Користувач:MaryankoD/Temp

Лексика наддністрянського говору

Флора

Особливості лексико-тематичної групи флора у наддністрянському говорі вивчали І. Верхратський, Я. Закревська, Т. Мазяр, О. Малахівська, Л. Масенко, О. Миголинець, Л. Москаленко, М. і О. Никончуки, І. Сабадош, А. Шамота, В. Махек, Я. Ріґер. З. Бичко відзначає такі основні головні особливості цієї тематичної групи:

• для членування лексико-семантичних груп ботанічних назв у наддністрянських говірках релевантними виявилися характер життєвої форми (дерева, кущі, трав'янисті рослини), спосіб росту (дикорослі чи культурні), а також різні зовнішні, внутрішні й функціональні властивості рослин.
• номінація рослин у наддністрянських говірках може бути різною. Так, номінація за ознакою передбачає форму рослини, її колір, а також смакові відчуття. Крім номінації за ознакою, спостерігається також номінація за властивістю, в якій враховуються час росту та цвітіння, використання і роль рослини — це ознаки, що характеризують номінацію за функцією.

Ботанічна номенклатура наддністрянського діалекту сформувалася головно ще в індоєвропейську та праслов'янську епохи.

Вірмени в Бережанах

Вірменська і вірменсько-католицька общини в Бережанах існували з кінця XVII століття по середину XX століття і були важливими етнічним, релігійним і економічним компонентом цього старовинного галицького міста.

Вода на Марсі є сукупним поняттям, що включає всю воду, котра є на планеті Марс. На відміну від Землі, на Марсі вода знаходиться не у всіх трьох агрегатних станах. На поверхні планети немає обширних областей води, аналогічних земним морям, що утворюють гідросферу, проте вода є важливою у виді кріосфери (вічна мерзлота, полярні шапки) як лід, а також значна частина перебуває у атмосфері у вигляді водяної пари.

Фонетика наддністрянського говору

Система голосних фонем

В наддністрянських та в південноволинських говірках в сильній виції маемо шість голосних фонем: а, е, и, і, о, у, напр., дам, дум, п, села, сила, с'іла, дим, дім, цех, цих. Проте якість цих голосних однакова в різних говорах: сусідство м'яких чи твердих пригоєних модифікує їх, часто ці голосні переходять в інші звуки.

І так, фонема а після м'яких або між м'якими приголосними /кс переходити в наддністрянських та в західноволинських говір-'е, 'це, 'і ,напр., уз'ёу///уз'йеу, пиет',, шч'іс'ц'е. В багатьох же наддністрянських говірках ця фонема переходить в о, якщо вона стоїть перед у нескладовим, напр.. вкроу.

Фонема е в західноволинських та в надсянських говірках пере-одить в а, якщо вона находиться в сусідстві сонорних чи шиплячих риі олосних, напр., дан'-ден' і дан'-данина. Не стійка і фонема и, яка Ь багатьох наддністрянських і західноволинських говірках вимов-Циється з наближенням до е« чи навіть як чисте е, якщо вона знаходиться після губних чи сонорних приголосних, напр., веидно, леист І т. п. Фонеми о та у під впливом м'яких приголосних пересувають єною артикуляцію більш до переднього ряду: б, 6, yk у, напр., л'бн, і'бл'а, т'ут'ун. В слабій позиції "(не під наголосом) ці фонеми займають ще більших змін, деякі з них — е, о—переходять зовсім и інші звуки: е в и, о в у.

В деяких говіркх західних районів Дрогобиччини, в центральних та західних районах Львівщини в ненаголошеній позиції є всього чотири фонеми: а, и, і, у, напр., вбку, віку, сило. Ширше про ці зміни фонем буде мова в дальших розділах1).

Т)При описі певних звуків користуємось спрощеною транскрипцією, Залежно від говірки звукозміни давнього а після м'яких приголосних передаватимемо через 'е, ей, 'иє, 'и, 'і„ напівпом'якшеність приголосних перед давнім е зазначатимемо комою і крапкою біля неї, напр.: м'-е н'-е, середнє л позначаємо чррсз л і крапкою над ним, сильну м'якість с, з, ц, дз через дві риски с", з" И т. п., посередній звук між о і у через оу//уо, проривний задньоязичний через g, гортанний через г, знеголошені дзвінкі приголосні в кінці слова передаємо від-иопідними глухими, фрикативний задньоязичний через Y.

Перехід а в е, і (и); а в о

k багатьох наддністрянських, надсянських, гуцульських, за-Иатських та в західноволинських (давніше ще в холмських та или.а,них) говірках а після м'яких приголосних переходить в |И), 'і1).

і Визначити ізофону цього явища у Львівській області досить Ько, бо є такі райони, в яких в одних населених пунктах є цей Вехід, в інших — цього переходу нема. Проте можна вказати на Нони, де це явище не виступає. Нема цього явища в північно-схід-|Х районах Львівщини, а саме — в Бродівському, Лопатинському, Вхідній частині Радехівського, Буського, в північній частині Олесь-■"(), в Заболотцівському, в північній частині Підкамінського р-ну, ТІеяких населених пунктах Краснянського р-ну (Скварява>, Вели-мі.тівського (Туринка). В західній частині Львівщини це явище шіступає в Немирівському, Нестеровському і в деяких пунктах |<>рівського р-ну (Залужіжя, Порудно, Шкло), Краковецького ВМсрнилява), Рава-Руського (Потелич). Як відомо, не знають цьо-t• • явища бойківські та лемківські говірки.

Наявність цих острівців (де переходу а в е, і нема) в зоні за-,і іьного поширення цього явища слід пояснювати певними мігра-■йними рухами населення, що мали місце в минулому.

Північну межу переходу а в е, і в Тернопільщині К. Дейна и іначає, беручи за основу вимову слів прадиво, прасти, по лінії, tn.a Гіде в напрямку від заходу на схід через села — Звижин — Аі.фкополь — Заруддя — Шельпаки до бувшого кордону. Щодо

1 3 приводу переходу а в е, і після м'яких приголосних у науковій літера-t \ іч є кілька поглядів.

І так, О. Шахматов гадав, що «ці є, а без сумніву нового походження, вони і'явилися в результаті зміни звука- а (не тільки з носового е, але також і спо-Іонвічного а) по м'яких приголосних, частинно тільки між двома приголосними ■ (Очерк древнейшего периода истории русского языка. Пбг, 1915, стр. 110).

Є. Тимченко додержується іншої думки. На його думку, перехід а в е, ї із /іііішього носового е після м'яких приголосних не можна ставити в один ряд із переходом первісного а після м'яких приголосних, останнє виникло, на думку Є. Тимченка, пізніше, імовірно, під впливом переходу а / Z § / в е, ¡ (Курс історії українського язика, К., 1927, стор. 101 — 103).

В. Ташицький, що досліджував це явище в старопольських пам'ятках XII— XV в.в., доходить до висновку, що перехід а в е після м'яких приголосних в Польській мові —це давнє явище. (Z dawnych podzialów dialektologicnych jgzyka polskiego, cz. I, Lwow, 1934, str. 73, czesc II, 89).

Беручи до уваги те, що це явище досить широко відображене в староукраїнських пам'ятках XVI століття (див. далі), гадаємо, що воно виникло також лшшо і охоплювало не тільки а з давнього носового е, але також і первісне а, киї знаходилось після м'яких приголосних.'

І*

35

чи;■іі-іиіо-східної частини Тернопільщини, то переходу а в е, і І її Мельнице-Подільському та в східній частині Борщівського р| мів, а в районах Великоборківському, Велико-Глибочоцькому, І майлівському, Гусятинському, Скалатському, Теребовлянсьї зустрічається це явище в обмежених випадках.

В західній Волині це явище також виступає і межу його по рення можна визначити приблизно так — на схід від лінії Війниіі Локачі—Свинюхи—Підбереззя вже переходу а в е нема.

Розглянемо це явище в різних фенетичних умовах і на мі ріалі з багатьох пунктів.

с. Дернів Кам'янко-Бузького р-ну Львів, обл. ■— перехід а під наголосом:

а) після т, д, н, с, з, ц...: вз'еу, т'ешко, д'екувати, пйс'6 мн'ети, диривйеними;

б) після р, л — бл'еха, зимл'е, пур'едок, пр'едиво;

в) після ш, ж, ч, дж,: душ'е. зач'ели, вйіж'ейіс'і, кач'ен, рж'е шчес'ц'е;

в ненаголошеній позиції:

а) після т, д, н, с, з...: блискавйц'і, вузбун'і, вулиц'і, грумув'иі стайн'і, свинарн'і, т'ігати;

б) після р, л — бур'і, тр'ісувйна, жур'ітс'і, запр'іл<у, кур'ічі р'ібйй, р'іднд, р'існйй, р'і^'іл', бул'іт, л'ігати;

в) після ш, ж, ч, дж: куч'і, тешч'і, ш'інувати, але пйатка, з'ат'ах, на кбн'ах, зайац' і т.п.

