Ірина Юріївна Шабаліна (Кочнєва) (нар. 1 вересня 1994) — півзахисниця національної збірної України з жіночого футболу. Багаторазова чемпіонка України.

Ф
Ірина Шабаліна (Кочнєва)
Особисті дані
Повне ім'я Шабаліна (Кочнєва) Ірина Юріївна
Народження 1 вересня 1994(1994-09-01) (30 років)
  Україна
Громадянство Україна Україна
Позиція півзахисниця
Інформація про клуб
Поточний клуб «Металіст 1925»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
Україна «Інтеграл» (Вінниця) ()
2011—2017 Україна «Легенда» (Чернігів) ()
2017—2021 Україна «Житлобуд-1» (Харків) 37 (11)
2022 Україна «Кривбас» (Кривий Ріг) 0 (0)
2022 Франція «Реймс» 0 (0)
2022—2023 Україна Кривбас (Кривий Ріг) 16 (7)
2024—н.ч. Україна «Металіст 1925» (Харків) 18 (5)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
2015—н.ч Україна Україна 21 (1)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 06 листопада 2024.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 27 березня 2024.

Клубна кар'єра

ред.

Вихованка вінницького футболу. У склад чернігівської «Легенди» потрапила в часи, коли ця титулована команда вже втрачала свій лідерський статус. Легендарну команду залишили деякі гравці основного складу, зокрема Наталка Сухорукова та найкраща бомбардирка в історії клубу Юлія Корнієвець. Через відсутність належного фінансування в команду запрошували переважно малодосвідчених гравчинь. Однією з них стала 17-річна Ірина Кочнєва.

Взимку 2013 року «Легенда» стала переможцем Зимової першості України. У фінальному матчі проти «Донеччанки» основний час закінчився у нічию — 0:0, серія післяматчевих пенальті завершилась на користь «Легенди»  — 4:3. Один з одинадцятиметрових впевнено реалізувала Кочнєва.

У чемпіонаті декілька сезонів поспіль «Житлобуд-1» був майже недосяжний для суперників, тому «Легенда» фактично змагалася з іншими командами лише за срібні медалі. Вперше після 4-річної перерви до збірної України почали знову викликати футболісток «Легенди» — однією з них стала і Ірина Кочнєва.

На початку 2017-го року «Житлобуд-1» оголосив про підписання двох українських гравчинь Андрущак та Кочнєвої.

За роки кар'єри в харківській команді Кочнєва три рази вигравала золоті медалі Чемпіонату України, два рази ставала володаркою Кубку України та була учасницею Ліги чемпіонів у 2018, 2019 та 2021 роках. Останнім матчем у складі «Житлобуду-1» стала гра в Мадриді проти «Реалу» в Лізі чемпіонів УЄФА.[1]

Загалом вона провела 78 матчів за «Житлобуд-1» в чемпіонатах України в яких забила 27 голів; 13 матчів в Кубку (3 голи) та 16 матчів в Лізі Чемпіонів (2 голи).

У 2022 році Ірина Кочнєва вже мала контракт з «Кривбасом», але через російське вторгнення у квітні тимчасово приєдналася до французького ФК «Реймс». Після відновлення змагань у вищій лізі повернулась в Україну. В «Кривбасі» стала капітаном команди. В першому ж сезоні виграла срібні медалі чемпіонату та право знову змагатись в Лізі чемпіонів УЄФА.

В жовтні 2023 року після чергової травми Кочнєва оголосила про закінчення футбольної кар'єри[2], але вже навесні 2024 року знову повернулась до виступів на професійному рівні і заявилась до складу «Житлобуд-1» (який згодом був перейменован на «Металіст 1925»).

Кар'єра в збірній

ред.

Вперше була викликана до національної збірної України на жовтневі ігри відбору до Євро-2017. У матчі проти Румунії Ірина Кочнєва так і не вийшла на поле, але дебют відбувся через п'ять днів. 27 жовтня 2015 року в матчі проти збірної Франції на стадіоні «Арена Львів» Кочнєва вийшла на заміну замість Тетяни Романенко на 87-й хвилині гри.

Перший гол за збірну забила 9 листопада 2018 року в товариському матчі проти збірної Косово.[3]

Досягнення

ред.

Примітки

ред.
  1. Після останнього матчу проти "Реалу" команду залишає Ірина КОЧНЄВА. Архів оригіналу за 18 липня 2023. Процитовано 18 липня 2023.
  2. Ірина Кочнєва завершила професійну карʼєру футболістки
  3. Протокол матчу Косово-Україна

Джерела

ред.