Відкрити головне меню

Луцій Тарквіній Коллатін (лат. Lucius Tarquinius Collatinus) — один з двох перших ​​ консулів Стародавнього Риму (разом з Луцієм Юнієм Брутом), родич останнього римського царя Тарквінія Гордого, один з натхненників повстання, що призвів до вигнання царя.

Луцій Тарквіній Коллатін
лат. Lucius Tarquinius Collatinus
Tarquinius-Collatinus.jpg
Портрет зі збірки біографій
Promptuarii Iconum Insigniorum (1553)
Ім'я при народженні Луцій Тарквіній
Народився 6 століття до н. е.
невідомо
Помер невідомо
невідомо
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність римський державний діяч, консул
Посада давньоримський сенатор[d][1] і консул[1]
Батько Єгер
Мати невідомо[2]
Брати, сестри  • Tarquinia[d][2]
У шлюбі з Лукреція[2]

Про ранні роки життя Коллатіна нічого не відомо. У 509 до н. е. під час облоги Ардей на бенкеті у старшого сина царя Секста Тарквінія вийшла суперечка про переваги дружин бенкету. Для того, щоб вирішити суперечку, розпалені вином бенкетуючі скочили на коней і вирушили по черзі в будинок кожного. Лише дружину Коллатіна Лукрецію застали за роботою, в той час як дружини інших віддавалися забавам у колі ровесниць. На наступний вечір Секст повернувся в будинок свого родича. Вночі, погрожуючи жінці зброєю, він збезчестив її, після чого — зник. Негайно Лукреція послала гінця до батька Спурія Лукреція Триципітіна і чоловіка. Коли вони прибули у супроводі Луція Юнія Брута і Публія Валерія, вона повідала їм про події, після чого наклала на себе руки. Тіло Лукреції винесли на вулиці, демонструючи злочин царської влади. Піднявши народ в Коллації повсталі прямують у Рим. Там вони також надихають народ на боротьбу, після чого приймається рішення про вигнання царя.

Першими консулами республіки були обрані Луцій Юній Брут і Луцій Тарквіній Коллатін. Але незабаром народ став знову перейматися іменем Тарквінія, оскільки той належав до царського дому. Щоб не стати жертвою народного роздратування і послухавши умовляння друзів Коллатін добровільно відправився у вигнання в Лавіній. Замість нього консулом став Публій Валерій Публікола.

ПосиланняРедагувати