Відкрити головне меню

Лебедині острови — архіпелаг, розташований біля північно-західних берегів Криму, у Каркінітській затоці Чорного моря. Архіпелаг є ланцюжком піщано-черепашкових островів загальною площею 57 гектарів, який тягнеться близько десяти кілометрів.

Лебедині острови
рос. Лебяжьи острова, крим. Sarı Bolat adaları
45°52′45″ пн. ш. 33°32′38″ сх. д. / 45.87917° пн. ш. 33.54389° сх. д. / 45.87917; 33.54389Координати: 45°52′45″ пн. ш. 33°32′38″ сх. д. / 45.87917° пн. ш. 33.54389° сх. д. / 45.87917; 33.54389
АкваторіяЧорне море
Кількість островів6
Загальна площа0,52 км²
Найвища точка1,5 м
Населення (2012 рік)0 осіб
КраїнаУкраїна
РегіонКрим
Лебедині острови (Україна)
Лебедині острови
Лебедині острови
Лебедині острови (Автономна Республіка Крим)
Лебедині острови
Лебедині острови

Назву островам надав німецький вчений Браулер, який побував тут наприкінці XIX століття і побачив величезну кількість білих лебедів-шипунів. Браулер вважав, що тут знаходяться їхні місця гніздування. На Лебединих островах мешкають близько 250 видів птахів, це одне з найбільших місць гніздування та зимівлі водно-болотних птахів на півдні України.

Острови входять до складу заповідника Лебедині острови, який є орнітологічною філією Кримського природного заповідника. Зважаючи на велике природоохоронне значення, територію Каркінітської затоки, де знаходяться Лебедині острови віднесено до Рамсарських угідь і оголошено водно-болотним угіддям міжнародного значення.

Географія і кліматРедагувати

Лебедині острови розташовані біля північно-західного узбережжя Криму в Каркінітській затоці Чорного моря. До складу заповідної території входить 6 островів, які вишикувалися на 8 км вздовж берегів Криму з південного заходу на північний схід. Острови від Криму і один одного відокремлені мілководними протоками. Ці невеликі острови складені піщано-черепашковими наносами і схильні до постійних змін своєї конфігурації. Час від часу відбувається навіть зміна числа островів. Висота островів над рівнем моря не перевищує 1-2 метрів. Найбільший з островів — четвертий: близько 3,5 км у довжину, і близько 350 м у ширину. Суворо охоронювана частина островів займає площу 52 га.

Клімат помірно-континентальний, посушливий. Літо сухе, спекотне, зима м'яка, малосніжна з частими відлигами. В особливо суворі зими протоки між островами і Кримом замерзають.

Фауна островівРедагувати

Найбільшим різноманіттям відзначається орнітофауна островів під час прольоту птахів. Численними тут є крижень, чирки свистунок і велика чирянка, свищ, шилохвіст. Кількість птахів цих видів сягає 30-45 тис. На весняному прольоті біля островів зосереджується 7-8 тис. лисок, 2-4 тис. особин гуски сірої та великої білолобої. Біля островів щорічно линяє 6-8 тис. крижнів, до 5 тис. лебедів-шипунів, близько 6 тис. лисок. У роки з м'якою зимою велика кількість птахів залишається тут на зимівлю. У різні роки тут буває 10-30 тис. качок (крижень, чирок-свистунок, свищ, шилохвіст, галагаз, чернь морська, чубата, червонодзьоба і червоновола, крохаль великий та довгоносий, гоголь, луток), до 2 тис. гусей (гуска сіра та велика білолоба), до 2 тис. лисок, більше 1 тис. мартинів, понад 2,5 тис. лебедів (лебідь-кликун, лебідь-шипун). Щороку гніздиться від 11 до 15 тис. птахів: мартин жовтоногий, реготун чорноголовий, чеграва, крижень, галагаз, баклан великий. Тут знаходиться велика колонія голенастих, мешканцями якої є чапля сіра, чаплі велика білі та мала біла, коровайка. У зоні Лебединих островів зустрічається значна кількість видів морських риб, серед них морська лисиця та морський кіт, деякі види осетрових. Із земноводних мешкають ропуха та жаба озерна, з плазунів — ящірка прудка, вужі звичайний і водяний, із ссавців — їжак, білозубка мала, нетопир Натузіуса, ховрах малий, хом'як звичайний, тушканчик великий, хом'ячок сірий тощо.

Флора островівРедагувати

Що стосується ботанічних досліджень, то перші відомості про рослинність даного району були зібрані в 1961–1962 рр. Повторне дослідження було проведено в 1973 р. і далі продовжено В. П. Косгіною (Дідух, та ін. , 1979). В 60-х роках були складені каргосхеми рослинності островів. Починаючи з 80-х років в Криму проводиться вивчення рослинності на основі еколого-флористичного підходу.

Згідно з картою рослинного покриву Криму складеною Н. І. Рубцовим та ін. (1966), угіддя Каркінітської затоки відносяться до підзони опустелених степів, комплекс яких складався з полиново-житнякових, полиново-типчакових, полиново-типчаково-ковилових угруповань, полиново-типчакових і полиново-житнякових в поєднанні з солянковою та галофітною рослинністю, а також галофітних угруповань. Більша частина степів вже тоді була розорана під зернові культури, сади і виноградники. Решта ділянок природної рослинності використовувалась під пасовища.

ДжерелаРедагувати

  • Латиш І. К., Падалка І. А. Перлини України. — в-во «Артек». — Київ. — 2003. — с. 44
  • Багрікова Н. О., Костін С. Ю., Корженевський В. В., Таріна Н. О. Оцінка антропогенного впливу на стан заповідника «Лебедині острови» та напрямки досліджень на рубежі нового тисячоліття. — Заповідна справа в Україні на межі тисячоліть. — Київ. — 1999. — с. 42