Коти Ултара
«Коти Ултара» (англ. The Cats of Ulthar) — містичне оповідання Говарда Лавкрафта, написане 15 червня 1920 року і вперше опубліковане в листопадовому номері журналу «Tryout» того ж року[1]. Оповідання примітне тим, що було одним з перших творів Лавкрафта, перекладених українською, хоч і в скороченому варіанті[2]. Сюжет подається як легенда, що розповідається неназваним оповідачем і пояснює дивний закон міста Ултар, який забороняє вбивати котів.
| Автор | Говард Лавкрафт |
|---|---|
| Країна |
 США |
| Мова | англійська |
| Серія | Цикл снів |
| Жанр | фентезі |
| Видано | листопад 1920 |
| Видано українською | Видавництво Жупанського |
| Перекладач(і) | Остап Українець, Катерина Дудка |
| Попередній твір | Дерево |
| Наступний твір | Храм |
Сюжет ред.
Як повідомляє оповідач, у містечку Ултар колись жило старе, потворне з вигляду, подружжя, що ненавиділо котів. Ці двоє з невідомої причини ловили та мордували сусідських домашніх улюбленців. Одного разу до Ултара прибув караван смаглявих мандрівників із Півдня. Серед них — хлопчик-сирота Менес з єдиною близькою йому істотою — чорним кошеням. На третій день кошеня Менеса зникло, а від перехожого на ринку хлопчик дізнався про крики, чуті з хатини старих.
Хлопчик в розпачі промовив молитву невідомою мовою. У відповідь хмари набули дивних форм рогатих істот, що прикрашали вози мандрівників. Вночі караван покинув місто, а з ним зникли й усі кішки. Бургомістр Кренон припустив, що мандрівники так помстилися, викравши всіх котів, і прокляв караван. Однак наступного ранку тварини повернулися надзвичайно ситими, а деякі очевидці повідомляли, що бачили їх на подвір'ї житла страшного подружжя.
Через тиждень люди помітили, що в хатині під деревами не запалювали світло вечорами. Узявши гурт сміливців, бургомістр увійшов до їхнього житла, де виявилися два обгризені скелети. Цей випадок, як і мандрівники та загадкова молитва хлопчика, спричинив численні здогадки та розслідування. Урешті-решт бургомістр видав указ, який засвідчує, що в Ултарі ніхто не має права вбити кішку.
Посилання на інші твори ред.
- Ім'я «Менес» — ім'я легендарного фараона Менеса, засновника I династії, котрий за переказами об'єднав Верхній і Нижній Єгипет. При цьому «смагляві мандрівники», серед яких був і Менес, за описом нагадують єгиптян — «…на своїх фургонах малювали дивні фігури з людськими тілами і головами котів, орлів, баранів і левів» (можливо, малися на увазі цигани — за старих часів циган вважали нащадками древніх єгиптян). Також ім'я Менес може бути посиланням на короля Аргіменеса з п'єси Дансені «Король Аргіменес». Крім того, персонаж дає приховане посилання до сподвижника пророка Мухаммеда Абу-Хурайри (букв. «Батько кошеняти» — ім'я дано по тому, що він, будучи сиротою, носив своє кошеня в рукаві халата)
- Атал — маленький син господаря готелю, який першим побачив зграю котів на подвір'ї старих, згадується в наступних творах Лавкрафта: «Інші боги» і «Сновидні пошуки незвіданого Кадата».
Примітки ред.
- ↑ Информация о произведении «Кошки Ултара» [Архівовано 17 травня 2016 у Wayback Machine.] на сайте «Лаборатория Фантастики (рос.)»
- ↑ «Українська мова — збірник текстів для переказів з творчим завданням на випускних екзаменах». С. В. Ломакович, В. Ф. Жовтобрюх, С. В. Мясоєдова, 1999 рік, видавництво «Світ дитинства»
Джерела ред.
- Лавкрафт Говард Філіпс. Повне зібрання прозових творів у трьох томах. Т. 1. / Говард Філіпс Лавкрафт; пер. з англ. Катерини Дудки, Остапа Українця. — К.: Вид-во Жупанського, 2016. — (Майстри світової прози)