Двірці Великомостівського р-ну Львівської області — під н голосом:

а) після т, д, н, с, з..: вз'еу, куз'ече, з'ет', т'ешко, пс'еті сирн'ега, стіл'ц'е, спідниц'ема, жин'ц'ема, але кбн'ам, хлбпц'ам і т.Д

б) після р, л — прейдиво, гр'етка, пр'есниц'і, зістаул'елі кувал'ем, тил'ети, бл'еха, пал'ет, учитил'ема;

в) після ш, ж, ч. дж, і й—зй'езуйу, к'інч'ет, миеж'е, кач'елк побичейка (ц. зн. обичайка), упан'ч'е, шч'еука, луш'ета;

в ненаголошеній 'позиції:

а) після т, д, н, с, з...: с'н'ігувйц'і, шушувйц'і, терниц' кбн'ім, хлбпц'ім, на кбн'іх, на й'успудин'іх;

б) після р, л— чел'їт', грид'іл', запр'іжу, р'існйй, р'ібйй, кур'ічі кур'іта, вугбр'іт (3 ос. мн.), на земл'іх, тр'ісовйна;

в) після ш, ж, ч: — на межіх;

Добротвір Кам'янко-Бузького р-ну Львів, обл. — під наголосом:

а) після т, д, н, с, з...: сад'ет, пурус'етуви, йагн'етуви, мі^'есу але мн'ати, т'ашку;

б) після р, л — предиву, гуречий, але зура, бура, бул'ет', алі шкл'анка;

в> після ш, ж, ч, дж: і й — вйезанка, лушети, кричет'; в ненаголошеній позиції:

.і) після т, д, н, с, з...: памн'іт', вйд'іт', прбс'іт' але на Ьх, нз'али, пут'н'а, кбн'ам, л'уд'ам, мїс'ац,' т'агнути; і Сі) після р, л — р'існйй, вугбр'іт', рибйй, заприжу, пул'ітуви; [ и) після шиплячих і й — садж'і, зйізати, але качан, ганчар,

і..і. шанувати, мижа;

Желдець Куликівського р-ну Львів, обл.— під наголосом:

|а) після т, д, н, с, з...: мн'есо, мн'ёти, піс'ем, вз'еу, сад'ет', ЇМ, жінц'ем, т'ёшко;

І б) після р, л — пургіедок, прйейдиво, прйести, прйеж'і, горйечий; и І після ш, ж, ч, дж: шйепка, душйе, гунчйер, качйен, миежйе, Ірч'ети, але жабічі, ржати; Г и ненаголошеній позиції:

І а) після т, д, н, с, з...: кбн'ім, пал'ц'ім, на кбн'іх, на пал'ц'іх, Ліути, кбс'іт', нбс'іт;

()) після р, л — бур'і, р'існйй, р'існйц'і, др'ігл'ема, кур'ім, Ід'їл';

в) після ш, ж, ч, дж: ш'інувати, садж'і, прйеж'і, паш'і.

1 Сілець Белзький, Великомостівського р-ну Львів, обл. — під наголосом:

а» після т, д, н, с, з...; прит'ёгач, вз'еу, віуц'е, д'ет'ко, ико, мн'ёти, віуц'е, д'екувати, але диес'атина, драбин'астий, і'ам, л'уд'ам, хлбпц'ам, у с'ін'ах, на кбн'ах; б) після р, л — бул'ёт, преж'і, бл'ёха, пр'ёдиво, курйетко;

в) після ш, ж, ч, дж: шч'ёука, рич'ёти, миж'ёи, ш'ёпка, шч'ёис'-

крич'ёу;

в ненаголошеній позиції:.

а) після губних ї т, д, н, с, з...: друвіт'н'і, стайн'і, пам'іт', л'а, підз'іблйти, грумувйц'і, блискавйц'і, зат'ігайут, жабічий, 'іц', хбд'іт', нбс'іт';

б) після р, л — грид'їл', р'іднб, бур'і, тр'ісавйц'і, чел'іт'; в) після ш, ж, ч, дж: садж'і, преж'і, мйш'ічий, ш'інувати; Старий Витків, Радехівський район Львів, обл. — під наголосом:

а) після т, д, н, с, з.... і губних — вз'ети, с'в'ёту, д'ет'ку, ('чий, д'екувати, т'ёшку; але віус'аниско, свин'а; ()) після р, л — хул'ёва, зарубл ети, пурйедук, приедиво, гарйечій, 'ом, тиел'ет'і;

в) після ш, ж, ч, дж: нема випадків, тут тільки •— жабічий, жа, саджа, шапка, шанувати, качан, ганчар; и ненаголошеній позиції:

а) після т, д, н, с, з... і губних — паміт', с'вітйй, хбд'іт', іт', міс'іц', але кбн'ам, л'уд'ам, хлбпц'ам, в гру'ах, в с'ін'ах;

36

37

б) після р, л — р'ідно, р'іднйна, грид'іл', кур'ічий, заприе

чел'ід;

в) після ш, ж, ч, дж: нема випадків. Хлівчани Рава-Руського р-ну Львівч обл. — під наголосом:

а) після т, д, ні, с, з...: вз'еу, мн'ёисо, м'ін'ети, пуоруос'^

б) після р, л — грйетка, прйеж'і, прйести, поурёдок, тиед'ёта;

в) після ш, ж, ч, дж: мижёи, шчйс'т'і, ганчйер, кричйеу, шёип але жаба;

в ненаголошеній позиції:

а) після т, д, н, с, з...: гус'іта, віуц'ім, дуоспуодйн'ім, хлбпц' дуолбн'іми, gyocпyдйн'iми;

б) після р, л — р'існйй, бур'і, грид'іл', р'ідбк, р'ібйй, фасо пул'іта;

в) після ш, ж, ч, дж: садж'і, прйеж'і; Черчик Яворівського р-ну Львів, обл. — Під наголосом:

а) після т, д, н, с, з...: вз'ёти, жін'ц'ем, пац'ёту, т'ёш д'екуйі, с'ёфа (шафа) сад'ёт, йід'ет, трімт'ет, кун'ё, с'ёпка (шапк сбн'ішник, мн'ети, куз'еч'і, гурц'ё;

б) після р, л — гур'ечі, рйет, пур'ёдук, зур'ё, пр'едж'і, зл'ёк' кувал'ём, хул'ёва, тил'ёта, рубл'ё, бул'ёт;

в) після ш, ж, ч, дж: вуж'ё, квіч'еста, миж'ё, ш'ёпка (мол ж'ёба, ч'ес, крич'ёти, курч'ёима, нуж'ёима, куч'ён, гунч'ёр, шч'ёс'" миж'ёима, душ'ёима:

в ненаголошеній позиції:

а) після т, д, н, с, з...: мїс'іц', пам'іт', вуд'ігнуус'і, с ц л'іц'іма, нбс'іт, вбз'іт, кбс'іт, квас'іт, кбн'ім, хлбпц'ім;

б) після р, л—р'ібйй, р'ідбк, р'існйй, пр'ідут і приейдут, чел'і земл'іми;

в) після ш, ж, ч, дж: садж'і, пр'еджі, ш'інувати, ш'іпбк, ч'і Зав'язанці Крукеницького р-ну Дрогоб. обл. — під наголосом:

а) після т, д, н, с, з.... пац'ёти, вз'еу, йід'ет, сад'ёт;

б) після р, л — зуор'ёи, гр'ёитка, пр'ёисти, р'ёсний, пурйёд тиел'ёти, стр'іл'ели;

в)^після ш, ж, ч, дж і й: гунч'ёр, шч'ес'ц'і, ш'ёипка, ж'ёи крич'ёу, йейці (мн.);

в ненаголошеній позиції:

а) після т, д, н, с, з...: гус'іти, кбс'іт, нбс'іт (3 ос. т. ч.);

б) після р, л — р'ідбк, р'іби^ кур'іти, грид'іл, лбмл'іт, бур'ік'

в) після ш, ж, ч, дж і й —садж'і, ш'інувати, йіце; Коропуж Рудківського р-ну Дрогоб. обл. —

під наголосом:

а) після т, д, н, с, д...: вз'еуГ д'ёт'ку, йід'ет, сид'ёт, куз'ё-ЦІїп, пііц'ст'і, гус'ет'і (дав. в.);

б) після р, л —кувал'ём, бл'ёха, хул'ёва, пур'ёдук, гр'ётка, Н'бжі, пр'ёдиво, пр'ёсти; _

п) після ш, ж, ч і й - ш'ёипка, ж'ёиба, шч'ес'ц'і, крич'ёу,

■ж'ёу, йейц'і;

п ненаголошеній позиції: _

а) після т, д, н, с, з...: кбн'ім, свйн'ім, віуц'ім, гус'ім Едав. в. мн.) гуспудйн'іма, дулбн'іма (ор. в. мн.), хбд'іт, нбс'іт |3 «к.', мн.);

б) після р, л — р'ідбк, р'існйй, кур'ім, бур'і, фасбл'і, кур'іті; Лучківці Гусятинського р-ну, Терноп. обл. —

під наголосом: _

а) після т, д, н, с, з.... йагн'ёт'а, т'ёгайе, пац'ёт'а, вз'еу, Іип'есо, мн'ёти;

б) після р, л — пор'ёитку, гр'ёитка, тил'ёт'а, р'їсню:

в) після ш, ж, ч: — нема випадків, тут тільки — миежа, кри-

Чііу;

в ненаголошеній позиції: '

а) після т, д, н, с, з.,.: і губних— гус'іта, паміт', але мїс'ац, с'иіт'ат', стайн'а, хбд'ат, рббл'ат;

б) після р, л — р'ідбк, р'ібинк'йе, грид'іл';

в) після ш, ж, ч, дж: — нема випадків — тут саджа, шанувати. Криве, Скалатського р-ну,Терноп. обл. —

під наголосом: ^

а) після т, д, н, с, з... і й — йагн'ёта, вз'еу, привйёзана, пйет';

б) після р, л — тил'ет'у, пор'ётку, гр'ётка, пр'ёслиц'а, р'існо;

в) після ш, ж, ч, дж: нема випадків — кричау, шапка, жаба; в ненаголошеній позиції:

а) після т, д, н, с, з.... і губних — пам'іт', гус'іта, інших випадків — нема;

б) після р, л — кур'іта, пр'іде, ретками, гриед'іл', але рабйй коУсара, бура; ^

в) після ш, ж, ч, дж: нема випадків — саджа, шанувати. Іванків Скала-Подільського р-ну Терноп. обл. —

під наголосом: ч

а) після т, д, н, с, з... і й — йагн'ё, бохун'ётиви, вз'еу, дис'ёта, дивйёта;

б) після р, л — р'існо, пор'ётку, тил'ётиви, хол'ёва. грёитка, з'ібл'е, випраул'ёйте, але спл'ат, виробл'айут, жин'ц'ам;

в) після шиплячих — крич'ёу, садж'ёйут, але шапка, жаба, качан, гончар, до ткача, миежа.

39

і. пеиаголошений позиції:

а) після т, д, н, с, з...: міс'іц, але .памн'ат', мїс'ат, хбд'аі]

кбс'ат, вбз'ат;

б) після р, л — р'ітками, кур'ітиви, пр'ідут;

в) після шиплячих — пудж'іно, кач'іти, але межами. Скоморохи Великоборківського р-ну, Терноп. обл.— під наголосом:

а) після т, д, н, с, з...: вз'ёу, на з'ёт'ах, йагн'ет'а, піс'ет'а| гопн'ёт'а, дверц'ёита, ут'ёли, пац'ёт'а, але жиен'ц'ам, прос'анискс роздз'авити, віуц'а;

б) після р, л — прйейдиво, порйедок, прйести, горйёчий хол'ёва! тил'ёт'а, але ковал'а, стол'ара;

в) після ш, ж, ч, дж: лошйт'а, мішчйт'а, інші випадки з а| качан, жаба, д'іжа, греичаниско, шапка;

в ненаголошеній позиції: а) після т, д, н, с, з...: вйт'ех, інші випадки за — сбн'ц'а, пбл'а] кбн'ам, пал'ц'а і т. п.

б) після р, л — р'існйй, р'ібйй, ридбк, курит'а; в) після ш, ж, ч, дж: качита, інші випадки без переходу а в е.

Матеріал із різних населених пунктів Дрогобиччини, Львівщини та Тернопільщини говорить про те, що явище переходу а в е, і, и не однаково діє в говірках, в одних — воно широко поширене — охоплює не тільки корінь, афікси, але і закінчення (Двірці, Желдець, Хлівчани, Черчик, Верхняківці і т. п.), в інших — на закінчення іменника не поширюється, проте в дієслівних закінченнях має місце (Добротвір, Сілець Белзький і інші), в інших обмежене тільки до деяких випадків (Лучківці, Криве, Іванків, Скоморохи Терноп. обл.).і Перехід а в е, і, и стоїть у тісному зв'зку із шиплячими та р, там,! де ці приголосні м'які (південні, центральні та західні-райони Львівщини та Тернопільщини, північні райони Станіславщини, а також прилеглі до Львівщини північні райони Дрогобиччини), перехід а в е, і, и виступає у багатьох випадках, в районах, де ці приголосні диспалаталізувались, таких випадків значно менше, є й такі говірки, в яких ці приголосні хоч і стверділи, проте залишились наслідки давньої м'якості цих приголосних — е, и замість а.

Ізофона цього явища у Львівщині приблизно проходить по лінії Стоянів —Радехів—Сілець Беньків—Чаниж—Буськ Олесько—Під-камінь, а в Тернопільщині і— Заложці—Збараж—Нове Село.

Помітний спад цього явища маємо в районах на північ від Тернополя. І так, в гов. Рожиськ Підволочиського р-ну, цей перехід ще зустрічаємо в таких словах — тил'ет'і, пац'еті, лошйт'і, качиет'і, мн'ёисо, с'в'ието, р'існйй, пор'йедок, прйедиво, прйести, і в дієслівній частці с'і, в гов. Баворів Великоборківського р-ну тільки в слові го-рёчий і в частці с'і (питатис'і), в Козярах Новосільського р-ну — садж'і, грид'іл, пац'ётам, в частці с'і, в Чорному Лісі Збаразькогр р-ну та в північно-східних районах Львівщини, тільки в частці с'і. Цікавий розподіл цього явища ми маємо в гов. с. Мо-

їй і піка, Заложцівського р-ну, перехід а в е, і (и) відмічено тільки І пі р в деяких словах — гриед'їл', заприежу, р'існйй, риебий, го-("іпіі, поурёдок, прёжа, в інших випадках цього переходу нема. По-Ннішї випадок ми відмітили і в гов. Звиняче Горохівськрго р-ну іинської області: пр'ёсти, горёчий, предіво, прёсниц'а, інші виті кп а, с. Звиняче, до речі, знаходиться в 26 км на схід від с. Ми-рипа Іваничівського р-ну, говірка якого вже знає перехід а в е. Обмеження в основному до випадків під наголосом ми зустрі-Шмо в деяких західних районах південної Волині. Приклади із гов. ^Рубнів, Володимир-Волинського р-ну Вол обл.

а) після т, д, н, с, з..-: йагн'ёт'а, драбин'ёк, гуус'ёна. (у і' чий, прос'ёниско, сирн'ёга, д'ёт'ко, д'ёдина, с'ёду, нан еу, сид ет.

^Ьдн'ё, т'ёшко.

Дри'ёят-снд'ёт, шодн'6, т'ёшко.-

б) після р, л — гр'ётка, рул'ё, хул'ёва, пр'ёжа, бл'ёха, шул'ёк,

шчабл'ёх, бул'ёчка, поустаул'ёу, рёдна;

в) після ш, ж, ч, дж:ж'ер, ж'ёворонок, ж'ёла, нуж'ё, трішч'ело, Jrp4'e, гуршч'ёр, садж'ёйут, кач'ёлка, субач'ёт'а луш'ёт'а, прач'ё, але Иііч'іти; проте вузбун'а, д'атил', стан'а, поз'аблйу, тарниц'а, пасбл'а, ■'іс'ац', памн'ат', у с'ін'ах, у груд'ах, стбл'ар, т'анути, шапк'а, ша-|||\|'..пи, рабий, л'агати, гл'ад'їти.

Крухиничі, Локачівського р-ну, Вол. обл.— під наголосом:

а) після т, д, н, с, з... і губних — драбин'ёк, с'вёто, вз'ёу, Ьупус'ёта, д'ёт'ко, йагн'ёта, сид'ёт, т'ёшко, т'ёгне, двоима дн'ёми, ІН'гкую, мн'ёсо, ц'вех, т'ёмити, руздз'ёвиу, куз'ёчи;

б) після р, л — бл'ёха; шкл'ёнка, бул'ёт', гурёчий, рёсно, тімїта, хул'ёва, зимл'ё, рубл'ё, шул'ёк, сикритар'ё, жураул'іе;

в) після ш, ж, ч, дж: кач'ёлка, курч'ёта, крич'ёу, убич'ёйка, ||\|>|пч'ёр, лушёта, субачёти, вийіждж'ели, жёворонок, лижёти, але

иіісити, вйазати, пража, чал'ад', йагн'ам, кбн'ам, л'удам, бура, п\"радок і т. п.

Подібні випадки ми відмічали і в інших, пунктах Волинської ■власті — Верба Оваднів. р-ну, Суходоли, Хобултова, Володимир.— Волинськ. р-ну, Грибовиця, Заболотці, Іваничівськ. р-ну, Свинюхи .Покачівського р-ну, Бійниця Затурцівського р-ну.

В багатьох наддністрянських говірках внаслідок переходу а в і и іакінченні іменників жіночого роду називний відмінок однини, піжпадає з родовим, напр. бур'і, тешч'і, саж'і, кусувгіц'і і т. п.

В багатьох говірках слова бурак, ратувати, зберігають твердий Ір (порівн. польські burak, ratowac), проте в деяких — Любінь Вели-і. 1111 -маємо тут бур'ёк, а в множині бур'ік'еи, в говірці Острів — В рак, але наз. в. мн. бур'ік'еи.

Слід ще звернути увагу на перехід а в е (и), і на початку слова ними й. Таких випадків в наддністрянських говіірках небагато.

В деяких говірках західних районів Дрогобиччини — Болозів,

40

41

В. Сушиця, Губичі — ми знаходимо йічм'ін', форма ж йіце зафікс вана в пунктах — Болозів, Гибучі, Лопушниця, Острів, Черниля в гов. — Великогорожанка, Устя — йийце, зредукована форма й в гов. Черчик, Шегині. Майже у всіх південноволинських говірка! а в наддністрянських зафіксовано в гов. с. Струтень, Устя—зайі в інших—зайац'. Спорадично, бо тільки в гов. с. Борщовичі ми зі фіксували йідро (ядро).

В деяких наддністрянських говірках — Воля Добростанськ! Солонка Велика — має місце перехід а в е перед й в числівниках в] 11 до 19 включно — вудинейц'і, дванейц'і, тринейц'і і т. п., а в пун) тах—Горбків, Городок, Желдець, ще в слові бодей—будейтіі, б дей ті качка копла.

Явище переходу а в е вже знайшло своє відбиття в письмов: пам'ятках1 XVI та XVII століття, де замість а часто зустрічаєте е (*).

Наведемо приклади з волинських книг гродських — взели, (ч. 1. fr, 1, 280—4 і інші; ч. 6. т. 1, 410), взела (Пр. ч. 6. т. 1, 150 узели (Пр. ч. 6. т. 1, 410 2 р.), витегали (ч. 6. т. 1, 105), витега' (Пр. ч. 6. т. 1,3), витегнули (Пр. ч. 6. т. 1, 27), дворенина (Пр. ч. т. 1, 9), десетину (Пр. ч. 6. т. 1, 289), еремъ (Пр. ч. 6. т. 1, 299 іечьменя (Пр. ч. 6. т. 1, 299), днину ечменю (Пр. ч. 6. т. 1, 350), з невши собе домъ (ч. 1. тч 1, 298), затегнули (Пр. ч. 6. т. 1, 68), зв завши (Пр. ч. 6. т. 1, 224), месеця (Пр. ч. 6. т. 1, 146), на шесть м~ сеций (ч. 1. т. 1, 191), добрые наредити (ч. 1. т. 1, 93), обовезу (ч. 1. т. 1, 75), обовезали (ч. 1. т. І, 494), однели (Пр. ч. 6. т. 1, 445 осегнувши (ч. 6. т. 1, 358), паметаючи (ч. 1. т. 1, 70), для памети п писалъ (ч. 1. т. 1, 34), присегали (Пр.* ч. 6. т. 1, 336), присега (П ч. 6. т. 1, 1, 178 і багато інших), присегьі (ч. 1. т. 1, 70), приоего: (ч. 1. т. 1, 267), поес сребрений (ч. 6. т. 1, 283, 427), и не присегн (ч. 6. т. 1, 378), принета (ч. 6. т. 1, 451), почели (ч. 6. т. 1, 554), то " плецъ (ч. 1. т. 1, 81), добре ся редили (ч. 1. т. 1, 92), свесченъник_ мы (Пр. ч. 6. т. 1,3), свесъченъниковъ (Пр. ч. 6. т. 1, 3), хотеч (ч. 1. т. 1, 226), чинечи (ч. 1. т. 1, 266);

Приклад із ділових книг Ставропігійського братства: взе (XI, 376)3/ взелем (XI, 358, 359 і інші), взелисмо (XII, 155), вз лося (XII, 153), винелисмо (XII, 154, 6), взети (XI, 160, 352), взет (XI, 550), вдечне приневши (XI, 143), гончереви (XI, 656, 663), го череви (№ 1162, 12), ганчеровы (№ 1162, 50),<знети (XI, 156), двома кондицеема (XI, 143), малеръ (XI, 160), м"к гъцеслов (ХІ,438 поредне (XI, 212), принелъ (XI, 159), приневши (XI, 143), принет (XI, 155), у почитку року (XI, 637), в памєть (XI, 337, 380), в памь (XI, 381), пор-кдный (XI, 564), припущели (XI 111), золотых пед десеть и деветь (№ 1162, 67), ретьезь (XI, 384), Редиона (XI, 249 свето (XI, 83), на зеленые св4та (XI, 453), склеру (XI, 384), талер

')Вл. Курашкевич відмічає деякі випадки в галицько-волинських грамот 2) АЮЗР з XIV і XV століття, стор. 80. щ АЮЗР.

