Вікіпедія

Користувач:Tsr/пісочниця

< Користувач:Tsr

нрарноагне

ред.

он6к гнк 876к 876ена 8шнева гне кгне аг6к 86ка г6к аг65к 86ка г6каг6аг 6на г6а гнеагона гнагнеагнае гнеагн вагн аген аг6еан гн агнеа геа г6а гае гнае гнаегнае гнеа гнеа гнеа гна гна гнае гна гнеа гна гнае гнае гнае гн аегнае гна гне

Очепатка

ред.

првреварг нв рпв рпав рпав роп врп чрп чрпч р пв рпа врпв рпаврпв пав рпв прв рпв рп а лропа лопр лорп лорп бібліотечно-біліографічний класифікатор лорп гшгп гншп шнгп гш па шгн пшгп


ОЧЕПЯТКА 2

ред.

ш гпгш пшгпн шгнп шгпн шг пшг пгшпшгнп шгпн шгн

  • один
  • два
  • три
  • сім
  • чотири


  1. sthdfghdfgh
  2. dfg
  3. h
  4. dfgh
  5. d
  6. fgh
  7. Бібліодурка
  8. dfhsdtfh
  9. dghj
  10. fgh
  11. jf
  12. ghj
  13. fg
  14. hj
  15. tyg
  16. j


моя пісочниця тут можна експерементувати з можливостями вікіпедії

Ки́ївський метрополіте́н

ред.

Ки́ївський метрополіте́н — швидкісна позавулична транспортна система Києва. Має три діючі лінії, експлуатаційна довжина яких становить 69,648 км. До послуг пасажирів — 52 станції з трьома підземними пересадочними вузлами в центрі міста. Після відкриття 6 листопада 1960 року став третім за ліком метрополітеном в СРСР після московського і ленінградського [1]

.

Заголовок 222

ред.

текст до 222

Заголовок 777

ред.

текст до 777 мега крута ромашка Ромашка лікарська

Заголовок 7979
ред.

текст да 7979

Власником метрополітену є багатопрофільне комунальне підприємство «Київський метрополітен», створене у 1990 році. Компанія працевлаштовує майже 8 тисяч робітників (станом на 2011 рік), у його складі діють 17 експлуатаційних служб, в тому числі 3 електродепо ukru (ТЧ-1 «Дарниця», ТЧ-2 «Оболонь» і ТЧ-3 «Харківське»),

вагоноремонтний завод (ВРЗ), дирекція будівництва метрополітену.

Фінансові надходження поступають від основної діяльності — перевезення пасажирів, а також непрофільних доходів — надання в оренду площ та рекламомісць, реклами (метролайти, монітори на станціях, вагонах, оформлення станцій) та субвенції і компенсації з міського та державного бюджету.

Наразі станція «Арсенальна» Святошинсько-Броварської лінії є найглибшою станцією метрополітену у світі і розташовується на глибині 105,5 метрів[6] (відстань від поверхні землі до платформи), а наступна станція «Дніпро» є надземною, тому цей перегін є ще й світовим рекордсменом з перепаду глибин[7].

За радянських часів метрополітен носив ім'я Володимира Леніна[8], однак зараз на вивісках при входах на станції це не вказано (слова «імені В. І. Леніна» демонтовані в 1990-х роках). У 1981 році нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора[9].

Передісторія

ред.

В Києві ідея створення підземної залізниці вперше виникла 1884 року, коли саме тут вперше в Російській імперії було розглянуто проект залізниці під землею. Проект, що його представив до розгляду Міської управи керівник Південно-Західних залізниць Дмитро Андрієвський, передбачав створення підземних залізничних тунелів від пристані на Дніпрі до залізничного вокзалу. Тунель мав заглибитися у дніпровський схил поблизу Поштової площі і вийти на поверхню біля Бессарабки. Тут планувалося будівництво нового пасажирського вокзалу, а той, що був за річкою Либідь, перетворити в товарну станцію. Проте депутати міської управи відхилили цей проект[12].

У вересні 1916 року Київське відділення Російсько-Американської торгової палати запропонувало місту новий проект будівництва метрополітену[13], який знову було відхилено міською владою[12][14]. Уряд гетьмана Української держави Павла Скоропадського також мав намір будувати урядовий центр і лінію метро у районі Звіринця

Розробка проектів

ред.

