Відкрити головне меню

Володи́мир Костянти́нович Ле́бедєв (* 6 червня 1922(19220606), Данков — сучасна Липецька область — † 23 травня 2008) — український вчений-знавець технології зварювання та зварювального обладнання, 1959 — доктор наук, 1966 — лауреат Ленінської премії, 1972 — академік Національної академії наук України, 1986 — лауреат Державної премії СРСР, також Державної премії УРСР.

Лебедєв Володимир Костянтинович
Лебєдєв Володимир Костянтинович.jpg
Народився 6 червня 1922(1922-06-06)
Данков, Липецька область
Помер 23 серпня 2008(2008-08-23) (86 років)
Київ, Україна
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність педагог
Alma mater Московський енергетичний інститут
Заклад Інститут електрозварювання імені Євгена Патона НАН України
Науковий ступінь Академік НАН України
Член НАН України
Відомий завдяки: технології зварювання та зварювального обладнання
Нагороди Ленінська премія Державна премія СРСР Державна премія України в галузі науки і техніки

ЖиттєписРедагувати

1945 року закінчив Московський енергетичний інститут, працює в Інституті електрозварювання ім. Патона, де відпрацював більше півстоліття — пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до заступника дослідного підрозділу та заступника директора по науковій роботі.

Розробка методів розрахунку зварних трансформаторів із складними полями розсіяння — тема кандидатської (1948).

Був одним з провідних фахівців — у галузі електротермії і перетворення електричної енергії.

Його праці стосуються вивчення засобів перетворення електричної енергії на теплову, та створення типів нових джерел струму — для різних зварювання та для спеціальної металургії. Його технологія дугового зварювання дістала широке застосування — при будівництві залізничних колій (Ленінська премія 1966 року, в складі колективу).

Вніс вклад у розробку, створення та впровадження обладнання для контактного зварювання головок блоків локомотивних дизелів і теплообмінників потужних трансформаторів (Державна премія УРСР).

Провів ряд досліджень щодо контактного стикового зварювання силових елементів літальних апаратів — Державна премія СРСР 1986 року.

Досліджував можливість створення біоелектричної технології, це дало змогу одержати якісні зварні з'єднання пошкоджених живих тканин.

Був провідним розробником проекту «Зварювання живих тканин» в рамках Міжнародної асоціації «Зварювання». Дані розробки дали можливість створити зварювальне медичне обладнання та інструментарій для хірургічних операцій по відновленню фізіологічних функцій пошкоджених органів людини.

2001 року за праці у галузі зварювання і споріднених технологій йому присуджена премія ім. Є. О. Патона.

Був радником при дирекції Інституту електрозварювання ім. Патона та керівником науково-дослідного відділу електричних процесів.

Також був заступником головного редактора журналу «Автоматичне зварювання», заступником голови спеціалізованої ради по захисту кандидатських і докторських дисертацій.

В його доробку понад 450 наукових праць, з них 11 монографій, близько 200 патентів на винаходи. Як педагог підготував 10 докторів та 42 кандидати наук.

Серед патентів:

  • «Інструмент для біполярної високочастотної коагуляції живих м'яких тканин тварин і людини», співавтори Васильченко Валерій Андрійович, Лебедєв Олексій Володимирович, Макаров Анатолій Васильович, Мясников Дмитро Вікторович, Патон Борис Євгенович, Трунов Анатолій Євгенович

ДжерелаРедагувати