Левітін Михайло Євелевич

Михайло Євелевич Левітін (1913(1913), місто Мстислав, тепер [[Могильовська область|Могильовської області], Білорусь — січень 1953, в'язниця, тепер Російська Федерація) — радянський державний діяч, голова Єврейського облвиконкому.

Левітін Михайло Євелевич
Народився 1913
Мстислав, Могильовська губернія, Російська імперія
Помер січень 1953
Національність єврей
Діяльність політик
Alma mater юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету
Партія ВКП(б)
Нагороди
орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Життєпис ред.

Народився в єврейській родині. У 1930—1932 роках навчався в школі фабрично-заводського учнівства, потім був культпросвітпрацівником.

У 1934—1939 роках — студент юридичного факультету Ленінградського державного університету (Ленінградського юридичного інституту). Після закінчення навчання у вересні 1939 року скерований прокуратурою СРСР до міста Хабаровська.

У 1939 — липні 1943 року — заступник прокурора Єврейської автономної області.

Член ВКП(б) з 1940 року.

У липні 1943 — листопаді 1947 року — прокурор Єврейської автономної області, старший радник юстиції.

У жовтні 1947 — червні 1949 року — голова виконавчого комітету Єврейської обласної ради депутатів трудящих.

У червні 1949 року направлений на роботу до прокуратури Хабаровського краю на посаду начальника відділу з нагляду за міліцією. Проте прокуратура СРСР не затвердила його на цій посаді.

У січні 1951 року за власним бажанням був направлений до Комсомольська-на-Амурі, де працював юрисконсультом (начальником юридичного відділу) заводу «Амурсталь».

11 червня 1951 року заарештований органами МДБ СРСР у рамках «Біробіджанської справи». 23 лютого 1952 року засуджений до 25 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах «за провадження антирадянської націоналістичної діяльності, зв'язок з американським товариством «Амбіджан», передачу через Єврейський антифашистський комітет у США та розголошення у виступах та в пресі відомостей, що становлять державну таємницю СРСР». Загинув у в'язниці в січні 1953 року. За неофіційною версією був забитий до смерті карними злочинцями.

28 грудня 1955 року посмертно реабілітований Військовою колегією Верховного суду СРСР за відсутністю складу злочину.

Нагороди ред.

Примітки ред.

Джерела ред.