42

|\І 109), умовлели (XI, 119), чесословчик, чесословчиковъ (XI шифунок (XI, 399).

II живій мові це явище, очевидно, було відомо раніше.

ІЗ наведених прикладів заслуговують на увагу випадки із е в Нонах: гончереви, гончерови, чесословчик, чесословчиков, де буква 1 їм її 11, на місці первісного а.

("лід ще звернути увагу на перехід а в о перед у, що має місце Иїагатьох наддністрянських говірках. Наведемо приклади: проуда, ■фоу, gBoyT, споу, чиекоу, спродоу віддоу, вопоука, зоутра, клйкоу, Ь.чбу і т. п.

Така вимова а перед у в одних говірках виявляється сильні-■с, її інших — слабіше.

Перехід е в а

В науковій літературі не раз вже зверталось увагу на перехід v г. а в деяких словах, вказувалось на певні фонетичні умови — су-> і н і во губних, сонорних р, л та шиплячих приголосних, а також нказувал-ась і територія цього явища — деякі райони Львівської та Дрогобицької областей — Сокальщина та Надсянщина. Проте це пнище має місце і в інших говірках. В наддністрянській говірці се-,ііа Мошковиць Янів наводить кілька випадків цього явища після Шиплячих та р, напр.: чаркнула, ушар, шчёака, ц'ісарєава дон'ка, а 1 і а кож після губних в наголошеній позиції — хабёата (зазначаєть-[ся через еа), помёала, бігма-

Подібні випадки відмічає Янів і в гуцульській говірці1/ трёат'а, І неясна, мёашкала, свёакла, мелёана мука, шашк'ірн'а, а в говірці ■ С. Дора мною відмічені два випадки — даериво, жеинах.

Декілька випадків переходу е в а відмічає також Панькевич и закарпатських говорах, в основному після ч, ж, напр.; часатие, ча-иітие, шчазнутие, чамнией, чаїо, чапіги, жальіб, жаіудок жалудь та н словах — л'ад, мйад, даколи, дао^де, дахто, mg&a, щодо прислівників і займенників, Панькевич вважає їх за результат діяння словацьких говірок.

В говірці с. Нижня Воля2/ Сяніцького р-ну (Лсмківщина) подібні випадки — дашто, дастіука (ц. зн. декілька).

Певну кількість слів з переходом єна відмічає Е. Тимченко н говірках Житомирщини3/ — Бардачів, в'жа, жага, жавр'іти, крамі нь, краміння, печариця, рамінь, часник, частувати, чапіга, щапіти.

Недослідженість багатьох діалектів української мови не давала змоги вникнути в характер цього фонетичного явища. Тому справедливо свого часу про це Л. А. Булаховський писав:4/

') J. Janöw: Z fonetyki gwar huculskich (Symbolae Grammaticae in hon. Rozwadowski, stf. 274).

2) Із власних матеріалів.

3) E. Тимченко, Курс історії українського язика, ДВУ, 1927, стор. 124.

4) Л. А. Булаховський. З історичних коментаріїв до укр. мови (Наукові записки КДУ т. V. в. 1. 1948, стор. 94).

По говірках спостерігається певна кількість слів із переходом е в після шиплячих (чапіга, пшаниця, тощо) і то, як зазначалось в на коній літературі, або «спорадично», або в непевно формульовани умовах (вказувалось, напр., на положення перед м'яким наступни складом та на сполучення р, л) матеріал, що наводився для ілюстї рації таких тверджень явно недостатньо вивчений щодо його пошиї рения та характеру і потребує уточнень». Під час наших діалектолог гічних експедицій по Львівській та Волинській областях ми зустрії лись із цим явищем в говірках північної Сокальщини—Барані Пере*; токи, Лучиці, Скоморохи, Стенятин, в говірці Краковецького р-ну —і Глиницї, а особливо в говірках західної Волині — райони: Іваничів-ський—Заболотці, Риковичі; Володимир-Волипський—Бубнів, Хобул-това; Горохівський (його західна частина)—Залижня (Ляшків), Під-береззя; Локачівський — Крухиничі; Затурцівський — Бійниця., Спорадично це явище виступає і в інших районах Волинської області' — Оваднівському, Устилузькому, Шацькому, а також на Холмщині (с. Парипси, напр.). В північній частині Сокальського р-ну та в ви-; щезгадуваних районах південної Волині це явище має характер за-; гальної поширеності, виступає воно в багатьох населених пунктах і не тільки в мові старшого покоління, але також, і, молодшого, причому сконцентроване саме в цих районах. Це явище, як побачимо нижче, виступає в певних фонетичних умовах. Наведемо матеріал:

а) перехід е в а після р, л — бираза, брашут, варашка, вітрац*:, вучират, грабін', грачка, гурал; гуранда (оренда) — Бубнів, далако, вилани, замлайу, куласа; малан'ка — Крухиничі, мрац' пупиерачка, З раман'у, стулац', траба, тратій;

б) після губних — бариг, вадра; валику — Бубнів, ваприк; ва-чур — Бубнів, вдувац', гувачка, гуоруобац', в дварах, жман'а, звац'е, три ймані — Бійниця, йачман'у, кунупал', купац', мад, малник, мачік, напауно, парстин", пиривасла, рівац', свайу (ц. зн. свейу); смаркло—Бубнів; Симан — Крухиничі, смарт', спаїрс'а, типар'ішн'і, убаримок, хрибат, хл'ібац', читвар, чимарка — Бійниця.

в) після т, д, н, с, з...: ■— видал'ц'а — Залижня; виригано, всан'кій; вузан'куйу—Бубнів, давіт', дан'1), дариво, дас'іт', дас' (десь), ждам (ждем), жнац', зарно; йайца — Лучиці, кунаві, мулу-дан'кі — Бійниця, з найу, нац'ки, питал'ка; пітстал'уйе — Підберез-зя, плеитац'а, пісан', по салах (по селах); сарцие — Лучиці, с'віда-рок — Бійниця, ду сабеи, сташка; старин': састр'іу — Бійниця, ду табе, тарин — Бубнів; тарлиц'а, таст', ташча, ташут' (тешуть), тарті

(Ігри); тунан'кі — Бійниця, удажа, удзамок — Бубнів, царква, ЦЙГірик;

і) після ш, ж, ч, дж;^— вчара — Підбереззя, з душчам; доужа-Н|— Підбереззя, с кушчам; кишан'у — Крухиничі; мижайу, нашал-■Икі Бубнів, питаріу, пшанйц'а, хришчаний, чал'ад'; чапл'аіц'а— Вбпів, чарип, чариеду, чар'ін', чиришан', чал'ус'ц'і;

і д) після задньоязичних і г: — гат (гет); кан'д'ух — Бубнів, ли-Віі'кі. тихан'кі ■— Бійниця, штахает'і — Бубнів;

Є) в кінці слова: біра, вжа, втича, віз'ма; гала (спол. але) — ■іоморохи, гура (оре), да (де), жна, іда (іде), клада - Бубнів, мімі (мене і мине), паса (пасе), привіза; рива — Бійниця; руста — ■дбереззя, схна, хуруша (хороше).

Матеріал, наведений нами, ясно говорить про те, що перехід Щ и а відбувається тільки в певних фонетичних умовах, а саме тоді, с находиться під наголосом, інші випадки (не під наголосом) — ■їдкі, і вони не характерні.

Про роль наголосу говорить ще і той факт, що слова із рухомим ■голосом знають перехід а в е тоді, коли це е находиться під на-Ьілогом, в іншому випадку цього переходу нема. Наведемо відповідні приклади:

замл'у але зиемл'а, ду мане » мина, ду табе » тиба, ду сабе » сиба, чариеду » чирида по салах » сиело, вадра » видро, на васну » виесна, гувачка » гувиечкй, мад » мидовий. Наголос, отже, посідає тут домінуючу роль, сусідство ж приголосних має тут другорядне значення, проте найчастіше це явище Виступає в сусідстві сонорних м, в, н, р, л і шиплячих ч, ж, ш, а та-^ож після губних і передньоязичних, якщо після е слідує сонорний, Інші випадки-—рідкі, напр.: кунупал', убаримок, бариг, але хрибат, Гуоруобац', гат. Можливо, що широка* вимога наголошеного е властива була спочатку тільки складам із сонорними та шиплячими при-

і.....сними, які саме і мають здатність викликати широку вимову е,

Пізніше така вимова поширилася і на інші випадки. Це явище, як відомо, виступає також і в надсянському говорі1) і тільки зрідка ількох словах і в наддністрянських говірках, напр.: траба, ірідка чапіги (Чаниж).

