Відкрити головне меню

Курмашев Олексій Васильович (30 січня 1980 Калінінград, Росія, — 28 серпня 2014 Дебальцеве, Донецька область, Україна)  — військовик, снайпер, старший солдат резерву Батальйону імені Кульчицького.

Курмашев Олексій Васильович
старший солдат
Курмашев Олексій Васильович.jpg
Загальна інформація
Народження 30 січня 1980(1980-01-30)
Калінінград, Росія
Смерть 28 серпня 2014(2014-08-28) (34 роки)
Дебальцеве, Донецька область, Україна
поховання: 
 : 
зображення місця поховання
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Псевдо «Альпініст»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Проживав в Умані. Загинув у ході україно-російської війни, коли колона Нацгвардії на маршруті Дебальцеве — Вуглегірськ потрапила у ворожу засідку. 4 солдати батальйону імені Кульчицького загинули, 19 поранено[1].

БіографіяРедагувати

 
Могила Курмашева О.В.

Курмашев Олексій Васильович народився 30 січня 1980 року в окупованому Росією Кенігсбергу. Сім'я переїхала до Умані. Де Олексій закінчив школу № 7, потім навчався в Уманському професійному ліцеї.

Олексій Курмашев був добровольцем. Щойно в Умані почали формувати загін Нацгвардії, він одним із перших записався до його складу. Пройшов три тижні військової підготовки. А потім разом із побратимами поїхав у зону АТО, на гору Карачун. Він мужньо вистояв усі бої і лише після перемоги, визволення гори від терористів, повернувся додому. Відпочив і знову пішов у бій.

Загинув 28 серпня в районі міста Дебальцеве Донецької області. Колона підрозділів Національної гвардії та Збройних сил України, що рухалась на допомогу силам АТО за маршрутом Дебальцеве — Комісарівка, потрапила в засідку.

«
Коли Віктор стікав кров'ю від поранень, саме Альоша з позивним «Альпініст» перев'язав його і став витягати з бою. Проте тієї ж миті допомога була потрібна вже самому Альоші:пролунав черговий залп, і його зачепило. – Син мені казав: «Мамо, я цьому хлопцю життям завдячую. Я вже геть втрачав свідомість, «уходив»… Якби не він, не був би я живий». Та сам Альоша загинув, його не змогли врятувати, як мого сина. Як його ховали в Умані, я їздила на похорон – подякувати… Молодий такий, 23 роки усього. Хороша дитина…[2]
»

Указом Президента України від 14 листопада 2014 р. № 873/2014 «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Сили АТО потрапили у засідку під Дебальцевим, Українська правда, 29 серпня 2014
  2. http://novadoba.com.ua/9668-shpolyanyn-viktor-savchuk-dyvom-vyzhyv-potrapyvshy-u-zasidku-pid-debalcevym.html Вдячність у словах матері солдата, Марії Савчук, про ангела-охоронця її сина.
  3. Указ Президента України від 14 листопада 2014 року № 873/2014 «Про відзначення державними нагородами України»

ПосиланняРедагувати