Відкрити головне меню

Борис Федорович Ломов (28 січня 1927, Нижній Новгород — 11 липня 1989, Москва) — радянський психолог, фахівець в області загальної, інженерної та педагогічної психології, а також психології пізнавальних процесів. Один з ініціаторів розробки інженерної психології в СРСР. Член-кореспондент АПН СРСР (1967), член-кореспондент АН СРСР з 23 грудня 1976 по Відділенню філософії та права (психологія).

БіографіяРедагувати

Закінчив психологічне відділення філософського факультету ЛДУ (1951). Учень Б. Г. Ананьєва, А. Н. Леонтьєва та Б. М. Теплова. Почав друкуватися ще під час навчання в університеті. У 1954 захистив кандидатську дисертацію з психологічним проблемам психології політехнічної освіти, в 1963 — докторську дисертацію по інженерній психології. Професор. Член КПРС з 1956. У 1959 організував в ЛДУ першу в СРСР лабораторію інженерної психології, в якій проводилися емпіричні дослідження. Працював в Інституті педагогіки Ленінградського філії АПН РРФСР. Засновник (спільно з Б. Г. Ананьєвим) і перший декан факультету психології ЛДУ (1966—1968). З 1967 — завідувач відділом науки Міністерства освіти СРСР і лабораторією сенсорних процесів НДІ загальної та педагогічної психології АПН СРСР. Перший завідувач кафедри соціології та психології управління Академії народного господарства при РМ СРСР. Перший директор Інституту психології АН СРСР у Москві (1972—1989). Президент Товариства психологів СРСР (1968—1983). Протягом багатьох років був головою експертної ради з педагогіки і психології ВАК СРСР. У 1972 і 1980 обирався членом виконавчого комітету Міжнародного союзу психологічних наук (International Union of Psychological Science [1]), віце-президент цього союзу (1976—1988).

Наукова діяльністьРедагувати

Системний підхід в психології Б. Ф. Ломова був розроблений ряд методологічних і теоретичних проблем психологічної науки, в тому числі принципи системного підходу в психології як основного інструменту пізнання психіки. Він розглядав психічні процеси як системні, органічно вписані в загальну взаємозв'язок явищ і процесів матеріального світу і самі виступаючі по відношенню до них як органічна єдність при розкритті своїх унікальних якостей. Згідно Б. Ф. Ломова, розуміння психічного передбачає його аналіз в плані впливу на нього сукупностей зовнішніх і внутрішніх відносин, з якими воно вступає в зв'язок насамперед як єдине ціле. Дослідник виходив з того, що психічний виступає як відображення дійсності й активне ставлення до неї, як природне і соціальне, як свідоме і несвідоме. Психіка як система, по Б. Ф. Ломова, — це багатовимірне, ієрархічно організоване динамічне ціле. У зв'язку з цим їм ставилося завдання виявлення множинності систем буття людини по відношенню до єдності його психічних властивостей. Ядро його системного підходу утворюють наступні шість основних принципів: 1) Психічні явища повинні сприйматися й аналізуватися з декількох сторін: як деяка якісна одиниця, як внутрішнє умова взаємозв'язку та взаємодії об'єкта з середовищем, як сукупність якостей, що здобуваються індивідом, і як результат активності мікросистем організму. Цілісне опис явища припускає поєднання усіх планів дослідження. 2) Психічні явища багатомірні, а тому вони повинні розглядатися з різних сторін і в різних системах виміру. 3) Система психічних явищ складається з багатьох рівнів, психіка в цілому розділяється на когнітивну, комунікативну, регулятивну, кожна з яких також поділяється на ті чи інші рівні. 4) Властивості людини організовані в єдине ціле, за своєю будовою нагадує піраміду: на вершині знаходяться основні психічні властивості, в підставі — властивості, їх розкривають, а грані являють собою різні категорії психічних властивостей. Так і виходить, що системному розгляді необхідно враховувати сукупність властивостей різного порядку. 5) Цілісне пізнання психічного явища передбачає облік множинності його детермінант. В їх число входять причинно-наслідкові зв'язки, загальні та спеціальні передумови психічних явищ, що опосередковують ланки, різні зовнішні і внутрішні фактори. Одні і ті ж детермінанти можуть в одних умовах виступати в ролі передумов, а в інших — в ролі самостійного чинника або опосередковують ланки. 6) Психічні явища повинні вивчатися в їх динаміці та розвитку. Цілісність і диференційованість психічних явищ виникають, формуються або руйнуються в ході розвитку людини як їх носія, життя якого сама являє собою полісистемний процес. Таким чином, психічний розвиток людини і можна уявити як постійний рух, виникнення, формування і перетворення його основних якостей і властивостей.

Вчення про психологічних законах Б. Ф. Ломов бачив основне завдання психологічної науки у вивченні природи психіки, її механізмів і законів, що діють у цьому середовищі. Психологічні закони пов'язані з ієрархією рівнів психічного, розкриваючи його різноманітні вимірювання. Кожна група законів фіксує істотні і стійкі зв'язки психічного в якій-небудь певній площині. Різноманіття чинних законів, їх різна спрямованість, по Б. Ф. Ломову, є джерелом варіативності психічних явищ.