Сьогодні надсянську говірку ще можна вивчати в кількох Пунктах — с. Глиниці Краковецького р-ну Львів, обл., с. Шегині ЙОСТИСького р-ну Дрогобицької обл., тому що в зв'язку з політич-

') І. Верхратський, Про говір долівський, стор. 17—18. М. Пшепюрська, ІІилл'ннський говір, стор. 8. .

ними змінами— зміна кордону в 1944 році—значна частина Над СЯНЩИНИ відійшла до Польщі, а населення цієї території було пере-І селено до УРСР.

Матеріал, який ми маємо із Глиниць і Шегинь, відбиває майже такий стан цього явища, який ми маємо з південноволинських говірках, трапляються проте тут випадки відхилення—перехід е в а буває також і в ненаголошеній позиції — найчастіше в префіксі — пере.

Наведемо приклади — Шегині: з душчам, с курчам, (корчем) парат (перед), парапустїті, парал'ітайут, парасіліті, парапбна, рат'ка, чаоавікі, чал'ус'ц'і, чарвбний, тратій, чал'іт; шастай; Глиниці — з душчам, жанит, .іарайіхала, парапокладати, пирайде, саредіну, тратій і т. п.

Поширення цього явища в деяких українських говірках насуває питання про його давність.

О. Соболевський про це так писав1): «Що торкається переходу1 е в а, то він відбувся не пізніше XII—XIII вв. і мав місце в галицько-волинськім наріччі тільки в небагатьох випадках, майже виключно після й в кінці слів: умножінья, куръ глапгкнья, сияния окг. Це а із е зберігається в українській мові (наріччі за О. Соболевським) і до цих пір: весілля, каміння».

Приєднуючись до думки О. Соболевського про давність цього явища, ми одначе не можемо погодитись із думкою про те, що це явище було спорадичним і обмежувалось, як думає Соболевський, виключно до вказаних випадків.

В деяких староруських, а особливо в староукраїнських пам'ятках ми знаходимо чимало випадків, де замість е маємо а.

В «Повести временных л*кт»Некрасов2) відмічає два інтересні випадки — чаладинъ, чаладыо, які красномовно говорять про живу вимову писця того часу. Із пізніших, вже староукраїнських, пам'яток слід згадати про галицько-волинські грамоти, в яких Курашкєвіч відмічає такі слова із а (а ) замість Є і.і. і а гински, краманицкии, крАМАнцьмъ, савастьян, самашкопъ3).

Появу а в цих словах можна пояснювати і асиміляцією до наступного а, проте не виключена і\і МОЖЛИВІСТЬ дії цього фонетичного явища (сусідство сонорних).

Цікаві випадки із а на місці е ми знаходимо в волинських (володимирсько-луцьких) книгах гродських з XVI—XVII століття і в ділових документах ставропігійського братства у Львові з XVII ст., документа, в яких найбільш яскраво відображена народна мова, мова південно-західного наріччя.

Наведемо приклади: а) волинські книги гродські — Гарасимъ (ч. 6. т. 1, 358), капалюш(ч. 6. т. 1, 410), кашталяна (ч. 1. т. 1, 290 і багато разів), оранды (ч. 6. т. 1, 205), арандара (ч. 6. т. 1, 140),

1) Очерки по истории русского языка (без дати), стор. 84.

2) Язык «Повести временных лет» (Изв. от. рус. язык, и слов. т. 1, 1896, стор. 887).

3) Kuraszkiewicz: Gramoty halicko-wolynskie, Krakow, 1934, str. 29.

Ирандаръ мой (ч. 6. т. 1, 265), арандовалъ (ч. 1. т. 1, 133), на паркга-ІІііно (ч. 6. т. 1, 18), паргаменовое (ч. 6. т. 1, 502), парсунъ ихъ «1ч 6. т. 1, 130), аранды моєє (ч. 1, т. 1, 227), шлей раменных чотыри |ч. I, т. 1, 241), у Симана Молчаловича взяли (ч. 1, т. 1, 280), са-іашко (ч. 6. т. 1, 133), и хлопства черни зъ сакеръми (ч. 1. т. 1, 224);

б) ділові документи СБ: духовянство в нюм ихало (XI, 473), |В кялну мулярскую (XI, 248), кялих (XI, 571 гр.), мящанув QU, 147), архимандриту пєчарскому (XI, 381), писарави (XI, 473), акарум (ц. зн. пекарям, XI, 486), а навіть в запозиченнях з поль-ккої мови —вяля (XI, 482), пяцы (XI, 180), от пяца (XI, 182), ВД пяцом (XI, 182). Трапляється і форма пієцов (XI, 469), яка сьогодні загальнопоширена в усіх галицьких говірках.

Ще такі випадки: два горц'квина вингярского далем (XI, 419), яды (XII, 153), кядис'мо (XII, 144).

Вищенаведені приклади покачують, що явище переходу е в а уло, очевидно, поширено в XVI ст. у багатьох наддністрянських південноволинських говірках.

Цікаво відмітити, що в актових книгах Полтавського городсько-шо уряда з XVII ст. ми не знайшли пі одного випадку із переходом і.і. Пояснювати це можна різно: або ця діалектна риса не знайшла [Підбиття в цій пам'ятці, або полтавські говірки цього явища не зна-,'іп, проте скоріше це останнє.

Матеріал із різних говірок і письмових пам'яток, наведений нами, дозволяє зробити деякі висновки:

1) явище переходу е в а говорінь про широку вимову е в наголошеній позиції в деяких українських говірках;

2) говори південноволинські зберігають, імовірно, досить давній стан, тут спостерігається певна система, повни закономірність—■ майже кожне наголошене е вимовляється як а;

3) розвиток . цього явища в надсянських, наддністрянських, гуцульських та в закарпатських говірка* або пішов дещо іншими шляхами — поширився на випадки,, де е по знаходилось під наголосим, або це явище, що теж можливо, не було тут іак загально поширеним, як це маємо в південноволинських говірках.

На спеціальну увагу заслуговують форми пшу віс'іл'а, сміта, ііїгзйа // пїра, збіжа, нас'їн'а і т. п.

Ці форми, як вказують наші матеріали, загально поширені і; перехідних і зрідка в південноволинських говірках, в зоні, де нема переходу а в е, себто на схід від лінії Вінниця—Локачі—Свинюхи— Ііідбереззя — це в південній Волині, а в Львівщині на схід і північ від лінії Стоянів—Радехів—Кам'янка-Бузька—Буськ—Одесько— Підкамінь, в Тернопільщині — Заложці—Збараж—Нове Село.

Проте ці форми не тільки відомі на вищезгаданій території, виступають вони і в деяких наддністрянських говірках — Завадів, Смолин (Немирів. р-ну), Залужжя, Наконечне II (Явор, р-ну), Крехів, Мокротин (Нестеров, р-ну), Потелич (Рава-Руськ. р-ну), Скварява (Красней, р-ну), Туринка (Великомостів. р-ну), Черни-

л ива (Краков, р-ну). Слід зауважити, що вищеназвані гові явища переходу а в е, і також не знають.

Додамо ще, що форми типу жит'а, з'іл'а властиві також і б ківським і лемківським говіркам, в яких переходу іа в е також не

Така географія форм проливає певне світло на їх походжен поява а в цих випадках виникла не фонетично, як думав О. Со-левський1), а за аналогією до іменників типу тил'а, там де буі форми тил'ё, залишились форми типу віс'іл'е, жит'ё. Не міг вплива| ТУТ І родовий відмінок, бо він мав таке закінчення, що й називний! віс'іл'е, з'їл'і і т. п. І тільки в північних говірках, навіть там, де пері ходу а в е нема, зустрічаємо форми типу зїл'л'е, вес'іл'л'е' з е, пі формах типу тил'а, факт, що говорить за те, що певні тенденції і однаково діють в різних говорах.

Ненаголошене е

Вимова ненаголошеного е після й в багатьох наддністрянськ:' і перехідних говірках звучить як і, напр. він майі, знайі, с'піва"" граі, ти майіш, знайіш, грайіш, купуйіш, тбйі сиело, двбйі пац'е трбйі йійец, йіден, йідинайц'і(т').

Наближення ненаголошеного е до і буває також і перед м'яки ми приголосними — віс'іл'е, піс'е, дівідис'ет, а також після м'яки' приголосних— з'їл'і, нас'ін'і, збіж'і, камін'і, шч'ес'ц'і, зап'іл'і, клач; с'їмн'і, вїмн'і, під наголосом — е: вісіл'е, жит'ё, знан'ё і т. п. Так вимова спостерігається в багатьох центральних, північно-західни та в західних районах Львівщини та Дрогобиччини.

Особливо поширена вимова е як і після напівпом'якшених при! голосних в західних районах Львівщини, Дрогобиччини та в захід: них районах Волині, напр.: піруга, віснбйу, пірїт, біру, нісу, віз (везу), пічу; сіб'е, біраза, вбзіру, вбріл, с'істра, полім, (ор. в. одн.) серц'ім, мін'е—Шегині, там де ці приголосні тверді, звук е вимов ляется як и або з наближенням до и — ие — єй; висна — виесна веисна, сило — сиелб — сеила і т. п.

В деяких південноволинських і перехідних говірках — Сокаль щина — кінцеве е ненаголошене також вимовляється як и, напр.: поли, мори, сарци, сбнци, питайти (пак. сп.), с'півайти; ходити^ робити, возити (теп. час.).

Звук е~и

Вимова и з наближенням до е, чи навіть з переходом и в е в певних умовах зустрічається в багатьох наддністрянських, закарпатських, гуцульських та південноволинських говірках.

Ще Михальчук2) звернув був увагу на таку вимову и в україн-

') Лекции по истории русского языка, изд. 3. М., 1903, стр. 85.

2) Рецензія К. Михальчука на: В. А. Богородницкий: Диалектологические заметки III. Говор села Сушки, Золотоношского уезда, Полтавской Казань, 1901, (Киевская Старина К. 1901, т. ЬХН).

48

гі.міх говорах (які саме говори мав на думці Михальчук — невідомо) в ненаголошеній позиції.

