Я́ків Проко́пович Ле́вченко (1883(1883), Саварка, Богуславський район, Київська губернія — 11 січня 1938, Ленінград (місце поховання), СРСР) — секретар Української Центральної Ради від 27 червня 1917 р., член Малої Ради від 27 червня 1917 р., член Всеукраїнської ради військових депутатів від 23 червня, член Української Центральної Ради.

Левченко Яків Прокопович
Народився1883
Саварка, Богуславський район, Україна
Помер11 січня 1938(1938-01-11)
Ленінградська область, РРФСР, СРСР
ПохованняСанкт-Петербург
Країна Російська імперія
 УНР
 СРСР
Діяльністьполітик

Життєпис

ред.

Під час Першої світової війни служив єфрейтором 86-го піхотного запасного полку 8-ї армії (Південно-Західний фронт). Член УСДРП. 1917 р. на Другому всеукраїнському військовому з'їзді обраний членом Всеукраїнської ради військових депутатів, а відтак — членом Української Центральної Ради.

Згодом проживав у станиці Сторожева (Зеленчуцький район, Карачаєво-Черкеська республіка, РФ). працював бухгалтером колгоспу «Комінтерн».

Був засуджений, покарання відбував у Лодейнопольському лагвідділенні (СвирьЛаг). Особливою трійкою Управління НКВС Лодейнопольського округу (?) Ленінградської області 31 грудня 1937 р. звинувачений по статті 58-10 Кримінального кодексу РРФСР та засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний 11 січня 1938 р.

Реабілітований 1989 р.

Джерела

ред.