Тільки через майже двадцять років плани з будівництва метрополітену в Києві знову стали актуальними. 9 липня 1936 року Президія Київради розглянула дипломну роботу випускника Московського інституту інженерів транспорту В. Папазова «Проект Київського метрополітену». У протоколі засідання було зазначено, що інженер «вдало підійшов до роз'вязання одного з питань щодо реконструкції міста і впорядкування внутриміського транспорту, вдало розробив схеми метрополітену та розташування станцій».[2]

За цю роботу Папазова було відзначено премією у сумі 1000 карбованців.

Однак невідомо, чи були ці пропозиції закладені в наступні розробки. За кілька днів до цього, 5 липня 1936

року в київській газеті «Більшовик» було опубліковано статтю, в якій

розглядався проект метрополітену, розроблений спеціалістами институту транспортної механіки Академії наук УРСР. Цім проектом пропонувалося збудувати у місті три лінії загальною довжиною близько 50 км[17]. Наразі невідомо, який саме проект було взято за основу, але 1938 року розпочалися підготовчі роботи, які перервала Велика Вітчизняна війна[15].

До проекту метробудування в Києві повернулися 1944 року. 5 серпня вийшла постанова Ради народних комісарів про будівництво метрополітену в столиці, за яким відповідним установам було наказано розпочати розвідувальні роботи, скласти технічний проект та генеральний кошторис з тим, щоб вже у 4 кварталі того ж року внести на затвердження уряду проектне завдання на спорудження Київського метрополітену. Для цього Наркомат фінансів СРСР виділив Україні із резервного фонду Уряду СРСР один мільйон рублів на проектно-пошукові роботи[18].

У квітні 1949 року наказом Міністерства шляхів сполучення було створено «Київметробуд», який очолив Пилип Кузьмін. Для того, щоб визначити напрямок першої траси, фахівці Київського філіалу інституту «Метродніпротранс» тривалий час вивчали інтенсивність руху киян як центральними шляхами міста, так і віддаленими від центру вулицями. Цей аналіз ліг в основу карти пасажиропотоків Києва, яка й вказувала звідки і куди необхідно вести трасу метро, де саме будувати станції. Лише після цього новостворений інститут «Київметропроект» приступив до проектних робіт.

Будівництво

ред.

Будівництво метрополітену розпочалося 1949 року.[3]

Проходження тунелів супроводжувалося постійними ускладненнями —

своєрідний рельєф місцевості, пливуни, що розмили підземні пласти, та інші непередбачені проектом обставини. Через це виникли суттєві відставання у графіках виконання робіт. Влітку 1949 року метробуд заклав перші шахти, а перше з'єднання тунелів — між станціями «Хрещатик» та «Арсенальна» — відбулося у грудні 1951 року. Останні з'єднання на першій пусковій ділянці відбулися у травні 1959 року між станціями «Вокзальна» та «Університет».

На початку 1958 року було оголошено конкурс на кращі проекти станцій та створено комісію для розгляду конкурсних робіт. В її складі — представники громадських організацій міста, академій будівництва і архітектури СРСР і УРСР, скульптори, художники, письменники, керівники Головтунельбуду, Метродіпротрансу і Київметробуду. У липні того ж року відкрилася виставка колективних проектів, де були представлені 80 робіт. З них було вибрано п'ять найкращих, які й були втілені при спорудженні станцій «Вокзальна», «Університет», «Хрещатик», «Арсенальна» та «Дніпро», що увійшли в першу чергу будівництва Київського метрополітену[18].

При будівництві тунелів першої черги було використано 660,4 тис. кубометрів бетону та залізобетону, на облицювання станцій і вестибюлів пішло близько 7300 м² граніту та мармуру[18].

6 листопада 1960 року було відкрито першу чергу Київського метрополітену — ділянку Святошино-Броварської лінії завдовжки 5,2 км з п'ятьма станціями від «Вокзальна» до «Дніпра»

    Посилання

  1. ↑ Київський метрополітен
  2. ↑ Алфавіт
  3. ↑ Будівництво метрополітену розпочалося 1949 року.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Tsr/пісочниця&oldid=34339971