Котовенко Андрій Сергійович

Котовенко Андрій Сергійович
Котовенко Андрій Сергійович;
Солдат
Загальна інформація
Народження	16 січня 1983; Боярка
Смерть	2 травня 2022 (39 років); Харківська область
Військова служба
Роки служби	2015—2016; 2022
Приналежність	Україна
Рід військ	Механізовані війська
Формування	58 ОМПБр
Війни / битви	російсько-українська війна Бої за район шахти «Бутівка»; Битва за Харків (2022);
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Андрі́й Сергі́йович Котове́нко (1983—2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Призер Ігор нескорених-2020.

З життєпису

Народився 1983 року; дитинство та юність пройшли в Боярці, де закінчив Боярську ЗОШ № 4. здобув фах слюсаря, проте працювати пішов консультантом у магазин із продажу побутової техніки. Подобалися різноманітні прилади, детально вивчав їхні характеристики та завжди знав, що порадити покупцям. Останні роки проживав у Віті-Поштовій. Із дружиною Тетяною виховували сина Івана.

Учасник бойових дій 2015—2016 років. Попри відсутність досвіду, був ефективним воїном: і навідник, і мінометник, й розвідник. Зголошувався першим на всі бойові завдання. У боях в Донецькій області був командиром окремого мінометного підрозділу.

У січні 2016 року зазнав серйозного поранення поблизу шахти «Бутівка» під час просування замінованою росіянами територією. Переніс 22 операції в Україні та Німеччині, Відмовився від ампутаціїі ноги, хоча лікарі попередили — якщо інфекція пошириться тілом — це вірна смерть. Розірвані судини у посіченій осколками міни кінцівці вимушено замінили протезами.

Після реабілітації займався паверліфтингом у Боярці впродовж 2019—2021 років.

Учасник Invictus Games: Team Ukraine і першої Національної збірної Warrior Games: Team Ukraine. Здобув десятки медалей у різних видах спорту на численних міжнародних змаганнях.

Після 24 лютого 2022-го двоє співробітників пішли воювати в 58-й бригаді саме під його командуванням. Загинув 2 травня 2022 року поблизу Харкова.^[1]

Без Андрія лишились батьки; дружина і син.

Нагороди і вшанування

Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)^[2]

Див. також

Список українських спортсменів, тренерів і функціонерів, що загинули під час Революції гідності чи внаслідок російської агресії в Україні

Примітки

↑ Платформа пам'яті Меморіал
↑ Указ Президента України від 22 грудня 2023 року № 848/2023 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про українського спортсмена чи спортсменку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Платформа пам'яті Меморіал

[2] Указ Президента України від 22 грудня 2023 року № 848/2023 «Про відзначення державними нагородами України»

[1]

[2]