Вікіпедія

Коханці моєї дружини

«Коханці моєї дружини» (англ. My Wife’s Lovers ) — картина австрійського художника Карла Калера (1855—1906), створена в 1891—1893 роках на замовлення американської мільйонерки Кейт Бердселл Джонсон (1833—1893). Припускають, що назву дав її чоловік, Роберт Джонсон — хоча він і помер у Парижі в 1889, ще до початку роботи над картиною[2].

Любовники моей жены
My Wife’s Lovers
Творець:Карл Калер
Замовник:Kate Birdsall Johnsond[1]
Час створення:1893
Висота:6 фут, 177,8 см
Ширина:8,5 фут, 258,4 см
Матеріал:Холст
Техніка:масло
Музей:Частная коллекция

Картина, на якій зображено 42 кішки в масштабі більше натурального, є найбільшим полотном із зображенням цих тварин[2] — її розмір 180 × 260 сантиметрів, загальна вага — 103 кілограми[3]. Журнал Cat Magazine назвав її «найбільшою у світі картиною із зображенням котів»[4][5]. У центрі композиції зображено кота Султана, купленого Джонсоном за 3 тисячі доларів під час поїздки до Парижу[6].

У своєму літньому маєтку «Буена-Віста» біля Сономи Джонсон тримала різних птахів, а також близько 350 котів і кішок[6], п'ятдесят з яких були породистими перськими та ангорськими (згідно з іншими джерелами, загальна кількість кішок не перевищувала п'ятдесяти[7], а на момент смерті господині становила — 32). Спеціальний штат слуг, які стежили за будинком, доглядали і тварин. Картина була закінчена у березні 1893 року, її замовниця померла від запалення легень того ж року 2 грудня. Існує легенда, що у своєму заповіті вона залишила 500 тисяч доларів своїй далекій родичці для того, щоб та доглядала за вихованцями після її смерті[8][* 1].

Джонсон замовила картину у 1891 році австрійському художнику Карлу Калеру. Калер, який нещодавно прибув до США, до цього протягом семи років працював в Австралії та Новій Зеландії, де, в основному, писав коней та сцени перегонів[6]. Через те, що раніше ніколи не писав котів, він провів майже три роки в маєтку Джонсон за вивченням їх поз і звичок і малюванням ескізів[2]. Чи мав якісь особисті стосунки з Кейт Джонсон — невідомо. Як гонорар художник отримав 5 тисяч доларів[3], крім великого полотна написав ще кілька робіт — зокрема, портрет кішки на прізвисько Її Величність. Після завершення роботи картина експонувалася на Всесвітній виставці у Чикаго 1893 року, де «зробила сенсацію»[6].

Після смерті Джонсон, яка не мала дітей і ще до смерті чоловіка, втратила прийомну дочку, її майно виставили на аукціон, і картину на початку 1894 року придбав Ернест Хакетт для свого мистецького салону в Сан-Франциско[3]. Цей Palace of Art Salon знищив землетрус 1906 року. Картина вціліла[3], а її автор, художник Карл Калер, загинув під час катаклізму[10].

Упродовж XX сторіччя полотно неодноразово змінювало власників. У 1940-х роках належало подружжю Джуліан, власникам галереї Julian Art Galleries. Вони виставляли картину по всій країні разом з переїзною виставкою кішок, у тому числі в Нью-Йорку, Медісон-сквер-гарден. Полотно було популярним: у цей період було продано близько 9 тисяч його репродукцій.

У листопаді 2015 року на аукціоні «Сотбіс» картину було продано за 827 тисяч доларів приватному покупцеві з Лос-Анджелеса[3][8], причому через велику вагу полотна довелося спорудити спеціальну стіну для його демонстрації в аукціонному залі.

Примітки

ред.
Джерела
  1. ↑ а б World’s largest cat painting sells for $826K — Нью-Йорк Пост, 2015.
  2. ↑ а б в Emily Saul (3 листопада 2015). World’s largest cat painting sells for $826K. New York Post. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 16 листопада 2015.
  3. ↑ а б в г д How a Painting of One Woman’s 42 Cats Earned More than $820,000 at Auction. Architectural Digest. 4 листопада 2015. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 16 листопада 2015.
  4. ↑ Reed, Robert. Inside Antiques: Cat Collectibles, A Purr-fect World. Wayback Times (англ.). Архів оригіналу за 31 березня 2016. Процитовано 1 червня 2016.
  5. ↑ «World’s greatest cat painting» by Carl Kahler sells for $826,000 at Sotheby's New York (англ.). ArtDaily. Архів оригіналу за 1 червня 2016. Процитовано 1 червня 2016.
  6. ↑ а б в г Karl Kahler — My Wife’s Lovers (англ.). Sotheby’s. Архів оригіналу за 6 квітня 2020. Процитовано 1 червня 2016.
  7. ↑ Layla Morgan Wilde (6 листопада 2015). The Truth About My Wife’s Lovers Cat Painting (англ.). Архів оригіналу за 14 червня 2016. Процитовано 1 червня 2016.
  8. ↑ а б Картина «Любовники моей жены» кисти Калера продана на аукционе в Нью-Йорке за $826 тыс. TACC. 5 листопада 2015. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 1 червня 2016.
  9. ↑ A notable will. Generosity of Mrs. Kate Johnson. Архівовано серпень 12, 2016 на сайті Wayback Machine. // San Francisco Call № 10, 10 декабря 1893.
  10. ↑ Carl Kahler (англ.). National Portrait Gallery, Canberra, Australia. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 1 червня 2016.
Коментарі
  1. ↑ Заповіт Джонсон, опублікований невдовзі після її смерті, не оперує такими сумами і в ньому нічого не сказано про тварин: найбільші суми, по 25 тисяч доларів, заповідалися близьким родичам та їхнім спадкоємцям, а також найближчим друзям – одній сімейній парі; багатьом іншим були заповідані менші суми, третина спадщини пішла на основу безкоштовної міської лікарні[9].
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Коханці_моєї_дружини&oldid=42711207