Вікіпедія

Городище скіфської доби біля с. Полкова Микитівка

(Перенаправлено з Курганний могильник біля с. Полкова Микитівка)

Городище скіфської доби та курганний могильник — пам'ятка археології національного значення, охоронний № 200015-Н, взятий під охорону держави Постановою КМУ № 928 від 03.09.2009.[1]

Городище біля с. Полкова Микитівка
Курганний могильник біля с. Полкова Микитівка

Датування

ред.

Городище - VI—IV ст. до н. е. Курганний могильник - II—I тис. до н. е.

Площа

ред.

Загальна площа могильника складає ≈105 га. Площа поселення — ≈54 га.

Розташування

ред.

Пам'ятка розташована за 1,5 км на північний захід від західної околиці с. Полкова Микитівка Богодухівського району Харківської області, на плато правого берега р. Мерла у верхів'ях Валкового яру. Могильник з інгумаційними похованнями розташований на вододілі річок Мерла та Ворскла (ліві притоки Дніпра), у верхів'ях р. Березівка (ліва притока Ворскли). Могильник займає високе плато правого берега р. Мерла, між селами Полкова Микитівка, Куп'єваха та Улянівка[2].

Історія дослідження

ред.

Вперше пам'ятку згадує на початку ХХ ст і розміщує на своїй карті Дмитро Багалій[3], згодом про неї у 1930 р. повідомляє О. О. Потапов[4]. Перший опис і зйомку топографічного плану здійснив у 1960 р. Борис Шрамко[5][6] . У 1969—1975 рр. розкопки городища проводила Лісостепова скіфська експедиція Донецького державного університету на чолі з Аллою Моруженко[7][8][9][10]. В подальшому (1980, 1992, 1993 рр.), розкопки тут було проведено експедицією харківського держуніверситету на чолі з С. І. Берестневим[11].

Опис

ред.

Городище має округлу в плані форму, єдиний двір оточений з усіх боків ґрунтовим валом та ровом. На його поверхні подекуди помітні зольники. Територію городища перерізає шосе Богодухів-Краснокутськ[12]. На середину 1970-х рр. на поверхні могильника нараховано близько 100 курганних насипів по обидва боки від шосе. На момент топографічної зйомки (1992 р.) їх налічувалося вже 76.

Насичений артефактами ранньої залізної доби культурний шар становить до 120 см. Виявлені археологічні комплекси являють собою переважно господарчі ями. Переважна більшість знахідок — уламки керамічного ліпного посуду лісостепової скіфоїдної культури, серед яких чимала кількість горщиків прикрашена наліпним валиком, який розділений пальцевими або палочними на давленнями. Край вінця здебільшого прикрашений наскрізними проколами, що доповнюються відбитками прута чи пальцевими вдавленнями. Окрім того, виявлені поодинокі залізні знаряддя праці (сокира, стамеска, ножі, шильця); сліди бронзоливарництва (зливки кольорового металу, бронзові прикраси). Кам'яні вироби представлені рештками зернотерок, розтиральників, точильними каменями; керамічні — пряслицями. Кістяні вироби представлені лощилами, вістрями стріл, виробами у звіриному стилі. Зброя представлена бронзовими вістрями стріл. Знайдені імпорті речі: уламки амфор, скляна синя бусина. Знайдені тут і археозоологічні матеріали[13].

Поховальний інвентар із могильника представлений наступальною зброєю (залізними мечами-акінаками та вістрями списів, бронзовими вістрями стріл) рештками залізного захисного обладунку; гончарною імпортною та місцевою ліпною керамікою; знаряддями праці (ножі, пряслиця, точильний камінь); прикрасами (браслет, шпилька, сережки — з бронзи, скляні та пастові намистини). До престижних речей можна віднести казан та дзеркала (всі з бронзи), кам'яне блюдо-вівтар, залізний черпак для казана[2].

Сучасне використання

ред.

