Кіфопластика
Кіфопластика (вертебропластика) — це малоінвазивна процедура лікування переломів хребців . Сьогодні процедура доступна у двох формах: як балонна кіфопластика, (BKP), так і радіочастотна кіфопластика (RFK).[1][2][3]
В оригінальній техніці, балонна кіфопластика являє собою дві канюлі діаметром близько 4 мм кожна. Балон вставляється (забивається) в місце перелому хребця. Наповнюючи повітряні балони контрастною речовиною, зламаний хребець частково випрямляється, але ціною зміщення здорової, цілої губчастої кістки . Випрямлені хребці фіксуються шляхом впорскування в створену порожнину кісткового цементу, який твердне протягом декількох хвилин і тим самим стабілізує зламаний хребець. На додаток до кісткового цементу в хребці можуть вставлятися інші імплантати, контейнери, стенти тощо.
Покази ред.
Показанням до проведення кіфопластики є остеопоротичні переломи хребців ( M80. _8 ), травматичного ( S.22.0_ та / або S32.0_ ) або пухлинного (метастази, плазмоцитома) ( C79.5 + та M49.5_ *) генезу . Якщо вони супроводжуються постійним болем у спині з достовірними ознаками перелому за допомогою візуалізаційних методів (Рентген, МРТ, КТ) у зазначеній ділянці хребта, згідно з чинним керівництвом німецького товариства з остеології, є показанням до кіфопластики.
Проведення ред.
Процедура проводиться в положенні лежачи під ренгтен-контролем. Операція частіше всього проводиться під загальним наркозом. Пацієнт вкладається на живіт, спину дезінфікують і накривають стерильними рушниками. Під контролем рентгенівського випромінювання, залежно від методики, одна або дві канюлі вводяться (забиваються) в тіло хребця через дуги хребців, потім внутрішню частину тіла хребця готують до імплантації матеріалу (зазвичай цемент на основі ПММА ). За звичайною процедурою вводять однин, або два балони, наповнені контрастною речовиною, для випрямлення та подрібнення навколишньої губчастої кістки. Утворюється велика за обсягом порожнина заповнена звичайним кістковим цементом. Тривалість операції: приблизно 20-40 хв.
Новіша технологія радіочастотної кіфопластики зазвичай вимагає лише одного доступу до тіла хребця, і всередині хребця створюються лише дуже маленькі порожнини або протоки. Це сприяє більш рівномірному розподілу цементу та взаємозв’язку структури тіла хребця та кісткового цементу. Високовязкий, радіочастотний активований цемент вводиться у внутрішню частину тіла хребця за допомогою спеціальної канюлі. Постійне та контрольоване наповнення, при швидкості 1,3 мл / хв, призводить до дуже хорошого наповнення цементом та дуже доброго зчеплення з кісткою. У той же час тіло хребця додатково випрямляється. [4] Тривалість: приблизно 25 хв.
Радіочастотна кіфопластика (RFK) та старіша балонна кіфопластика (BKP) порівнювались у дослідженні 2012 року, як з точки зору стійкого полегшення болю, так і з точки зору ускладнень, (наприклад цемент може витікати в навколишні тканини під час операції). Радіочастотна технологія виявилася ефективнішою в кожному випадку: 6.1 % проти 27,8 % за допомогою балонної кіфопластрики. Автори дійшли висновку: «RFK виявився клінічно дуже ефективним методом, який перевершує BKP з точки зору тривалого полегшення болю. Що стосується аспекту безпеки, RFK пропонує перевагу гарантовано меншої частки екструзії цементу під час проведення процедури." [5]
Ускладнення ред.
Подібно до вертебропластики, основними ускладненнями при заповненні цементом, є витікання рідкого кісткового цементу з тіла хребця (= 72 %). [6] При балонній кіфопластиці можна використовувати трохи товстіший цемент ПММА, при формуванні порожнини. Щілини в кістці ущільнюються губчастою кістковою тканиною, так що загальна швидкість витоку цементу нижча в порівнянні з вертебропластикою. [7]
Література ред.
- Stephan Becker, Michael Ogon: Ballonkyphoplastie. Springer, Wien/New York 2006, ISBN 978-3-211-23592-8 .
Вебпосилання ред.
- Відео проведення балонної кіфопластики [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ., 4:51 хв. )
- Випрямлення хребця за допомогою радіочастотної кіфопластики (з відео, 0:28 хв. )
Примітки ред.
- ↑ Stephan Becker et al.: Nachteile der Ballonkyphoplastie mit PMMA — Eine klinische und biomechanische Stellungnahme. Journal für Mineralstoffwechsel & Muskuloskelettale Erkrankungen 2010; 17 (Sonderheft 1), 10–14 (PDF [Архівовано 10 липня 2020 у Wayback Machine.]).
- ↑ Drees et al.: Biomechanik und Verzahnung bei Wirbelkörperfrakturen. Wo stehen wir heute? Ein aktueller Literaturvergleich. Journal für Mineralstoffwechsel & Muskuloskelettale Erkrankungen, 2011; 18(3): 118—120 (PDF [Архівовано 9 липня 2020 у Wayback Machine.]).
- ↑ Andreas A. Kurth (Hrsg.): Orthopädische Osteologie. UNI-MED Science, 1. Auflage 2011
- ↑ F. Elgeti, B. Gebauer: Die Radiofrequenz-Kyphoplastie zur Behandlung osteoporotischer und neoplastischer Wirbelkörperfrakturen. Erste Erfahrungen und klinische Ergebnisse nach 6 Monaten. Journal für Mineralstoffwechsel & Muskuloskelettale Erkrankungen 2010; 17(4): 136–139 (PDF [Архівовано 10 липня 2020 у Wayback Machine.]).
- ↑ R. Pflugmacher et al.: Vergleich klinischer und radiologischer Daten bei der Behandlung von Patienten mit osteoporotischen Wirbelkörper-Kompressionsfrakturen mit Radiofrequenz-Kyphoplastie oder mit Ballon-Kyphoplastie. In: Zeitschrift für Orthopädie und Unfallchirurgie 2012; 150(1): 56–61. DOI:10.1055/s-0031-1280122
- ↑ C. A. Klazen et al.: Vertebroplasty versus conservative treatment in acute osteoporotic vertebral compression fractures (Vertos II): an open-label randomised trial. In: Lancet. Band 376, Nummer 9746, September 2010, S. 1085–1092, DOI:10.1016/S0140-6736(10)60954-3, PMID 20701962.
- ↑ D. Wardlaw et al.: Efficacy and safety of balloon kyphoplasty compared with non-surgical care for vertebral compression fracture (FREE): a randomised controlled trial. In: Lancet. Band 373, Nummer 9668, März 2009, S. 1016–1024, DOI:10.1016/S0140-6736(09)60010-6, PMID 19246088.