier Basin, West Antarctica. In: Science. März 2014, doi:10.1126/science.1249055. Архів оригіналу за 5 лютого 2022. Процитовано 5 лютого 2022.
  14. ↑ T. A. Scambos u. a.: How much, how fast?: A science review and outlook for research on the instability of Antarctica's Thwaites Glacier in the 21st century. In: Global and Planetary Change. Juni 2017, doi:10.1016/j.gloplacha.2017.04.008. Архів оригіналу за 5 лютого 2022. Процитовано 5 лютого 2022.
  15. ↑ Айсберг, який відколовся від льодовика «Судного дня», почав рухатися в 136 разів швидше (відео). // Анатолій Шевченко. 20.04.2023
  16. ↑ Widening of "doomsday glacier's" main ice stream would accelerate ice loss. // By David Szondy. March 27, 2023
  17. ↑ У серці льодовика Судного дня "вирує" потік шириною 130 км: його розширення лише прискорить втрату льоду. 28.03.2023, 09:32

Посилання ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Льодовик Твейтса

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Льодовик_Твейтса&oldid=41870112