Лотта у Веймарі (фільм)
«Лотта у Веймарі» (нім. Lotte in Weimar) — художній фільм Еґона Ґюнтера за однойменною книгою Томаса Манна змальовує зустріч двох літніх людей — Ґете і Шарлотти Кестнер, яка є прообразом Лотти зі всесвітньо відомого роману «Страждання молодого Вертера».
Лотта у Веймарі | |
---|---|
нім. Lotte in Weimar | |
Жанр | драматичний фільм |
Режисер | Egon Güntherd[1] |
Сценарист | Egon Güntherd |
На основі | Lotte in Weimar: The Beloved Returnsd |
У головних ролях | Лілі Палмер, Martin Hellbergd, Rolf Ludwigd, Hilmar Baumannd, Jutta Hoffmannd, Katharina Thalbachd, Monika Lennartzd, Norbert Christiand, Walter Lendrichd, Dieter Mannd, Annemone Haased, Christa Lehmannd, Sonja Hörbingd, Victor Deißd, Fred Delmared, Wolfgang Greesed, Barbara Brecht-Schalld, Axel Max Triebeld, Hilmar Eichhornd і Thomas Thiemed |
Оператор | Erich Guskod |
Композитор | Карл-Ернст Зассеd |
Тривалість | 119 хв. |
Мова | німецька |
Країна | НДР Німеччина |
Рік | 1975 |
IMDb | ID 0071774 |
Кінокартина має складну багатомірну структуру. Вона вміщує в себе декілька історичних планів. На екрані з'являється Веймар XX ст. з машинами на старих вулицях, він же, але 1816 року з тогочасним антуражем: солдатські біваки, військовий лазарет, вступ у місто козаків (тривають наполеонівські війни), — нарешті, молодість головних героїв, що виринає у спогадах Лотти. Картина вміщує також і декілька ментальних планів: спогади межують з фантазіями, реальні події переплетені з уявленнями міщан про Вертера та його кохану Лотту, суперечлива фігура Ґете висвітлена, окрім як грою акторів, поглядами багатьох персонажів. Відповідно надзвичайно багатою є емоційна палітра картини.
1975 року фільм був обраний для показу в програмі Каннського фестивалю.
Попри певні спрощення та пропуски, екранізація Ґюнтером твору Томаса Манна визнана вдалою. За два роки відбулася світова прем'єра «Страждань молодого Вертера» у викладі цього ж німецького режисера.
Джерела
ред.- ↑ Filmportal.de — 2005.
Література
ред.- М.Туровська. // «На екранах світу». — Москва : Мистецтво, 1977. — № 7. — С. 26-31.