Кузьмич Антон Савич

Антон Савич Кузьмич (20 грудня 1908(19081220), село Копаткевичі, тепер Петриковського району Гомельської області, Республіка Білорусь — 24 жовтня 1989, місто Москва) — український радянський діяч, міністр вугільної промисловості УРСР, голова Українського раднаргоспу. Депутат Верховної Ради СРСР 5—6-го скликань. Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання. Член ЦК КПУ в 1956—1966 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1966 роках. Доктор технічних наук (1962), професор (1966)

Кузьмич Антон Савич
Народився	20 грудня 1908(1908-12-20) село Копаткевичі, тепер Петриковського району Гомельської області, Республіка Білорусь
Помер	24 жовтня 1989(1989-10-24) (80 років) Москва
Поховання	Кунцевський цвинтар
Країна	СРСР
Національність	білорус
Діяльність	політик
Галузь	гірнича справа
Alma mater	Московський державний гірничий університет (1931)
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Заклад	Інститут гірничої справи імені Олександра Скочинського і Донбасантрацит
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Біографія

Народився в багатодітній бідній селянській родині. У 1924 році вступив до комсомолу. 1926 року закінчив середню школу.

У 1926—1931 роках — студент факультету шахтного будівництва Московського гірничого інституту імені Сталіна, здобув спеціальність гірничого інженера — шахтобудівника.

У січні — травні 1931 року — інженер та завідувач технічного відділу Управління нових шахт в місті Прокоп'євську (Кузбас, РРФСР). У травні 1931 — 1936 року — завідувач проходки скипового стволу, начальник району гірничих робіт, начальник 3-ї експлуатаційної дільниці, начальник закладного цеху, помічник (заступник) головного інженера шахти «Коксова-1» імені Сталіна тресту «Кузбасвугілля». З 1936 по листопад 1937 року — керуючий шахти «Коксова-1» імені Сталіна тресту «Кузбасвугілля» в місті Прокоп'євську.

Член ВКП(б) з 1936 року.

У 1938—1940 роках — головний інженер комбінату «Кузбасвугілля» в місті Новосибірську, директор Кузнецького науково-дослідного вугільного інституту РРФСР.

У березні 1940—1941 роках — заступник головного інженера комбінату «Ворошиловградвугілля» на Донбасі, керуючий тресту «Донбасантрацит».

З серпня 1941 по квітень 1942 року — начальник 6-го будівельного району 8-й саперної армії Південного фронту.

З 1942 року — головний інженер з відновлення Підмосковного вугільного басейну. З березня 1943 по червень 1945 року — керуючий тресту «Сталіногорськвугілля» Московської області. У липні 1945 — січні 1946 року — начальник комбінату «Свердловськвугілля» Сведловської області.

У січні 1946 — грудні 1948 року — заступник народного комісара (міністра) вугільної промисловості Східних районів СРСР.

У грудні 1948 — січні 1951 року — заступник, у січні 1951 — січні 1955 року — 1-й заступник міністра вугільної промисловості СРСР.

У січні 1955 — 8 серпня 1956 року — міністр вугільної промисловості Української РСР.

У серпні 1956 — травні 1957 року — 1-й заступник міністра вугільної промисловості Української РСР.

У травні 1957 — жовтні 1960 року — голова Ради народного господарства Ворошиловградського (Луганського) економічного адміністративного району.

У жовтні 1960 — березні 1961 року — заступник голови Української Ради народного господарства (Укрраднаргоспу).

29 березня 1961 — 9 березня 1963 року — голова Української Ради народного господарства (Укрраднаргоспу).

У 1963—1965 роках — заступник голови Державного комітету з паливної промисловості СРСР.

З 1965 року — 1-й заступник директора Інституту гірничої справи імені Скочинського у місті Люберцях Московської області.

Помер 24 жовтня 1989 року. Похований у Москві.

Нагороди

• два ордени Леніна (1942, 20.10.1943)
• орден Жовтневої революції (19.12.1978)
• три ордени Трудового Червоного Прапора (21.02.1942, 2.01.1959,)
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (20.03.1958)
• кавалер знаку «Шахтарська слава» 1-3-го ст.
• заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1969)
• медалі

Джерела

• Депутаты Верховного Совета СССР. 6-й созыв — 1962 р.
• [1] [Архівовано 4 лютого 2016 у Wayback Machine.]