Концепція рівнів дослідження людини і його психіки На найвищому рівні людина розглядався Б. Ф. Ломова в системі людських відносин і вивчався як особистість. Предметом дослідження в цьому випадку являлются розвиток особистості та соціально-психологічні явища. На наступному рівні особистість розглядається з точки зору її власних властивостей і структури, в контексті її діяльності і безпосереднього поведінки. На ще більш низькому рівні вивчаються процеси і стани людини, його сприйняття, мислення, пам'ять. (Цей рівень пов'язує психологію з фізикою та математикою, а наступний — з нейрофізіологією і біологічними науками). Нижчий рівень знаходиться в області досліджень нейродинаміки і фізіологічного забезпечення психічних процесів. Дана схема показує зв'язок психології з іншими науками, а крім того, дає підставу для систематизації одержуваних у психології даних.

Загальнопсихологічні проблеми Деякі роботи Б. Ф. Ломова були присвячені аналізу загальнопсихологічних проблем (експериментальне вивчення особливостей просторових уявлень і зорового сприйняття, виявлення ролі дотику в здійсненні практичних дій, застосування експерименту в психофізичних дослідженнях, розгляд особливостей формування та перетворення чуттєвих образів, дослідження пам'яті та уяви). Показав роль антиципації в структурі діяльності і розробив концепцію рівнів процесів антиципації. Проблема образу розглядалася ним стосовно до особливостей конкретних видів діяльності, розкривалися також роль і функції психічного образу в регуляції діяльності. Значна увага Б. Ф. Ломов приділяв комунікативних функцій психіки, проблем спілкування, психології управління та психології особистості; досліджував взаємозв'язки пізнання і спілкування, спілкування і діяльності. Зокрема, їм був проведений психологічний аналіз діяльності льотчиків і космонавтів. Б. Ф. Ломов досліджував категоріальний апарат психологічної науки, показав місце і роль психології в системі інших наук, внутрішню єдність психологічного знання. У його роботах міститься аналіз сучасного стану і розвитку психології, визначаються шляхи побудови її теорії, розкриваються взаємозв'язку теорії, експерименту і практики в психології. В останні роки велику увагу приділяв питанням історії вітчизняної психології, намагаючись зібрати воєдино і зберегти все цінне, що було створено в російській і радянській психологічній науці.

Інженерна психологія Б. Ф. Ломов — творець наукової школи в інженерній психології. З кінця 1950-х років займався проблемами застосування психологічних законів у виробничій сфері життя людей. Одним з перших він почав розробку психологічних проблем управління народним господарством, запропонував ряд методів підвищення продуктивності праці, обґрунтував необхідність підтримання на підприємстві дружній і затишної атмосфери як умови збереження здоров'я працівників. Б. Ф. Ломов вивчав питання інформаційної взаємодії людини і технічних пристроїв, пошуку засобів відображення інформації і оптимальних (з позиції людини) форм і способів управління механізмами і технологічними процесами. Досліджував також ряд теоретичних і практичних проблем психологічної оцінки і проектування сучасної техніки.

Дослідницькі результати Теоретичні, експериментальні та прикладні роботи Б. Ф. Ломова вплинули на появу нових напрямів психологічних досліджень, що відповідають інтересам суміжних наукових дисциплін. Він розробив і прочитав оригінальні курси лекцій з загальної та експериментальної психології, інженерної психології та психології праці. Під керівництвом Б. Ф. Ломова були виконані і захищені близько 60 кандидатських і 10 докторських дисертацій. Автор і співавтор понад 300 наукових публікацій, багато з яких були переведені на іноземні мови.

Наукові праціРедагувати

  • «Формирование производственных навыков у школьников» (1959),
  • «Формирование графических знаний и навыков у учащихся» (1959),
  • «Осязание в процессах познания и труда» (1959, в соавт. с Б. Г. Ананьевым),
  • «Человек и техника: очерки инженерной психологии» (1963, 2-е изд. 1966),
  • «Человек в системах управления» (1968),
  • «Правовые и социально-психологические аспекты управления» (1972, в соавт. с В. В. Лаптевым, В. М. Шепелем и В. Г. Шориным),
  • «Психологическая наука и общественная практика» (1973),
  • «О системном подходе в психологии» («Вопросы психологии», 1975, № 2),
  • «Основы построения аппаратуры отображения в автоматизированных системах» (1975, в соавт.);
  • «Методологические проблемы инженерной психологии» (1977),
  • «Экспериментально-психологические исследования в авиации и космонавтике» (1978, в соавт. с Г. Т. Береговым, Н. Д. Заваловой и В. А. Пономаренко),
  • «Научные основы формирования графических знаний, умений и навыков школьников» (1979, в соавт. с А. Д. Ботвинниковым),
  • «Антиципация в структуре деятельности» (1980, в соавт. с Е. Н. Сурковым),
  • «Человек и автоматы» (1984),
  • «Методологические и теоретические проблемы психологии» (1984),
  • «Образ в системе психической регуляции деятельности» (1986, в соавт.),
  • «Вербальное кодирование в познавательных процессах» (1986, в соавт. с А. В. Беляевой и В. Н. Носуленко),
  • «Основы инженерной психологии: учебник» (1986, в соавт.);
  • «Системность в психологии» (1996; посм.) и др.