Лаура Кіхано
| Лаура Кіхано | ||||
|---|---|---|---|---|
| ісп. Laura Quijano | ||||
| Народилася |
1971 Коста-Рика | |||
| Громадянство | Коста-Рика | |||
| Діяльність | письменниця | |||
| Alma mater | Університет Коста-Рики | |||
| Напрямок | наукова фантастика | |||
| Нагороди | премія «Юного творця» | |||
|
| ||||
Лаура Кіхано (ісп. Laura Quijano) — коста-риканська письменниця, яка народилася 1971 року. Вивчала право та філологію в Унірерситеті Коста-Рики.[1]
1994 року отримала премію «Юного творця» від видавництва «Editorial Costa Rica» за роман «Тінь на льоду», який вважається зачинатилем розвитку жанру наукової фантастики в Коста-Риці.[2]
Після багатьох років затишшя, 2007 року почали з'являтися деякі її оповідання, що публікувались як в Іспанії, так і в Коста-Риці. Світ, зокрема, побачили такі оповідання: «Ціна вічності», яке посіло третє місце на конкурсі «Земля легенд VI» від літературного порталу Sedice.com; «Як завжди інший», яке ввійшло до найкращих фантастичних оповідань 2007 року в антології «Фабрика мрій» (2008); «Глибокий сон», яке стало фіналістом XXI Конкурсу Альберто Манго у сфері наукової фантастики від Університету країни Басків (2009).[3] Протягом наступних років, інші оповідання, як-от: «Квітка сутінок» та «Необізнаний об'єкт» були надруковані в антології видавництва від університету EUNED («Можливе майбутнє: Науково-фантастичні оповідання», 2009 [4]; «Необізнаний об'єкт та інші оповідання», 2011). Твори Кіхано ввійшли і до інших антологій, у тому числі оповідання «Вічний сон» і «Ти також, сину мій» («Літературні ЗбоЧення: Популярні оповідання», 2010; «Літературні ЗбоЧення: Історія», 2010), «Остання яма» («Візії 2008-го», 2010), «До світанку» та «Втрачений шлях» («Літературні ЗбоЧення: Монстри літератури», 2012; «Літературні ЗбоЧення: Нерозв'язані таємниці»,2013). Та до інших літературних антологій, як у випадку з оповіданням «Дефектна модель» («По XXI століття», 2010).[5][6][7]
ЇЇ найостаннішою публікацією є роман «Володарка часу», який вона презентувала 31 липня 2014 року в Міжнародній бібліотеці Коста-Рики, а 15 днів по тому твір увійшов до списку «Бестселерів» цієї ж бібліотеки.[8]
Примітки ред.
- ↑ Editorial Costa Rica. «Escritores». Архів оригіналу за 24 вересня 2013. Процитовано 15 січня 2017.
- ↑ Goodreads. «Laura Quijano». Архів оригіналу за 24 вересня 2013. Процитовано 15 січня 2017.
- ↑ NGC. «Colaboradores». Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 15 січня 2017.
- ↑ Ancora. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 січня 2017.
- ↑ Colegio de Costa Rica. Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 15 січня 2017.
- ↑ Revista Paquidermo. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 15 січня 2017.
- ↑ Heredia Zona Libre. «Laura Quijano Vincenzi». Архів оригіналу за 25 липня 2014. Процитовано 15 січня 2017.
- ↑ NCSU. «Acontracorriente» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 листопада 2010. Процитовано 15 січня 2017.
Посилання ред.
- Lauraquijano.com [Архівовано 14 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Editorial Costa Rica [Архівовано 5 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Blog [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.]