Крістіан Палусалу
Крістіан Палусалу (ест. Kristjan Palusalu (при народженні Крістіан Троссманн); 10 березня 1908, село Варамурру, Саулепа, Пернівський повіт, Ліфляндська губернія, Російська імперія (нині в волості Аудру, Пярнумаа, Естонія) — 17 липня 1987, Таллінн, Естонська РСР, СРСР (нині в Естонії) — естонський борець греко-римського та вільного стилів, дворазовий чемпіон Олімпійських ігор, чемпіон Європи, семиразовий чемпіон Естонії з греко-римської боротьби (1932—1938), п'ятиразовий чемпіон Естонії з вільної боротьби (1931—1933, 1935, 1936)[2]. Один із трьох борців, які є олімпійськими чемпіонами як з греко-римської, так і з вільної боротьби, один із двох борців (поряд з Іваром Юганссоном), які зуміли отримати два «золота» на одній і тій же олімпіаді, і єдиний, хто зміг зуміти зробити це у важкій вазі. Визнаний найкращим спортсменом Естонії XX століття[3].
| Крістіан Палусалу ест. Kristjan Palusalu | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Громадянство |
 Естонія |
| Народження |
10 березня 1908 Варбла, Пярнумаа, Естонія |
| Смерть |
17 липня 1987 (79 років) Таллінн, Естонська РСР, СРСР |
| Поховання | Метсакальмісту |
| Зріст | 185 см[1] |
| Вага | 110 кг[1] |
| Спорт | |
| Вид спорту | спортивна боротьба[d] |
| Клуб | Sport Tallinn |
| Участь і здобутки | |
 Крістіан Палусалу у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Народився в сім'ї селянина, був найстаршим із восьми дітей. До 13 років пас худобу, потім став сільськогосподарським робітником.
У юності Крістіан Палусалу займався гімнастикою, важкою атлетикою та легкою атлетикою. Боротьбою почав займатися лише у 1929 році, під час служби на флоті. Після закінчення служби у 1929 році Крістіан Палусалу переїхав до Таллінна, у 1930 році борець завоював третє місце на чемпіонаті Естонії з вільної боротьби, у 1931 році переміг на національному чемпіонаті з вільної боротьби. У 1932 році Крістіан Палусалу став чемпіоном Естонії та з греко-римської боротьби. На Олімпійські ігри 1932 року Естонія у зв'язку з фінансовими труднощами команду не відправила, таким чином Палусалу дебютував на міжнародній арені лише 1933 року, посівши 4 місце на чемпіонаті Європи з греко-римської боротьби.
У 1935 році змінив прізвище Троссман на Палусалу[4].
На літніх Олімпійських іграх 1936 року у Берліні боровся у категорії понад 87 кілограмів (важка вага), виступав як у греко-римській, так і у вільній боротьбі. Вибуття з турніру відбувалося в міру накопичення штрафних балів. Сутичку судили троє суддів, за чисту перемогу штрафні бали не нараховувалися, за перемогу рішенням суддів за будь-якого співвідношення голосів нараховувався 1 штрафний бал, за програш рішенням 2-1 нараховувалися 2 штрафні бали, програш рішенням 3-0 і чистий програш карався 3 штрафними.
У вільній боротьбі за титул боролися 11 осіб. Перемігши у всіх сутичках Крістіан Палусалу став олімпійським чемпіоном.
| Коло | Суперник | Країна | Результат | Заснування | Час сутички |
|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Йозеф Клапух | 
|
Перемога | Туші (0 штрафних балів) | 10:50 |
| 2 | Робер Ерлан | 
|
Перемога | Туші (0 штрафних балів) | 6:45 |
| 3 | Мехмет Чобан | 
|
Перемога | 3-0 (1 штрафний бал) | - |
| 4 | Віллі Бюркі | .svg){kind=small}
|
Перемога | Туші (0 штрафних балів) | 6:15 |
| 5 | Ялмар Нюстрем | 
|
Перемога | 3-0 (1 штрафний бал) | - |
У греко-римській боротьбі за титул боролися 12 осіб. І в цьому виді програми Крістіан Палусалу переміг у всіх сутичках і став дворазовим олімпійським чемпіоном.
| Коло | Суперник | Країна | Результат | Заснування | Час сутички |
|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Едуард Щелль | 
|
Перемога | Туші (0 штрафних балів) | 8:41 |
| 2 | Золтан Кондороссі | 
|
Перемога | Туші (0 штрафних балів) | 10:36 |
| 3 | Юн Нюман | 
|
Перемога | 3-0 (1 штрафний бал) | - |
| 4 | Мехмет Чобан |
|
Перемога | 3-0 (1 штрафний бал) | - |
| 5 | Курт Хорнфішер | .svg){kind=small}
|
Перемога | 3-0 (1 штрафний бал) | - |
У 1936 році обраний спортсменом року в Естонії, уряд Естонії подарував йому хутір та 40 гектарів землі.[5] У 1937 став чемпіоном Європи з греко-римської боротьби. У січні 1938 року був змушений залишити спорт через тяжку травму плеча.
З 1933 до 1940 рік працював наглядачем у Талліннській центральній в'язниці. Після окупації балтійських країн Радянським Союзом і початку Великої Вітчизняної війни Палусалу у 1941 році був мобілізований і відправлений до Котласа, у робочий батальйон. Звідти він дезертував, але був спійманий і 18 вересня 1941 року засуджений до страти. Покарання було замінено відправленням на Карельський перешийок до 7-ї армії. Невдовзі після прибуття на передову Крістіан Палусалу, поранений, потрапив у полон до фінів[5]. У січні 1942 року він повернувся до Естонії.
12 січня 1945 року, після повторної окупації Балтійских країн радянськими військами, Палусалу знову заарештували. Він ледве не помер у таборі від виснаження, але його врятував доктор Мардна (за спогадами Єфросинії Антонівни Керсновської[6]). Проти Крістіана Палусалу було висунуто звинувачення у пособництві окупантам, антирадянській агітації у газетній статті та дезертирстві, але перші два звинувачення не знайшли підтвердження, а останнє не могло бути доведено, оскільки його частину було розформовано, а дані, зокрема про складання присяги, не збереглися. 28 серпня 1946 року його звільнили. Звільненню сприяли численні клопотання, зокрема Йоханнеса Коткаса.
Після війни кілька разів брав участь у змаганнях, так у 1948 брав участь у республіканській першості товариства «Спартак», де працював надалі тренером[5]. Одночасно працював на будівництві аж до пенсії, на яку він вийшов у 1970-х роках. З 1966 року був суддею республіканської категорії.
Помер у 1987 році. Похований на талліннському Метсакальмісту.
З 1988 року у Таллінні проводиться турнір пам'яті Крістіана Палусалу. У 1989 році ім'ям борця названо корабель, 10 березня 2009 року у Таллінні відкрито пам'ятник Крістіану Палусалу.
У 1999 році за результатами письмового й онлайн-голосування потрапив до списку 100 великих діячів Естонії XX століття[7].
Існує думка, що Крістіан Палусалу послужив моделлю для Бронзового солдата, за словами посла Естонії у Росії[8], не більше, ніж «спекуляція».
У кінематографі ред.
- Документальний фільм «Різні долі» (2000) із документального циклу «Атлети століття». Про Крістіана Палусала та Йоганнеса Коткаса.
- Документальний фільм «Палусалу» (2009)[9].
Примітки ред.
- ↑ а б https://www.sports-reference.com/olympics/athletes/pa/kristjan-palusalu-1.html
- ↑ Database. Архів оригіналу за 3 вересня 2018.
- ↑ а б Kristjan Palusalu Bio, Stats, and Results | Olympics at Sports-Reference.com. Архів оригіналу за 31 січня 2010. Процитовано 28 жовтня 2013.
- ↑ Возвращение непобедимого Кристьяна Палусалу. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 28 жовтня 2013.
- ↑ а б в Кристьян Палусалу — излом судьбы двукратного олимпийского чемпиона — Великие люди — Великие люди — Моя Эстония. Статьи об истории, языке, культуре и людях Эстонии. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 28 жовтня 2013.
- ↑ Е.А.Керсновская. Альбом : 'Сколько стоит человек' (альбом 7, блок 11, рисунок 36). Самиздат. Архів оригіналу за 5 вересня 2014. Процитовано 5 вересня 2014.
- ↑ Sajandi sada Eesti suurkuju / Koostanud Tiit Kändler. — Tallinn: Eesti Entsüklopeediakirjastus, 2002. — 216 lk. ISBN 998570102X.
- ↑ Посол Эстонии в России Марина Кальюранд о российско-эстонских отношениях [Архівовано 2013-11-04 у Wayback Machine.]. Радио «Свобода», 19.01.2007.
- ↑ Спортивные герои Эстонии. Архів оригіналу за 2 вересня 2021. Процитовано 2 вересня 2021.