Кінкасан-Мару — транспортне судно, яке під час Другої японо-китайської та Другої світової війни взяло участь у операціях японських збройних сил в архіпелазі Бісмарка.

Історія
Японія Японія
Назва: Кінкасан-Мару
Власник:
  • Mitsui Bussan
  • Імперська армія Японії
Будівник: Sir Raylton Dixon & Co.
Будівельний номер: 559
Закладений: кінець 1910
Спуск на воду: червень 1911
Завершений: липень 1911
Доля: 1 жовтня 1943 потоплене на шляху від Палау до Рабаулу
Основні характеристики
Тип: вантажне
Тоннаж: 4981 GRT
Довжина: 115,8 м
Ширина: 16,2 м
Осадка: 9 м
Двигуни: 1 парова машина потрійного розширення, 245 к.с. (на гвинті)
Швидкість: 9,5 вузла
Кінкасан-Мару. Карта розташування: Океанія
01.10.43
01.10.43
Район загибелі Кінкасан-Мару

Кінкасан-Мару спорудили в 1911 році на верфі Sir Raylton Dixon & Co. у Мідлсбро для компанії Mitsui Bussan.[1]

2 жовтня 1941 реквізоване для потреб Імперської армії Японії. Протягом 1942-го Кінкасан-Мару здійснило численні рейси, зокрема відвідало Мако (важлива база ВМФ на Пескадорських островах у південній частині Тайванської протоки), Кап-Сен-Жак (В'єтнам), Сінгапур.

20—28 квітня 1943 Кінкасан-Мару перейшло з японського порту Саєкі до Палау (важливий транспортний хаб на заході Каролінських островів). У якийсь момент воно досягло Рабаула — головної передової бази в архіпелазі Бісмарка, з якої провадились операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї. 7 червня Кінкасан-Мару у складі конвою O-704 вийшло з Рабаула та 15 червня прибуло на Палау.

На початку вересня 1943 судно перебувало в Такао (наразі Гаосюн на Тайвані), звідки 7—10 вересня перейшло до Маніли разом з конвоєм № 768, а 13—18 вересня пройшло з конвоєм № 3112 на Палау. 28 вересня Кінкасан-Мару вийшло в рейс до Рабаулу у складі конвою SO-805. Під вечір 1 жовтня за 1100 км на південний схід від Палау підводний човен Peto торпедував та потопив Кінкасан-Мару, разом з яким загинуло 3 члени екіпажу.[2]

Примітки

ред.
  1. Kinkasan Maru (+1943).
  2. Japanese Army Auxiliary Transports. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 14 січня 2020. Процитовано 2 грудня 2020.