Михальчук наводить такі приклади: белина, лебонь, мезинець, ■гнати, пелинка, періг, Пелип, режій, цебуля, шепшина і т. п.

В деяких полтавських говірках, як про це повідомляє Гнєдич, ■мова и як е виступає під наголосом. Гнєдич подає такі приклади: Вигодарем, щерим, пешних бояр, ведно, по гревенику, вехолоне, ■еста, светка1).

В науковій літературі вказувалось, що таку вимову и як е мають, крім наддністрянських, західноволинських ще холмські, Вдляські та гуцульські говірки2).

Наші досліди, які ми проводили над наддністрянськими та ІІпденноволинськими говірками (ми маємо також значний матеріал Ьодо цього з гуцульської говірки с. Дори Яремчівського р-ну), цілком підтверджують цю думку. Вимова и як е чи з наближенням В е виступає звичайної під наголосом і в більшості випадків після |убних, сонорних та велярних (задньоязичних) приголосних.

Наведемо приклади із різних населених пунктів:

Мужиловичі Яворівського р-ну Львів, обл: —

а) після губних — веид'їти, веишч'ірити, звеичайі, кру-кива, пеил'нуо, пеишний, пубеити, шумеит;

б) після сонорних л, р — вилекий, йален'ц'і, креивати, кулеи, Исулешний, леист, леихйй, леисий;

в) після т, д, н, с, з... встеидно, вусеика, гранеиц'і, муо-іуодей, птеиц'і, с'вітеий, сеиний, упхудеити, христеити;

г) після шиплячих — душеити, жеивуо;

д) після задньоязичних — вухк'ей, гр'іх'е. Вербляни Бузького р-ну Львів, обл.—

а) після губних — меикати, пеили, пеитие, чеипеигие;

б) після шиплячих — жеито, жеитниско.

В більшій чи в меншій мірі це явище виступає майже у всіх наддністрянських говірках Львівщини, Дрогобиччини, Станіславщи-Іни та Тернопільщини, а залежить така вимова, крім вищезазна-чсних моментів, ще й від її темпа тощо.

В північній частині Сокальського р-ну і в західній частині південної Волині вимова и як еи набирає на силі, тут майже кожний івук и під наголосом вимовляється як еи, чи навіть просто е.

По своїй силі це явище співзвучне із явищем переходу е в а, проте в територіальному відношенні останнє уступає першому.

Вимову и як еи ми спостерігали не тільки в західній, але також І її північній частині Волині та в холмських говірках.

!) П. А. Пнєдич: Материали по народной словесности Полтавской губернии, І'оменс'кой уезд, П. . 1916.

2) I. Панысевич: Українські говори Підкарпатської» Русі і сумежних областей w Praze. 1938, стор. 72.

J. Janow: Z fonetyki gwar huculskich (Symbolae Grammaticae in honorem .1 Rozwadowski, str. 269—270.

•1. південно-західні говори урср. 49

Наведемо матеріал із Скоморох Сокальського р-ну:

а) після губних — вёибрали, вёи^а, вёитрачеину, вешні, рубёи саквёи;

б) після сонорних — глёина, кулёи б, рёба, улёива;

в) після задньоязичних — бапк'ё куозак'ё, к'ёнуу, масл'ук'ё полудрапк'ё, сук'ёра, але горбхи, нбгі, гопён'ки, рукі;

Хобултова Володимир-Волинського р-ну, Вол. обл. —

а) після губних — бёрло, вёдно, вебіжити, на вёборах вёйут, вёишки, вмётис'а, вмеивайіц'а, зрубёла, з'аблёти, куровё кусо-вёц'а, меитеид'уга не під наголосом), ме" (ц. зн. ми), пёшут', пёише подиевёилас', пиериедовёй, помстеи, рукаве, сачавёиц'а, евені, спеищ спёна, хмеиз, худобёина, ц'іпелно;

б) після сонорних — веилеискуйіц'а, вуолё, гребёи, дра бинё, колёска, кулёис', клен (ц. зн, клин), лёхо, лёис'ц'е, плёта, прё йде прейшлёй, пеирёна, прин'алё, скрён'а, треи (це зн. три), удлёга штёиреи; . "

в) після т, д, н, с, з... брате (брати), Васёл', вуодё, (води род. одн.), вунё, деим, деишіл', дасёи, идеи (нак. сп.), йісеш, леисеичкі магазёин, мулудёй, насёлу, обритёна, (ц. зн. оброть, вуздечка), от сёпанка, сеин, тейі (тиї);

г) після шиплячих — жёто, жеиу, лишчёни спіше, (нак. сп.);

д) після задньоязичних — біл'ак'с, жінкеи красн'ук е, ск'ёрта так'ёй.

Із подібною вимовою и ми зустрічались ще в таких пунктах Бубнів, Суходоли Володим.-Волин. р-ну, Грибовиця, Заболотці, Ри ковичі Іваничівськ. р-ну, Крухиничі, Свинюхи Локачівськ. р-ну, Верба ОвадніВСЬКОГО р-ну, Бійниця Затурцівськ. р-ну.

Дещо інший відтінок — вимову и, як ие, отже, з меншим обни женням артикуляції цього звука, ми спостерігали в говірках Стари ГІочаїв, Лідихів, Почаївського р-пу, Тернопільської області.

Декілька прикладів ІЗ ГОВ. С. Старий Почаїв — диеш'іл' дис'атйена, жйет'н'у, лиецк'й^, полГи'ц'а, отавйе (3 ос. одн.);

Лідихів — жйето, кулйеска, але скё'пка. .

Деякі сліди такої вимови можна знайти вже в волинських кни гах гродських XVI—XVII ст. та в ділових документах архіву ставро пігійського братства з XVII ст.

Ось декілька прикладів:

а) вол. книги гродські: владыку Галецкого (ч. 1. т. 1, 194)'/ вытеснули (ч. 6. т. 1, 84), зъ Земна (ч. 1. т., 70), отъ Земна (ч. 1, т. 1, 343), у Федька Мекитеняти (ч. 6. т. 1, 402), хлтоець делеваны (ч. 6. т. 1, 298), притеснути (ч. 6. т. 1, 86), по стертахъ (ч. 6. т. 1 162), четыреста (ч. 6. т. 1, 86);

б) ділові док. Ставр. бр-ства — Бели (XI, 1642/ і інші), бел (XI, 165, 196 і багато інших), высадели арбитровъ (XI, 697), пере велекими святы (XII, 127), от ... певницъ (XI, 449), с певъницы (XI

1 АЮЗР.

2 там же.

50

)Л), церограф-ь (XI, 205), так мовать (XI, 160),на страву теждню-Ші (XI, 594).

Ііільшість із цих прикладів відноситься до випадків, де и знахо-ушсь в сусідстві сонорних.

Голосний і

Голосний і в наддністрянських і південноволинських говірках ігмо не тільки на місці давнього^ чи е, о в новозакритих складах, ■Ступає він також і на місці давнього и. Звичайно, в західних ра-пі.тх Львівщини та Дрогобиччини, в районах, що належать до те-ІГорії надсянських говірок, така вимова дуже поширена, крім вн-тдків, де и стоїть після ч, ж, ш, р.

Наведемо приклади з деяких говірок:

Глиниці — т-'ербїті, вудїла, драбінамі, капіці, дубїна, кусіті, ■'мі, крупіва, біті, пасвїско, в-'еліка, худіті, убіу, рубїті, м-'едлі-Иі, нашел'нікі, але на грачиску, прихудй, неужйткі і т. п.;

Передбір'я — драбінками, велікойе, бичіно, але гичка, бурачйн'і, іітниску, жнива;

Шегині — рббіму, ходіму, мовіму, кін'мі, рукамі, дулбнімі, але рйчи, пумучй, вариш, чистіш, ширший, вйежищ.

Подібну вимову, а правильніше сказати — рештки такої вимови И спостерігали зрідка в наддністрянських та південноволинських го-Ірках, а саме в Великомостівському р-ні Львів, обл., а також Ііолодимир-Волинському, Горохівському, Затурцівському, Івани-ІІиському та Оваднівському.

Таку вимову ми зустрічали в мові старшого покоління і то в не-Ьіігатьох словах. Приведемо приклади із різних пунктів: с. Туринка Великомостівського р-ну Львів, обл.: біла1/ (била), зачала го біти, забіли, рубіти, мїла (мила), і їла (жила), научїла, купіти;

с. Бубнів, Володимир-Волинського р-ну, Вол. обл.: буті, даті, вузіти, вечар'іти, драбіни, с кін'мі, піс'мб, поміло пі-енло, сіунікамі, удм'їріт', (3 ос. одн. теп. ч.); с. Верба, Оваднівського р-ну, Вол. обл.:

бігті, вз'еті, втікаті, вісучина, з гбс'ц'ам'і, куріті, рубіті, рубіли; с. Звиняче, Горохівського р-ну:

вітримайе, вічйтуйе, віхбдит', зіма, пісалії, прівести, прівеизе;

с. Чаруків, Сенкевичівського р-ну:

купінамі, осїка, піла, (пила), пісатп, трімай.

Така реліктова вимова и, «к і в цих говірках відбиває далеку давнину, така вимова в минулому була типовою і для багатьох піших говірок.

В деяких південних районах Тернопільщини — Заліщицькому (Добровляни, Торське), Золотопотіцькому (Миколаївка) звук і ви-

1 іноді вимова і в цих випадках наближалась до и'.

51

ступає в префіксі ви-, риса така характерна для гуцульських г рок — вїбухнула, вїміріу, вїход'і (3 ос. мн. т. ч. — Добровлян віпраулена, вібйут (Торське), вікопайут, вігл'едайте, вібрау (Ми лаївка). '

Якщо дякі говірки західних районів Львівщини (Глини Дрогобиччини (Шегині) та західних районів південної Волині зі рігають слабий ступінь м'якості приголосних перед давнім еі дёрву, варт"ену, жнец (приклади з говірки с. Шегині), то наді стрянські говірки цієї риси не знають, звідси напрошується вис| вок — процес отвердіння приголосних перед давнім е відбувся раї ше, ніж обниження артикуляції і (и) до и.

