Луцій Марцій Філіп (консул 56 року до н. е.)
Луцій Марцій Філіп (102 — після 43 р. до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч Римської республіки, консул 56 року до н. е., вітчим Октавіана Августа.
| Луцій Марцій Філіп | |
|---|---|
| лат. L. Marcius L.f.Q.n. Philippus | |
| Народився |
не пізніше 102 до н. е. Стародавній Рим |
| Помер |
не раніше 43 до н. е. невідомо |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | давньоримський політик, давньоримський військовий |
| Знання мов | латина |
| Посада | римський губернаторd, претор, давньоримський сенатор[d][1] і консул[1] |
| Конфесія | давньоримська релігія |
| Рід | Marcii Philippid |
| Батько | Луцій Марцій Філіп[2][3][3] |
| Мати | невідомо |
| Родичі | Октавіан Август і Октавія Молодша |
| У шлюбі з | Атія Бальба Секунда[3][3] і невідомо |
| Діти | Луцій Марцій Філіп, Марція Філіпа[3][3] і Quintus Marcius Philippusd |
Життєпис ред.
Походив з роду нобілів Марцієв. Син Луція Марція Філіпа, консула 91 року до н. е.
У 62 році до н. е. був претором, після чого отримав як провінцію Сирію, якою керував з 61 до 60 року до н. е.
У 56 році до н. е. його обрано консулом разом з Гнеєм Корнелієм Лентулом Марцелліном. Нічим суттєвим не відзначився. Згодом, під час громадянської війни між Гаєм Юлієм Цезарем та Гнеєм Помпеєм не прийняв жодного боку, залишаючись в Італії. Після загибелі Цезаря пропонував Октавіану не приймати спадок Цезаря. У 43 році до н. е. входив до посольства, яке вело перемовини від імені сенату з Марком Антонієм. Після повернення до Риму віддалився від політичного життя.
Родина ред.
1. Дружина (ім'я не відоме)
Діти:
- Луцій Марцій Філіп, консул-суфект 38 року до н. е.
- Квінт Марцій Філіп, проконсул 47 року до н. е.
- Марція
2. Дружина — Атія Бальба Цезонія.
Примітки ред.
- ↑ а б Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman Republic — Society for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3
- ↑ Любкер Ф. Marcii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 823–825.
- ↑ а б в г д е Digital Prosopography of the Roman Republic
Джерела ред.
- Аппіан, BC III 10, 13; 61—63; Syr. 51 (лат.)
- Плутарх, Cat. Min. 39; Cic. 41 (гр.)