Кривенко Лідія Тарасівна

Лідія Тарасівна Кривенко (9 липня 1937(19370709), селище Велика Рача Радомишльського району Житомирської області — 7.7.2017, Київ)— правознавець, доктор юридичних наук (1987), член-кореспондент Національної академії правових наук України (1996)[1]. Сестра Кривенка Костянтина Тарасовича[2].

Кривенко Лідія Тарасівна
Народилася 9 липня 1937(1937-07-09)
Велика Рача
Померла 7 липня 2017(2017-07-07) (79 років)
Київ
Країна Україна
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Галузь правознавство
Заклад Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України
Звання старший науковий співробітник (1990)
Ступінь доктор юридичних наук (1987)
Членство чл.-кор. НАПрНУ (1996)
Табличка над могилою Л.Т.Кривенко.jpg

ЖиттєписРедагувати

Кривенко Лідія Тарасівна народилась 9 липня 1937 року у селі Велика Рача.

Батько, Кривенко Тарас Максимович(1914—1967), працював у колгоспі, фронтовик. Воював у складі 112-ї Рильсько-Коростенської Червонозоряної орденів Суворова й Кутузова стрілецької дивізії на фронтах Великої Вітчизняної війни. Був поранений. У 1945 р. нагороджений медаллю «За відвагу»[3].

Мати, Кривенко Катерина Філаретівна(1915—2010), колгоспниця, учасниця стаханівського руху та делегатка стаханівських з'їздів.

У сім'ї, крім Лідії, було ще двоє дітей — Костянтин(1935 р.н.) та Дмитро(1941 р.н.)[4].

У 1955 р., після закінчення школи з золотою медаллю, поступила на юридичний факультет Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова, який успішно закінчила у 1960 р.

По направленню від університету декілька років працювала працювала юрисконсультом(1960—1963 рр.). У 1963 р поступає у аспірантуру Московського університету, після закінчення якої у 1966 р. й захисту дисертації «Постійні комісії Верховних Рад союзних республік» на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, Л. Т. Кривенко була залишена на кафедрі викладачем (1966—1970 рр.). З 1970 р до 1978 р. Л. Т. Кривенко працює на посаді старшого викладача й доцента Всесоюзного юридичного заочного інституту. За цей час нею були написані дві книги «Постоянные комиссии верхов­ных советов союзных республик»(М., 1970) та «Верховный Совет союзной республики»(М., 1975), які було надруковано досить великими тиражами.

Але, незважаючи на блискучу кар'єру, у 1978 р. Лідія Кривенко повертається у Київ та влаштовується на роботу в Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, де працює науковим, старшим науковим, провідним науковим співробітником, а з 1993 р. — головним науковим співробітником[5].

Під час роботи у Інституті держави і права ім. В. М. Корецького Л. Т. Кривенко захистила дисертацію «Законодавча діяльність Верховних Рад союзних республік: проблеми теорії» на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук(1987 р.), отримала науковий ступінь доктора юридичних наук (1987 р.) й вчене звання старшого наукового співробітника (1990 р.). За вагомі наукові досягнення у 1996 р. обрана членом-кореспондентом Академії правових наук України (нині — Національна академія правових наук України)[2].


Померла 7 липня 2017 року після важкої та тривалої хвороби[джерело не вказане 108 днів]. Похована у с. Велика Рача[джерело не вказане 108 днів].

Наукова діяльністьРедагувати

Досліджувала проблеми конституційного права, зокрема поділу влади, представницької демократії та пар­ламентаризму.

Автор понад 100 наукових праць[1](після 2004 р. нічого не публікувала)[6].

Основні праці[2]Редагувати

  • Кривенко Л. Т. Постоянные комиссии верхов­ных советов союзных республик. Москва, 1970;
  • Кривенко Л. Т. Верховный Совет союзной республики. Москва, 1975;
  • Кривенко Л. Т. Конституция СССР и развитие законодательной дея­тельности Верховных Советов союз­ных республик: сравнительно-правовое ис­следование. К., 1982;
  • Кривенко Л. Т. Верховна Рада України. К., 1997;
  • Кривенко Л. Т. Державне управління: теорія і практика. К., 1998 (співавт.).

Підручники й навчальні посібникиРедагувати

  • Кривенко Л. Т. Органи державної влади в Україні: структура, функції і тенденції розвитку: Навч. посіб. К.; Ів-Ф., 2003 (співавт.).

Нагороди, почесні званняРедагувати

Лауреат конкурсу на краще юридичне видання за результатами конкурсу Спілки юристів України (1997).

ПриміткиРедагувати