Використовується за сільськогосподарським призначенням: оранка; невелика площі в південній частині — під лісом. Крізь нього  проходить шосе та (із північно-східного краю) проходить ЛЕП. В центральній та південно-східній частинах через територію могильника проходять ґрунтові польові дороги.

Джерела

ред.
  1. Моруженко А. А. Отчет Лесостепной скифской экспедиции Донецкого Государственного Ун-та о разведках и раскопках в бассейне Ворсклы в 1971 г. / Архів ІА НАН України. — № 1971/62.
  2. Моруженко А. А. Отчет лесостепной скифской экспедиции ДонГу о разведках и раскопках в бассейне р. Ворсклы / Архів ІА НАН України. — № 1969/97.
  3. Моруженко А. А. Отчет лесостепной скифской экспедиции Донецкого Госуниверситета о разведках и раскопках в 1973 г. / Архів ІА НАН України. — № 1973/33.
  4. Моруженко А. А. Отчет лесостепной скифской экспедиции Донецкого гос. ун-та в 1974 г. / Архів ІА НАН України. — № 1974/68.
  5. Моруженко А. А. Отчет лесостепной скифской экспедиции Донецкого гос. ун-та о работах в 1975 г. / Архів ІА НАН України. — № 1975/39.
  6. Моруженко А. А. Отчет лесостепной скифской экспедиции у с. Полковая Никитовка, Боходувского р-на. Харьковской обл. в 1972 г. / Архів ІА НАН України. — № 1972/73.
  7. Шрамко Б. А. Отчёт о работе скифо-славянской экспедиции Харьковского госуниверситета в 1960 году / Архів ІА НАН України. — № 1960/27.

Примітки

ред.
  1. ↑ Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 26 липня 2024.
  2. ↑ а б Колода В. В. Паспорт об'єкта культурної спадщини. Курганний могильник с. Полкова Микитівка; курганний могильник біля с. Куп'єваха; Куп'євахський могильник / ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини». — 2016.
  3. ↑ Багалей Д. И. Объяснительный текст к археологической карте Харьковской губернии. / Д. И. Багалей // Труды XII Археологического съезда. — М., 1905. — Т. 1. — С. 21.
  4. ↑ Записки Всеукраїнського археологічного комітету. — Т. 1. — К.: Видав ВУАН, 1930. — С. 96–97.
  5. ↑ Ляпушкин И. И. Днепровское лесостепное левобережье в эпоху железа // Материалы и исследования по археологии СССР. — № 104. — М.: Наука, 1961. — С. 126.
  6. ↑ Шрамко Б. А. Отчёт о работе скифо-славянской экспедиции Харьковского госуниверситета в 1960 году / Архів ІА НАН України. — № 1960/27.
  7. ↑ Моруженко А. А. Раскопки городища Полковая Никитовка / А. А. Моруженко // Археологические открытия 1972 года. — М.: Наука, 1973. — С. 316.
  8. ↑ Шрамко Б. А., Михеев В. К., Грубник-Буйнова Л. П. Справочник по археологии Украины. Харьковская область. — К.: Наукова думка, 1977. — С. 53.
  9. ↑ Моруженко А. А. Исследования в бассейне р. Мерлы // Археологические открытия 1973 года. — М.: Наука, 1974. — С. 315—316.
  10. ↑ Моруженко А. А. Исследования в бассейне р. Мерлы / А. А. Моруженко // Археологические открытия 1973 года. — М.: Наука, 1974. — С. 315—316.
  11. ↑ Берестнев С. И. Раскопки Купьевахского могильника / С. И. Берестнев // Древности 1994. — Харьков: ХИАО, 1994. — С. 186—187.
  12. ↑ Колода В. В. Паспорт об'єкта культурної спадщини. Городище біля с. Полкова Микитівка / ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини». — 2016.
  13. ↑ Моруженко А. А., Косиков В. А. Работы лесостепной скифской экспедиции // Археологические открытия 1975 года. — М.: Наука, 1976. — С. 367—368.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Городище_скіфської_доби_біля_с._Полкова_Микитівка&oldid=43154464