Початкове наголошене і в багатьох наддністрянських говір з прейотацією і має обнижену артикуляцію До ей, напр.: йёи йёискра, йёиндик, але йігла (не під наголосом), іду, в перехідни: південноволинських і часто обнижується до и і з приставним г гискра, гиндгік, в західноволинських говірках ще гандйк, гїнчи, а г'ёскра.

Подібні випадки ие замість і на початку слова відмічає і Я в говірці с. Мошковиць—ййенчий, ййстла1/, а давнє і в займеннику йіх, йім.

Слід ще відмітити ті випадки, коли на місці літературного е о виступає в говірках і.

В дієслівних префіксах майже в усіх говірках маємо і—діз ти сі, дібрати, надібрати, підісхнути, позістаул'ети//—л'ати, піклас післати, пірвати, рідко в деяких словах виступає о (у)—дустйгнути Сілець, Беньків; дубрати — Острів; порвати—Устя.

Майже в усіх говірках це і є ще в префіксі -під — підвалин пітсанки, пітпен'ки (опеньки), піттоки.

Слово шчїпа (літ. щепа) зафіксовано В пунктах — Біднів, Щ родок, Дармолівка, Красне, Литовеж, Сілець Беньків, Черчик, Ш і'ині, а род. мн. шчіп — Добротвір.

Нема переходу ё в і в словах воз'му//ік)з'му, голбука.

В говірках — Горбків, Желдець, Кяменобрід, Красне — запис по путіп (літ. потоп).

Слово терін' (літ. терен-—рослина) виступає в такій фор в г. с. Горбків.

Слово хопта (зілля) деякі говірки — Андріївка, Солонка В. знають як х'їпта.

Процес т. зв. «ікання» має місце не тільки в цих словах, можи до цих прикладів додати ще кілька.

В говірках — Великі Глібовичі, Острів, Устя — маємо гідаук (гойдалка), це те саме, що гойдалка, в дещо іншій фонетичній об

лонці (занепад й, перехід о в і, л в у).

В багатьох наддністрянських говірках соловій, род. в. одн. сол війа, в літературній мові соловей, род. в. соловйа.

•) 3. Лапош. Ошага *8І Мовгкслуіс... біг. 16.

52

К цих же говірках рідко зустрічаються з і слова букіт (букет), йьи і жакет).

Одні говірки — Бишків, Велика Березовиця, Біднів, Горбків, ■кіпці, Добротвір, йосипівка, Липівці, Лопатин, Розділ, Рома-|іі■.: знають макіуник. меидіунйк, інші—Добряни, Солонка В.— ■cóvhiik, в пунктах — Баворів, Гримайлів, Дармолівка, Козова, ■еносільці, Міжгір'я, Монилівка, Озерна, Острів, Старий Витків, Тутень, Устя — макоуник, але меидіунйк.

І Давнє о, е, в новцзакритих складах не в усіх говірках розвилось в і.

І ІЗ говірці с. Шегині Мостиського р-ну Дрогоб. обл. є випадки, Ьи давнє е перейшло в у напр.: мн'ут, попйул. л'ут; в гов. Перед-В'и Краковецького р-ну Львів, обл. давнє о перейшло в -и — ждийц'а, козиу, пичёриу, совиу, але со'сніу, туполіу.

В деяких наддністрянських говірках західних районів Дрого-шької області, напр. в г. с. Коропуж Рудківського р-ну перехід^ вш ого о в и має місце ще в таких словах; вис (віз), миест, риу" слові фйра.

Перехід о в и, у зустрічається часто в говірках північної части-(Чжальського р-ну, а також в говірках західної Волині. Наведемо вклади із деяких говірок:

Скоморохи Сокальськ. р-ну Львів, обл. — хрин, грим, пурйх, бїіу//бабіу; козиу, совиу, але тік, стіл, віл, вур'ін, попіл, лід, дупік;

Бубнів Володим.-Волинськ. р-ну Волин, обл. — вуронуу, кбзуу, ичаруу, сеструу, совуу, соснуу, хлопц'уу, але бабіу, дубіу, па-упкіу, хлопіу, віз, тік, ріх, лій;

Бійниця Торчинського р-ну_ Вол. обл. — вуронуу, совуу, тупо-Гуу, цигануу, але нужіу, зубіу, бабіу, састріу, nypír, ріг, гіл'е, гній, їм, віз, окріп, батіг, але гоблйг;

Грибовиця Іваничів. р-н Волин, обл.— козиу, батиг, совиу, ха-йу, ублйг, але сестріу, вуроніу, туполіу, ріг, віз, ніж;

Крухиничі Локачівського р-ну Вол. обл.— сову (у), тупол'у, їм ану (у), але н'оріу, йаблуніу, ріу, віз, ріг, тік;

Суходоли Володим.-Волинськ. р-ну Вол. обл. — кбзуу, нбруу, lí-і'труу, стр'іхуу, етил, тупол'уу, але хатіу, бабіу, хлопіу;

Чаруків Сенкевичівський р-н Волин, обл. — попил, козиу, нориу. ле совіу, сестріу, хлопціу, ріг, ЛІЙ, СТІЛ, ВІЗ, тік.

Із вищенаведеного матеріалу звертає увагу той факт, що перехід в і не відбувся найбільше в род. в, множини, сприяло мабуть цііому сусідство наступного у (в), проте не слід ще забувати про лизьке сусідство північних говірок, вищезгадувані говірки являють імюю ніби місток до північних.

В наддністрянських говірках рефлекс 'давнього ятя майже

53

v їй || випадках дає і, в одному тільки слові маємо звук и — синб ЩО і.ікс характерне для північних говірок.

Проте в південноволинських говірках, особливо в тих, що ,к ч н > 11, або близькі до північних, звук и на місці давнього ятя ч ще трапляється.

Приклади:

Суходоли — лишчина, стина, рика; Зубілно — стина, писок;

Смолигів — подбижйно, мишок, рика, стина, писок, лишч Верба — в л'іси, мишок, стина, синбжат', але сніг, віра,

л'Іто, на ве"рбі, на дорбз'і і т. п.

Випадки з і на місці ятя звичайно переважають, тому і відн

мо ці говірки до південних, хоч в них вкраплені певні риси північі

говірок.

Голосний о

Вимова ненаголошеного о як у або з сильним наближенням у гюширена найбільше в західних районах Дрогобиччнни, Львівц ни та Волині, а також, якщо мати на увазі Львівщину, ще в це ральних, північно-західних та східних її районах, виключаючи г нічно-східні райони. Така вимова стоїть у зв'язку з нерівномірн розподілом видихової сили чи енергії в наголошеному і ненаголої них складах.

Наголошений склад вимовляється досить виразно, тоді як в ненаголошеній позиції редукується до у. В багатьох наддністр. ських говірках така редукція ненаголошеного о зустрічається тільки перед наголосом, але також і після наголосу, можна, оті сказати, що фонема о виступає тут тільки під наголосом, в інш випадках її нема, напр.: вбку, вуху, вбзиру, вбг'ірук, вйд'ілам суху (сухо), тогу року, тил'етум, на кбн'ух, на хлбпц'ух.

Західноволинські говірки знають вимову о як у тільки в по| женні перед наголосом та після наголосу, якщо це о знаходить перед у, в інших випадках тут чути о- Приклади із гов. с. Бубнів) куосуове"ц'а, рул'е, гувачка, гуус'ена, гувбру,. гупан'ки, стукулб] куласа, гурубац', за клун'уйу // за клун'ойу, з дйн'уйу, за крингіец'у^ але скоро, хутко, л'ітом, сарпом; зрідка перед наголосом—скорбд'а боронам'і, згор'іх'і;

Грибовиця Іваничів. р-ну Вол. обл.— вібруч, куле.иска, кунбп. бурудач, гувеча, куубан'а, гувес, вусика, вухбта, мулудбго, вузер убич'ейка, веирустут', криенйец'уйу, з лупатуйу, зубатуйу, долбн'уі зрідка — о: горбхвини, заскорбд'іті і заскурбдіті, але темно, беиді с'іпо, д'ет'ко, вбйско, вухо, сухо, удзамок.

Верба Оваднівського р-ну Вол. обл.— у — бул'ечка, бугатгір, вурута, випрувадж'ейе, гувбрат, гурубе!

гурушвйни, гул'ека, дулбта, кумаха, кумбра, кулбдиц'а, ку

кусувйц'а, курбва, куневи, кулеси, кус'е, куреито, кулбд'а

54

'. и міма, пулутнб, путкладати, пукажіт, пунісе, пулбва, і курбд'ат', сулбма, убрусбк, удлйга; и іщротс'еи, зовиц'а, коц'уба, молод'ба, молоток, ночбук'і, отсйпка, і іюбігут', пород'іл'а, пок'ёинуу, ростил'айіц'а. Матеріал з кількох населених пунктів ясно вказує на умови, ш ііі.и\ відбувається укання — це в основному випадки, коли о зна-■Оліпься після губних і задньоязичних.

Іовсім іншу тенденцію у вимові цього звука ми спостерігаємо

■ ішіірках східних районів Волині та в прилеглих до неї районах Роїиіпцини, тут укання ще трапляється, але вимова чистого о нена-

іі.ікіііісііого стає до певної міри закономірною.

Ось матеріал із Ситного Червоноарм. р-ну Ров. обл.: U боронуйте, волбчат', голбука, господгін'а, громовйц'а, колбд'аз',

комора, косовйц'а, косар, коц'уба, молбт'ат, молодгіц'а, морозу,

окбмин, осад'ба, полотно, піволбка, хорочка; Ж- бугач, вурбта, кувал', куонбпл'і, .чубатий, лускутати, мулбт'ат';

і тут укання буває в тих самих фонетичних умовах, проте

■ зовсім іншому відношенні, вимова з чистим о значно переважає.

