Лабораторна система

Лаборато́рна систе́ма — термін, який вживається при розгляді задач розсіювання для позначення системи відліку, зв'язаної із спостерігачем.

Лабораторна система — це та система відліку, в якій проводяться експерименти. Теоретичні розрахунки ймовірності розсіювання частинок зазвичай проводяться в системі центру мас.

Співвідношення між лабораторною системою й системою центру мас

При переході від однієї системи відліку до іншої змінюються значення кута розсіювання.

Якщо $\Phi$ — кут розсіювання в системі центру мас, а $\theta$ — кут розсіювання в лабораторній системі, то між ними існує співвідношення

${\text{tg}}\,\theta ={\frac {\sin \Phi }{m_{1}/m_{2}+\cos \Phi }}$,

де $m_{1}$ — маса частинок пучка, а $m_{2}$ — маса частинок мішені.

Аналіз цієї формули показує, що частинки, розсіяні в системі центру мас на різні кути, можуть мати однаковий кут розсіювання в лабораторній системі.

Відповідно, перетини розсіювання зв'язані співвідношенням

$\sigma (\theta )=\sigma (\Phi ){\frac {(1+\gamma ^{2}+2\gamma \cos \Phi )^{3/2}}{|1+\gamma \cos \Phi |}}$,

де $\gamma =m_{1}/m_{2}$.

Джерела

• Федорченко А.М. (1975). Теоретична механіка. Київ: Вища школа., 516 с.