Лоанґо
Лоанґо, або Королівство Лоанґо — ранньодержавне утворення народу вілі, яке склалось не пізніше XVI ст. на західному узбережжі Екваторіальної Африки, від гирла річки Квілу (річка)[en] до річки Лоеме (на території сучасного Конго).
| Лоанґо | |
| Прапор | |
 | |
| Дата створення / заснування | 1550 |
|---|---|
| Континент | Африка |
| Країна |
 Республіка Конго, Габон і  Ангола |
| Форма правління | монархія |
| Час/дата припинення існування | 1883 |
 | |
 | |
 Лоанґо у Вікісховищі | |
Координати: 4°42′38″ пд. ш. 11°50′16″ сх. д. / 4.71060000002777812° пд. ш. 11.83780000002777832° сх. д.
Історія ред.
Королівство Лоанґо з'явилося у XIV столітті, у якості частини Королівства Конго. Між 1512 та 1570 роками від Королівства Конго відокремився народ фіоте[en], який населяв територію Лоанґо. Наприкінці XVI століття Лоанґо вибороло незалежність від Королівства Конго. У XVIII столітті держава була торгівельним та економічним центром Західної і Центральної Африки.
Священною столицею Лоанґо було велике селище Буалі (або Мбанза-Лоанґо[en]), де розташовувалася резиденція нтіну, або малоанґо (верховного правителя). До смерті 1766 року Н'Ґангуе М'Вумбе панувала абсолютна монархія. З кінця XVIII ст. точилася боротьба між кланами Нката і Конді. В цей час за наказом Н'Ґангуе М'Вумбе Ніамбі розбудовується портове місто Діоссо[en]. Близько 1840 року перемогу у міжклановій боротьбі за владу здобув клан Нката.
Головним зайняттям мешканців було підсічно-вогневе мотичне землеробство. У XVII—XVIII ст. на території Лоанґо процвітала работоргівля. У 1870-х рр. королівство розпалося на кілька незалежних державних утворень. 1883 року Мое Макосо Чінкосо визнав протекторат Франції. Після Берлінської конференції 1884—1885 рр. територія увійшла до складу Французького Конго.
Джерела ред.
- Африка: энциклопедический справочник. Т.2. Москва. «Советская энциклопедия». 1987. -671с. с.74.
|
|
Це незавершена стаття про Республіку Конго. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |