Відкрити головне меню

Лонгрід (англ. Long-form journalism, укр. довгочит, укр. довготекст[1]) — жанр журналістики, якому притаманний великий обсяг контенту[2]. Обсяг лонгріду може досягати обсягу повісті. В лонгрідах широко застосовують мультимедійний контент та художній літературний стиль.

ІсторіяРедагувати

Джерелами лонгрідів можна вважати американські статті Нової журналістики, які друкували великі видання, такі як The New York Times. Лонгрід як явище виник досить давно. У західній практиці існує таке явище, як Longform journalism (лонгформ). На противагу сучасній журналістиці, яка тяжіє до коротких статей, лонгформ стоїть між «традиційної» статтею і новелою. Він часто приймає форму творчо переробленої літератури non-fiction або текстів наративної журналістики. Саме наративна журналістика — першоджерело, база для появи нового формату. Піонером у створенні «нової журналістики» (а після — і лонгрідів) є США. Вже з 60-х рр. XX століття журналістські наративи друкуються в «The New Yorker», «Harper», «Esquire».

Стаття, написана в стилі наративної журналістики, має драматичну структуру, яка розвивається за принципом виникнення, розвитку і кульмінації конфлікту, з чітко окресленою сюжетною лінією. Головна відмінність наративних журналістських текстів — суб'єктивний характер викладу історії, або сторітеллінг, який необхідний не для констатації фактів, а для розкриття драматичних подій суспільного життя, оформлених як історій.

Особливості наративної журналістики та сторітеллінга справедливі й для мультимедійного лонгріда з тією лише різницею, що перехід з друкованого носія в інтернет-середовище дає ще більше можливостей для розкриття теми та створення зв'язку з читачем: фото, відео, інфографіка та ін.

Ближче всіх до кордону з лонгрідом підійшла література non-fiction. Для документальної літератури характерно побудова сюжетної лінії виключно на реальних подіях, з рідкісними вкрапленнями художніх вигадок. При цьому авторська точка зору проявляється у відборі й структуруванні матеріалу, а також в оцінці подій. Для документальної прози характерні великий період часу, що пройшов з моменту описуваних подій, і відтворення яскравої, живої картини подій, психологічного образу людей.

Популярність формату лонгріда забезпечила його регулярна поява на сторінках видань. Не тільки центральні ЗМІ, а й регіональні використовують лонгрід для оформлення матеріалів. Багато ЗМІ використовують його як платформу, що об'єднує серію великих матеріалів.

Крім того, ЗМІ та бізнес оцінили комерційний потенціал цього явища. Реклама, представлена ​​у вигляді лонгрідів, має великий успіх серед аудиторії, оскільки є виразно новим форматом, тому багато видань вибирають його для реалізації спеціальних проєктів.

ПриміткиРедагувати

  1. Пономарів, Олександр (20 лютого 2019). Як іще назвати лонгрид українською. Процитовано 22 серпня 2019. 
  2. Longform journalism morphs in print as it finds a new home online. Poynter (en-US). Процитовано 2016-03-27. 

ЛітератураРедагувати