Куницька Анастасія Володимирівна
Анастасія Володимирівна Куницька — старший солдат окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України, учасниця російсько-української війни, що загинула в ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
| Анастасія Куницька Куницька Анастасія Володимирівна | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 1998 с. Урзуф, Мангушська селищна рада, Маріупольський район, Донецька область, Україна | |
| Смерть | 3 травня 2022 м. Маріуполь, Донецька область (загинула в ході російського вторгнення в Україну) | |
| Національність | українка | |
| Псевдо | Інгрід | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2019—2022 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  МВС | |
| Рід військ |  Національна гвардія | |
| Формування |  Полк «Азов» | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис
ред.Анастасія Куницька народилася 1998 року в Урзуфі Мангушської селищної ради на Донеччині. З часом вона переїхала до Маріуполя, а військову службу проходила на основній базі полку «Азов» — в рідному Урзуфі. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебувала у Маріуполі. З часом вона опинилася в одному з бункерів «Азовсталі». Разом з іншими жінками вона мала можливість покинути завод та вийти з «Азовсталі», але вона відмовилась: «Поки Влад тут, я не вийду!» Анастасія Куницька загинула в ніч з 2 на 3 травня 2022 року в результаті авіанальоту на «Азовсталь» разом з психологінею полку Наталею Луговською. Указом президента № 367/2022 24 травня 2022 року Наталія Луговська була посмертно нагороджена орденом «За мужність» III ступеня. Тіло загиблої мають ще ввезти на підконтрольну територію України[1][2][3].
Родина
ред.На службі в полку «Азов» Анастасія Куницька в 2019 році познайомилася з Владиславом Оксеньчуком (позивний «Дезмонд»), який приїхав на Донеччину з Ковеля Волинської області. Він — майстер спорту України з легкої атлетики, парамедик. З «Азовсталі» у травні 2022 року потрапив у полон, перебуває на тимчасово окупованій території. У загиблої залишилася мама[1].
Нагороди
ред.- Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4]
Примітки
ред.- ↑ а б Курацановська, Ганна. Кохаю до смерті. 23-річна Анастасія з «Азову» загинула в Маріуполі, її любий Влад — в полоні. Свої.city (укр.). Процитовано 18 листопада 2022.
- ↑ 23-річна Настя з «Азову» загинула в Маріуполі, її коханий Влад — в полоні. https://www.myglamwish.com (укр.). Процитовано 18 листопада 2022.
- ↑ Ковельчанин з полку «Азов» зустрів свою любов у Маріуполі. https://kovel.media (укр.). 29 червня 2022. Процитовано 18 листопада 2022.
- ↑ Президент підписав ще кілька указів про відзначення військових державними нагородами. Новости Житомира (укр.). 26 травня 2022. Процитовано 18 листопада 2022.
Джерела
ред.- Указ Президента України від 24 травня 2022 року № 367/2022 «Про відзначення державними нагородами України»