Креод
Креод — структурно-стійкий шлях розвитку живих систем. Поняття К. введене Конрадом Гелом Воддінгтоном (1940)[1][2] для опису однієї з основних властивостей систем, що розвиваються, — здібності зберігати типовий хід (чи результат) розвитку за наявності істотних природних або штучних збурень, напр. різких коливань умов зовнішнього середовища, експериментальних втручань та ін.
Згідно концепції епігенетичної теорії еволюції[3], від предків до нащадків передається загальна організація епігенетичної системи, яка і формує організм в ході його індивідуального розвитку, причому добір веде до стабілізації ряду послідовних онтогенезів, усуваючи відхилення від норми (морфози) і формуючи стійку траєкторію розвитку (креод).
Див. також ред.
Джерела ред.
- Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров; Редкол.: А. А. Бабаев, Г. Г. Винберг, Г. А. Заварзин и др. — М.: Сов. Энциклопедия, 1986.
- Шишкин М. А. Индивидуальное развитие и эволюционная теория // Эволюция и биоценотические кризисы. — М.: Наука, 1987. — С. 76-124.
Ресурси Інтернету ред.
Виноски ред.
- ↑ Waddington C. H. Organisers & genes. — Cambridge: Cambridge University Press, 1940.
- ↑ Waddington C. H. Canalization of development and the inheritance of acquired characters // Nature. — 1942. — Vol. 150. — P. 563–565.
- ↑ Основні положення епігенетичної теорії еволюції було сформульовано в 1987-ому році М. О. Шишкіним на основі ідей І. І. Шмальгаузена і К. Г. Воддінгтона (Див.:Шишкин М. А., 1987.