Відкрити головне меню

Лазарян Всеволод Арутюнович
Lazarian va.PNG
Народився 16 жовтня 1909(1909-10-16)
Оріхів, Російська імперія
Помер 24 грудня 1978(1978-12-24) (69 років)
Дніпропетровськ, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність науковець
Alma mater ДГІ
Сфера інтересів Механіка (динаміка рухомого складу залізниць)
Заклад ДІІТ
Вчене звання Академік АН СРСР
Науковий ступінь Доктор технічних наук
Член НАН України
Відомий завдяки: Ректор ДІІТу (19411958)
Нагороди
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Заслужений діяч науки і техніки України Державна премія України в галузі науки і техніки

Все́волод Арутю́нович Лазаря́н (нар. 16 жовтня 1909, Оріхів, Російська імперія — пом. 24 грудня 1978, Дніпропетровськ, СРСР) — український вчений-механік, спеціалісти в галузі динаміки рухомого складу залізниць. Заслужений діяч науки і техніки УРСР, доктор технічних наук, академік АН СРСР, лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки. Генерал-директор дороги та будівництва III рангу. Автор понад 300 наукових праць та винаходів. Ректор Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту (19411958).

ЖиттєписРедагувати

Всеволод Лазарян народився в Оріхові (Запорізька область) в родині лікаря. У 1925 році закінчив Бердянську профтехшколу та продовжив навчання на відділенні будівництва залізниць Катеринославського політехнікуму шляхів сполучення, з якого у 1927 році перейшов на третій курс Дніпропетровського гірничого інституту на маркшейдерський факультет. Ще до закінчення навчання був запрошений на викладацьку роботу одразу до двох інститутів: на кафедру теоретичної механіки гірничого інституту та кафедру будівельної механіки транспортного. У 1932 році Лазарян під керівництвом Олександра Динника захистив кандидатську дисертацію, а за два роки потому очолив кафедру будівельної механіки Дніпропетровського інституту інженерів транспорту, беззмінним завідувачем якої був аж до 1968 року.

У 1940 році захистив докторську дисертацію, присвячену дослідженню динамічних зусиль в міжвагонних з'єднаннях поїздів. Ця робота стала основою для подальших досліджень як самого Лазаряна, так і його послідовників. У 1941 році йому було присвоєно звання професора, а також призначено на посаду ректора ДІІТу, яку він обіймав до 1958 року.

У роки Великої вітчизняної війни інститут на чолі з Лазаряном було евакуйовано до Новосибірська, де співробітники не лише продовжували підготовку кваліфікованих кадрів, а й виконували багато важливих завдань для обороноздатності країни. Після повернення у 1944 році до Дніпропетровська, Всеволод Арутюнович, окрім занять науковою та педагогічною діяльністю, надавав велику допомогу у відновленні та забезпеченні безперервної роботи залізничного транспорту.

Одним з напрямів діяльності Лазаряна стала організація роботи галузевої науково-дослідної лабораторії динаміки і міцності рухливого складу Міністерства шляхів сполучення СРСР при інституті. Створена у 1958 році лабораторія динаміки і міцності згодом переросла у потужну наукову організацію. Крім того, однією з особливостей Лазаряна, як вченого, була здатність передбачати шляхи розвитку науки і техніки. Саме він запропонував заснувати в ДІІТі першу в місті лабораторію обчислювальних машин, на базі якої згодом було створено сучасний обчислювальний центр.

 
Пам'ятна дошка В.А.Лазаряну у м.Оріхів

У 1967 році Лазаряна було обрано членом-кореспондентом Академії наук СРСР. Він отримав задачу створення Дніпропетровського відділення Інституту механіки АН СРСР, керівником якого Лазарян був до останніх днів свого життя. У 1969 році йому було присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки та техніки УРСР, а за два роки по тому присуджено Державну премія УРСР в галузі науки та техніки. У 1972 році Лазарян був обраний академіком АН СРСР, а у 1978 році отримав премію імені О. М. Динника.

За час роботи Всеволод Лазарян підготував 20 докторів та більше ніж 100 кандидатів технічних та фізико-математичних наук, став автором більш ніж 300 опублікованих наукових праць, у тому числі 7 монографій та 5 навчальних посібників, отримав 24 авторські свідоцтва на винахід.

Помер Всеволод Арутюнович Лазарян 24 грудня 1978 року. У 1979 році Дніпропетровським горкомом комсомолу було засновано премію імені академіка В. А. Лазаряна. Крім того, його ім'ям названо одну з вулиць Дніпропетровська, а з 2002 року ім'я Лазаряна носить і Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту, на одному з корпусів якого розміщено меморіальну дошку пам'яті Всеволода Арутюновича[1].

Вибрана бібліографіяРедагувати

  • Лазарян В. А. Применение математических машин непрерывного действия к решению задач динамики подвижного состава железных дорог. — Трансжелдориздат, 1963. — 217 с.
  • Лазарян В. А. Динамика вагонов. — Москва : Транспорт, 1964. — 256 с.
  • Лазарян В. А., Длугач М. Л., Коротенко К. Устойчивость движения рельсовых экипажей. — Київ : Наукова думка, 1972. — 198 с.
  • Лазарян В. А., Конашенко С. Й. Обобщенные функции в задачах механики. — Київ : Наукова думка, 1974. — 191 с.
  • Лазарян В. А. Техническая теория изгиба. — Київ : Наукова думка, 1976. — 204 с.
  • Лазарян В. А. Динамика транспортных средств : избранные труды. — Київ : Наукова думка, 1985. — 527 с.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати