Кусто́дія (грец. κουστωδία, лат. custōdia, «охорона») — смужка білого паперу або скринька, що захищала цілісність металевої, воскової чи сургучевої печатки, що прикріплювалася на шнурочку внизу багатьох древніх грамот. Кустодії-скриньки були металеві, кістяні, рогові тощо. Здебільшого вони призначалися для печаток великого розміру або печаток під грамотами приватного вжитку, наприклад, грамотами на приватну власність. Такі печатки повинні були зберігатися в кустодіях, оскільки вони могли з часом утратити свої особливості і стати нелегітимними.

Кустодія для католицької служби

Слово вжито в поемі Миколи Бажана «Гетто в Умані»:

Прадавні молитви, знесилені жалі,
Тисячолітні привиди одчаю, —
Вас, лементуючи, ще часто зустрічають,
Немов володарів недужої землі.
І, впавши ниць, з печер порожніх душ
Виводять, як мерця, зламавши кустодії,
Сповиту у сувій,
завжди одну і ту ж,
Молитву — плач святого Єремії:
Її ведуть, як речника скорбот,
Її ведуть, як воїна й пророка, —
Кричить юрба сторота і стоока,
Немов один епілептичний рот.


1929 р.


Окрім цього, терміном «кустодія» називається предмет для зберігання освяченої гостії в католицькій церкві.



Джерела : http://www.wikiznanie.ru/ru-wz/index.php/Кустодия