Відкрити головне меню

Кото (музичний інструмент)

Кото, початок 17 століття, в Музеї мистецтва «Метрополітен»

Кото (яп. ) або японська цитра[джерело?] — японський щипковий музичний інструмент. Кото поряд з флейтами Хаясі та сякухаті, барабаном цудзумі та струнним сямісеном належить до традиційних музичних японських інструментів.

Подібні інструменти характерні для культури Кореї (каягим) та Китаю (цисяньцинь).

Історія котоРедагувати

Історія кото як японського музичного інструменту налічує більше тисячі років. Він був завезений до Японії з Китаю в період Нара (710–793 рр. н. е.) як інструмент для палацового оркестру та використовувався в музиці ґаґаку (雅 楽). Свого розквіту кото досяг в епоху Хейан, як незмінний атрибут аристократичної освіти та проведення часу. Однією з найвідоміших п'єс написаних спеціально для кото є створена в XVII столітті сліпим майстром Яцухасі Кенг композиція «Рокудан-но сірабе» (яп. 六 段 の 調べ, «Музика шести ступенів»).

Гра на котоРедагувати

 
Масає Ісігуре грає на кото

На кото грають за допомогою накладних нігтів-медіаторів (котодзуме, яп. 琴 爪), що надягаються на великий, вказівний та середній пальці правої руки. Лади і тональності настроюються за допомогою струнних підставок (мостів) безпосередньо перед початком гри.

Гра на кото є одним з традиційних японських національних видів мистецтва, що одержали поширення, насамперед, при імператорському дворі. Однак і сьогодні цей інструмент користується великою популярністю. Завдяки своїй пластичності кото знаходить застосування в сучасній японській музиці та сприяє її розвитку.

Останнім часом існує два основних типи інструменту:

  • Семиструнна «кін» довжиною 1 м — використовується як соло-інструмент;
  • і «зі» — довжиною від 1,80 до 2 м, з числом струн від 13 і вище — використовується як оркестровий інструмент.

ПосиланняРедагувати