Лазебник Юхим Антонович

Український журналіст

Юхи́м Анто́нович Лазе́бник (7 січня 1912(19120107), село Боровикове, тепер Звенигородського району Черкаської області — 25 жовтня 2006, місто Київ) — український журналіст, редактор газет, голова Спілки журналістів України (1965—1966 роки). Доктор філологічних наук (1965), професор (1967).

Лазебник Юхим Антонович
Народився 7 січня 1912(1912-01-07)
село Боровикове, тепер Звенигородського району Черкаської області
Помер 25 жовтня 2006(2006-10-25) (94 роки)
місто Київ
Національність українець
Діяльність редактор
Партія КПРС
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»

ЖиттєписРедагувати

Народився 25 грудня 1911 (7 січня 1912) року в селянській родині. У 1928—1932 роках — робітник копальні імені Леніна, у 1932—1934 роках — секретар комітету комсомолу на руднику імені Дзержинського в місті Кривому Розі на Дніпропетровщині.

З 1935 року перебував на журналістській роботі: літературний працівник, завідувач відділу Криворізької міської газети «Червоний гірник». Член ВКП(б) з 1937 року.

У 1937—1944 роках — співробітник республіканської газети «Комуніст».

Закінчив робітничий факультет, у 1938 році закінчив заочно три курси Криворізького педагогічного інституту Дніпропетровської області. У 1950 році закінчив екстерном Київський державний університет імені Тараса Шевченка.

У 1944—1953 роках — відповідальний редактор Волинської обласної газети «Радянська Волинь». Одночасно, у 1951—1953 роках — старший викладач факультету мови і літератури Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки.

У 1953—1956 роках — заступник завідувача відділу пропаганди ЦК КПУ.

У 1956—1973 роках — відповідальний редактор республіканської газети «Робітнича газета». Одночасно, від 1953 викладав у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка: викладач, доцент, професор кафедри теорії та практики радянської преси.

У 1961 році захистив кандидатську дисертацію «Печать — острейшее оружие критики и самокритики», а у 1965 році — докторську дисертацію «Проблеми літературної майстерності в журналістиці».

У 1965—1966 роках — голова Спілки журналістів України.

У 1974—1992 роках — завідувач кафедри дитячої і юнацької літератури та бібліотечної роботи з дітьми Київського інституту культури. Досліджував проблеми історії та теорії журналістики й публіцистики.

Потім — на пенсії у місті Києві.

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати