Курганська ТЕЦ-1

Курганська ТЕЦ-1 — теплова електростанція у Курганській області Росії.

Курганська ТЕЦ-1

55°24′36″ пн. ш. 65°13′55″ сх. д.
Країна	Росія
Розташування	Росія
Введення в експлуатацію	1956—1959 (перша черга), 1962, 1964 (друга черга), 1975—1979 (третя черга)
Вид палива	вугілля, потім природний газ
Водозабір	озеро Орлово, Тобол
Котельні агрегати	4 парові ТП-170-1 / водогрійні ВК-75 (котли 1 — 4, до / після модернізації), 3 парові БКЗ-210-140Ф (котли 5 — 7, виведені з експлуатації), 4 парові БКЗ-420-140-4 (котли 8 — 11), 2 парові БКЗ-420-140-5 (котли 12 та 13), 4 водогрійні ПТВМ-100 (водогрійні котли 1 — 4), 1 водогрійний КВГМ-100 (водогрійний котел 5)
Турбіни	3 парові ВТ-25-4 (турбіни 1 — 3, виведені з експлуатації), 1 парова Ленінградський металічний завод ПТ-60-130/13 / Р-30-130/13 (турбіна 4, до / після модернізації, виведена з експлуатації), 1 парова Ленінградський металічний завод ПТ-60-130/13 (турбіна 5), 4 парові Уральський турбінний завод 100/120-130 (турбіни 6 — 9)
Електрогенератори	1 ТВ-60-2 (генератор 4, виведений з експлуатації), 1 ТВ-60-2 (генератор 5), 3 ТВФ-120 (генератори 6, 7 та 9), ТВФ-110 (генератор 8)
Встановлена електрична потужність	75 (1959), 593 (максимальна у 1979), 450
Встановлена теплова потужність	162 Гкал/год (1959), 1618 Гкал/год (максимальна у 1985), 1317 Гкал/ год
Материнська компанія	«Курганська генеруюча компанія»
ідентифікатори і посилання
Курганська ТЕЦ-1

Перша черга ТЕЦ стала до ладу в 1956—1959 роках та мала чотири парові котли типу ТП-170-1 продуктивністю по 170 тонн пари на годину та три парові турбіни типу ВТ-25-4 потужністю по 25 МВт.

До 1962—1964 ввели в дію другу чергу із трьома паровими котлами типу БКЗ-210-140Ф продуктивністю по 210 тонн пари на годину та двома паровими турбінами від Ленінградського металічного заводу типу ПТ-60-130/13 потужністю по 60 МВт (за іншими даними, одна з турбін відносилась до типу Р-50-130 та мала потужність 50 МВт).

В 1975—1979 роках ввели в дію чотири парові котли типу БКЗ-420-140-4 продуктивністю по 420 тонн пари на годину та чотири парові турбіни від Уральського турбінного заводу типу 100/120-130 потужністю по 100 МВт (номери 6 — 9). Як наслідок, загальна потужність ТЕЦ досягнула 593 МВт при тепловій потужності у 1518 Гкал/год.

Для збільшення теплової потужності в 1972—1979 роках ввели в дію чотири водогрійні котли типу ПТВМ-100 продуктивністю по 100 Гкал/ год, а у 1985-му додали водогрійний котел типу КВГМ-100 тією саме продуктивністю 100 Гкал/ год.

У 1987 та 1989 роках запустили ще два парові котли типу БКЗ-420-140-5 продуктивністю по 420 тон пари на годину.

В 1992-му турбіну № 4 модернізували до рівня Р-30-130/13 зі зменшенням потужності до 30 МВт.

Станом на 1992 рік була демонтована остання з трьох застарілих турбін першої черги, проте її котли залишили та в 1993-му перетворили на водогрійні типу ВК-75 продуктивністю по 75 Гкал/ год.

З плином часу також вивели з експлуатації три парові котли другої черги. Є відомості, що наразі виведена з експлуатації турбіна № 4, а загальна потужність станції зменшилась до 450 МВт при тепловій потужності у 1317 Гкал/год.

Спершу станція працювала на вугіллі, а в 1988—1993 роках була переведена на природний газ, що надходить Кургану по газопроводах Кизилбай – Курган та Далматовська — Шуміха — Курган.

Для видалення продуктів згоряння призначено димар заввишки 270 метрів.

Воду для охолодження отримують з озера Орлово, яке створили за допомогою трьох кам'яно-накидних дамб із глиняним ядром та бетонної водозливної греблі. Озеро поповнюється атмосферними опадами та підкачуванням води з річки Тобол.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 110 кВ.