Курасов Володимир Васильович

радянський військовик

Володимир Васильович Курасов (19 липня 1897(18970719), місто Санкт-Петербург, Російська імперія — 29 листопада 1973, місто Москва) — радянський військовий діяч, генерал армії, Герой Радянського Союзу. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.

Курасов Володимир Васильович
Vladimir Kurasov in the 1950s.jpg
Народився 19 липня 1897(1897-07-19)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 29 листопада 1973(1973-11-29) (76 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Alma mater Військова академія імені М. В. Фрунзе і Військово-політична академія імені Ленінаd
Учасник Перша світова війна і Німецько-радянська війна
Військове звання Генерал армії
Партія КПРС
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Суворова 1 ступеня орден Суворова 1 ступеня орден Кутузова I ступеня медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Кенігсберга» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

БіографіяРедагувати

Народився в родині службовця. Закінчив вісім класів технічної школи. Працював на фабриці. У 1915 році призваний в російську армію. У 1916 році закінчив Телавську військову школу прапорщиків і відправлений у діючу армію на Першу світову війну. Воював на Західному фронті, був командиром взводу.

З 1918 року — в Червоній армії. У громадянську війну командував ротою та загоном моряків. Учасник оборони Петрограда від військ білої Північно-Західної армії генерала Юденича в 1919 році.

У 1921 році закінчив прискорені курси при Військово-педагогічному інституті, в 1922 році — курси при Вищій військово-педагогічній школі. У 19211929 роках командував навчальною ротою на Петроградських командних курсах, був викладачем тактики на Оранієнбаумських командних курсах, в 3-й Об'єднаній інтернаціональній школі, в Ленінградській піхотній школі.

Член ВКП(б) з 1928 року.

У 1932 році закінчив Військову академію імені Фрунзе. З 1932 року служив у штабі Білоруського військового округу. З 1935 року — начальник штабу 16-го стрілецького корпусу.

У 1936—1938 роках — слухач першого набору Академії Генерального штабу РСЧА, залишений в академії старшим викладачем тактики. З 1940 року — начальник відділу, потім заступник начальника Оперативного управління Генерального штабу РСЧА.

У перші місяці німецько-радянської війни працював у Генеральному штабі. У грудні 1941 року призначений начальником штабу 4-ї ударної армії на Північно-Західному і Калінінському фронтах. З березня 1942 року — командувач військ 4-ї ударної армії Калінінського фронту.

З квітня 1943 року — начальник штабу Калінінського фронту (у жовтні 1943 року перейменований в 1-й Прибалтійський фронт). У лютому 1945 року в зв'язку з скороченням протяжності лінії фронту 1-й Прибалтійський фронт був розформований, на його базі створено Земландську групу військ 3-го Білоруського фронту. Генерал-полковник Курасов був призначений начальником штабу цієї групи.

У червні 1945 року призначений начальником штабу Радянської військової адміністрації в Німеччині. Потім — заступник головнокомандувача, з червня 1946 року по квітень 1949 року — головнокомандувач Центральної групи радянських військ в Австрії і верховний комісар від СРСР в Союзницькій раді в Австрії.

З 20 квітня 1949 року — начальник Вищої військової академії імені Ворошилова. З 8 червня 1956 року — заступник начальника Генерального штабу з військово-наукової роботи — начальник Військово-наукового управління Генерального штабу. У грудні 1961 року вдруге призначений начальником Військової академії Генерального штабу, професор (1963).

З березня 1963 року по квітень 1968 року — старший представник Головнокомандувача Об'єднаних збройних сил держав — учасниць Варшавського договору в Національній Народній армії Німецької Демократичної Республіки.

Отримав звання Героя Радянського Союзу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 травня 1965 року «за вміле керівництво військами, особисту мужність, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, і в ознаменування 20-річчя Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні».

З квітня 1968 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Помер в Москві. Похований на Новодівичому кладовищі.

ЗванняРедагувати

  • полковник
  • генерал-майор (28.10.1941)
  • генерал-лейтенант (21.05.1942)
  • генерал-полковник (28.06.1944)
  • генерал армії (12.11.1948)

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати