Відкрити головне меню

Кривиденко Максим Ігорович

Макси́м І́горович Кривиде́нко (30 січня 1994(19940130), смт Сарата, Одеська область, Україна — 9 вересня 2017, м. Красногорівка, Мар'їнський район, Донецька область, Україна) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Кривиденко Максим Ігорович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдат
Кривиденко Максим Ігорович.jpg
Загальна інформація
Народження 30 січня 1994(1994-01-30)
Україна Україна, Сарата
Смерть 9 вересня 2017(2017-09-09) (23 роки)
Україна Україна, Красногорівка
°мінометний обстріл
Військова служба
Роки служби 2012—2013, 2014—2016, 2016—2017
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
28 ОМБр к.svg
 28 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

БіографіяРедагувати

Народився 1994 року в смт Сарата на Одещині. Навчався у Саратській школі-гімназії І—ІІІ ступенів, захоплювався історією України. Ще зі шкільних років мріяв стати військовим, тож у 2012 році екстерном здав випускні іспити, щоб встигнути на весняний призов. Після проходження строкової служби поїхав до Києва, де мав намір втілити свою мрію у життя.

Наприкінці 2013 року, з початком протестів, приєднався до Євромайдану, став активним учасником Революції Гідності.

У березні 2014 року, напередодні проведення незаконного кримського референдуму, з групою активістів поїхав до Криму, де був захоплений у заручники озброєними посіпаками російської окупації півострова. Близько тижня заручників утримували, піддаючи допитам і тортурам. Як розповіли в інтерв'ю BBC після звільнення «автомайданівці» Олексій Гриценко та Сергій Супрун, 20-річному на той час Кривиденку кілька разів прострелили ноги з травматичної зброї, і саме його представники так званої кримської «самооборони» найбільше били[1]. 20 березня Максима та інших заручників вдалося звільнити, їх передали через Чонгар в обмін на звільнення затриманого СБУ офіцера ГРУ ЗС РФ Романа Філатова. Переговори про обмін велися з російськими військовими, яким підпорядковувались проросійські озброєні формування в Криму, рішення приймались на рівні Міноборони РФ[2].

У квітні 2014 року добровольцем пішов до Саратсько-Татарбунарського районного військкомату, 31 серпня того ж року був призваний за частковою мобілізацією, виконував завдання на території проведення антитерористичної операції на Сході України. Демобілізувався 6 квітня 2016 року, а у червні того ж року повернувся на військову службу за контрактом.

Старший солдат, стрілець-снайпер 2-ї роти 18-го окремого мотопіхотного батальйону «Одеса» 28-ї окремої механізованої бригади, в/ч А4210, смт Сарата.

Загинув 9 вересня 2017 року близько 22:00 внаслідок обстрілу з міномету калібру 82 мм позицій батальйону поблизу міста Красногорівка, — помер від осколкових поранень дорогою до лікарні[3].

Похований 12 вересня на селищному кладовищі Сарати[4].

Залишились батьки Ігор Валентинович та Наталя Євгенівна Кривиденки, брат, три сестри, одна з яких, Людмила — сестра-двійнятко Максима.

Нагороди та вшануванняРедагувати

  • Указом Президента України № 98/2018 від 6 квітня 2018 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].
  • 6 грудня 2017 року на будівлі Саратського НВК «Саратська школа-гімназія І—ІІІ ступенів» відкрито меморіальну дошку полеглому на війні випускнику школи Максиму Кривиденку[6].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати