Відкрити головне меню

Логвиненко Василь Васильович

Васи́ль Васи́льович Логвине́нко (16 листопада 1978(19781116) — 29 серпня 2014) — солдат Збройних сил України.

Логвиненко Василь Васильович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Логвиненко Василь Васильович.jpg
Загальна інформація
Народження 16 листопада 1978(1978-11-16)
Нікополь
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (35 років)
Новокатеринівка
поховання: Нікопол
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Псевдо «Бабай»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
93 ОМБр п.svg
 93 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Короткий життєписРедагувати

Сирота. Працював на Нікопольському заводі технологічного оснащення. Мобілізований навесні 2014 року. Вважав за честь воювати за свою країну. Солдат, кулеметник, 93-тя окрема механізована бригада, псевдо «Бабай».

У липні побував удома в короткотерміновій відпустці, розписався з громадянською дружиною, із якою проживали вже 12 років, дітей завести не вдавалося. Увечері 28 серпня дружині вдалося додзвонитися до Василя та повідомити про свою вагітність.

Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення «зеленим коридором» на перехресті доріг з села Побєда до Новокатеринівки поруч зі ставком від вибуху міни. Загинув разом з значною частиною бійців 93-ї механізованої бригади, які станом на грудень 2016 року не ідентифіковані.

Ексгумований пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») 11-го вересня 2014-го. Впізнаний за експертизою ДНК.

Залишилася вагітна дружина Марина, вже після смерті Василя народилися двоє дітей — Мирослав та Соломія.

НагородиРедагувати

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 16 січня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Президента України від 16 січня 2016 року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

ДжерелаРедагувати