Подібну вимову ми спостерігали в багатьох районах Тернопіль-іпинн, передусім в її східній частині. Наведемо матеріал із декількох пунктів:

Гуштин Скала-Подільського р-ну: и голбука, на долбн'ех, кюсарбви, лопатоу, молбт'ет, поміснгіц'а

(дошка у возі), поломали, порйатку, рошчин'ёти, толока, ходй-

лисмо;

\ дулбн'іми, кувал'бм, хул'ёва;

Іванків Скала-Подільського р-ну: и гончар, господйн'ом, ковал'бм, колбтка, молотйу, ножа, обл'і,

полйц'а, хол'ёва, ходили; оу— на доулбн'ох, роустё; у — мулотйли;.

Худиківці Мельнице-Подільеького р-ну: о — бохон'а, голбука, горн'а, на долбни, ковал'а, коромисло, колбча,

комора, колесо, кошара, кочан, молбт'а, ножем, полотно, по-

мбстина, розвбра, робили, хол'ава, ходйвис; оу — коуц'уба;

у -буд'ак, фасул"а, щодо останнього, то тут під наголосом, в такій формі воно відоме І в інших говірках — покутських, буковинських (порівняй: у Кобилянської: Маємо тепер булками годувати себе, коли ми в найтяжчім часі мали сил досить від чорного хліба, мама-лиги й фасулі (Земля).

Верхняківці Борщівського р-ну: о^волбчут, голбукі, на долбн'ох, колёса, ковал'бви, колач'ё, мо-

лбт'е, молотили, пор'ётку, полйц'і, рошчин'ёйут; оу—вітпоувіш, на коувал'бх, лоУш'сти, пац'ётоуви, тил'ётоуви;

55

і пи uma 1 lop і ківського p ну: о ійтпоч'ела, конём, обстрйчи, обіс'т'а, иодён'е (дошка у возі

полйц'е, порётку, рошчин'айе, тота, голика, ходйу, ходчлис'м У" — £у°сподин'і, луопата, пуомуочй; у — дулоне-иу, кувал'бх, мулбт'а, нужём;

Головчинці Товстівського р-ну: о — на долбн'ох, молотит, плота, рошчин'ёйут, толока, ходйуйем; у — дулбнеиу, дулбн'іма, кувал'ёма, на кувал'бх, с кусарём, нужем Панасівна Скалатського р-ну:

о — господйн'ом, молбт'ат, полйц'а, помісниц'а, пор'ётку, скородити оу— коусарбви, роузвбра; у — кувал'ам. '

Проте в деяких південних та в центральних районах Тернопіль шини спостерігається ще досить сильне укання.

Матеріали, які в нас є, вказують на Зборівський, Заліщицький, Зологопотіцький, Коропецький, Бучацький, Підгаєцький р-ни.

Наведемо ілюстративний матеріал:

Добровляни Заліщицького р-ну: у — вуколбтом, дуубнеу, кувал'ём, с кувал'ёми, кулбтка, муубти,

нуж'ё, суубма, сурбчка, хулбшн'і; уо— куолёса, куонём, нуожсм, руова, руозвбра, уоббртка; о — ковал', обіст'у, полёкш'еиуо, помбстина, рошчин'ейес'і;

Загребелля Зборівського р-ну: у — бул'ака, бохун'ёти, вузили, вдувёц, гуспбдар, гуршкодрай,

гурёче, зура, кувал'ам, кулёса, кун'бм, крупйва, круквй, кумар'і,

пудвіре, пушивали, пудёиок, суломуйу, студбла; оу— помоучй;

о — виволочили, відгороджалн, горбіїу, корові, обіс'ц'а, подвірйе, пошивали;

Мужилів Підгаєцького р-ну: у — вубруч, вулбчут, вусика, на пуііиі, гурйт, гурнёц, кувалёви, ку-

вал'бм, кун'бм, кусйлисмо, нужбм, тулбчут, тупбл'е, стул'ёр; оу— боул'ёк, доулбнеиу, коуз'ечиіі;

0 — борода, ворота, голбука, горбу, господйн'е, гороф'ёнка, здорбвйе,

с косарбм, с коногіл'ема, полотна, порётку, рошчин'ёти, солбмн'ани, хол'ёвами.

Таке коливання ми зустрічали і в деяких південно-східних районах Львівщини та прилеглих до цих районів Дрогобиччини, говірки цих районів творять поступовий перехід до иокутсько-гуцульських

1 бойківських, в яких здебільшого зустрічається чиста вимова нена-голошеного о.

Вимову чистого о ненаголошеного знають і суміжні північні говірки — Билів, Дерев'яне, Жуків, Пересопниця, причому чисте о знаходимо навіть в дієслівному суфіксі — ова.

56

Наведемо матеріал з гов. с. Дерев'яне Клеванського р-ну

«п. обл.:

бохонёц, борозна, волочйт', ворота, говорйу, голос, коса, косар, ковал', корова, колбдиз', куповау, молоко, молозиво, одлйга, подбйма, полотно, полова, солома, скорбдиу, торговау; гулупка, за клун'уйу, долбн'уйу;

Отже, укання тут дуже рідке, звичайно буває перед складом перед і після наголосу. . Початкове о в префіксі в багатьох наддністрянських і західно-йинських говірках часто редукується до у (в), а навіть інколи всім зникає. Ось приклади; він с'і вженйу, він не бзиваус'і, пти-Іус'і, птйран'і (рушник) — Солонка В., бручка, вжён'ани — Бубнів, діусбк — Борочиче, в інших випадках — вчирату, вкун'бк, вструвбк )ітрувок), вчкур — Бубнів.

Перехід о в а

В декількох словах в літературній мові замість етимологічного маемо а — багатий, гаразд, гарячий, качан, кажан, халява. Проте південно-західних, зокрема в наддністрянських і південноволин-»ких говірках, виступає о (фонетично у) в таких словах: бугатнй ругато), хул'ёва //хул'ава, гунч'ёр //-ар і ганчар//-ёр, але тільки Іразд, калач, зрідка' кулач (Яворівщппа). Цікава географія цих чіг.. Якщо форми з о (у) зустрічаються ще в південній Волині — олодимир-Волинський, Затурцівський, Оваднівський р-ни, то форми а в словах, калач, гаразд відомі не тільки в говорах Львівщини рогобиччини та Тернопільщини, але також і в гуцульських. Така чирафія цих слів говорить про одно, що появу а в таких словах як «разд, калач, качан // -ч'ён не можна приписувати впливові біло-иьких говірок. Форма кблач з наголосом на о знана лемківським оійркам, очевидно тут о не могло перейти в а, тоді як в інших гоиір-|ах наголос в цьому слові на кінцевому складі і поява а тут - ре-і\.іьтат асиміляції.

В словах багатий, гарячий, багач, хал'ава, а слід вважати, як Іс слушно відмітив акад. Л. Булахопський1), за білорусизм, тому що іі слова виступають зав північних говірках.

Слово гончар//гунч'ер з первісним о чи Гюго фонетичним варіаціям у зафіксовано в багатьох наддністрянських говірках — Віжомля, В'язова, Галичанів, Завадів, Залужжя, Косовець, Малий Любінь, Мужиловичі, Річичани, Рогізно, Смолин, Ясниська; за — ганчар / -ч'ёр (з поль. §агпсагг) в пунктах — Баворів, Бонишин, Великі Глібовичі, Загребелля, Задвір'я, Застіночс, Коцурів, Лука, Осташів-ііі, Підгайчики, Плотича, Туринка, Хода"чка Велика. В деяких говір-

і Л. А. бухаловський, 3 історичних коментаріїв до української мови, кісні повного утворення о—а. (наукові записки КДУ т. v, вип. 1, 1946, стр.

57

ках західної Волині виступає ще гуршч'ёр — Бубнів, Грибов Хобултова.

Крім цих слів, в говірках ще є її інші слова з а на місці етй логічного о. Слово коц'уба в півдепноволіїнських та перехідних го ках виступає з о, проте в наддністрянських говірках з а — кац' і кац'уба з різним наголосом, перша форма кац'уба зафіксов в пунктах—Борщовичі, Віжомля, Вільшаниця, Галичанів, Горо ця, Дарахів, Довгомостиська, Залужжя, Мужиловичі, Настасів, восілки, Наконечне, Осташівці, Рогізно, Скоморохи (Т.), Ставча Словіта; кац'уба — Велике Поле, Великі Глібовичі, Горбачі, Гол' вичі, Загребелля, Козярі, Косовець, Малий Любінь, Мужилов' Нижанковичі, Поляна, Сторона, Трибоківці, Хмелівка, Чулов Шибалин.

Щодо походження цього а, то, на нашу думку, воно появил внаслідок асиміляції до кінцевого а.

Слово стадола із а відоме в деяких північних і централь районах Львівщини Великомостївський, Кам'янсько-Бузький, Ку ківський та Рава-Руськнй — появилося воно тут не фонетично, а взірець таких слів як гпін'а чи стайн'а.

В деяких районах південної Волині — Володимир-Волинськ Затурцівський — знані слова пічкур, гандйкі з а, беручи під ув' територію їх поширення, СЛІД вбачати тут білоруський вплив.

В говірках наддністрянських замість ночувати, переночув вживається начувати, пеиреиначувйти, і тут це а нефонетичного ходження, з'явилося воно за аналогією до слів із префіксом на- ти, напувати, намочувати тощо.

Спорадично в говірках південної Волині зустрічається ще в слові косавйця (ГриПошшя), очевидно тут від коса.

Ще кілька елів Про СЛОВО КОЖИН, яке Кримський1) чомусь в жав західноукраїнським, в ДІЙСНОСТІ ж Його не знають наддністр ські говірки, тут відома назва лил її к, зрідка нідопир, нічка, пирг

В південноволинських говірках » слово коржан // курж'ён, о видно, первісно було коЖаЧі, згодом в пам'яті мовляй зв'язок ць" слова з кожою затерся, а внаслідок асоціації із словом корж пр нялася назва коржан чи курж'сп.

В наддністрянських та в деяких перехідних відоме зазул'і, (з а) проти південноволинського (і нівденно-східного) зузул /'зозул'а. .

Система приголосних фонем

Система фонем в південно-західних говірках і по кількості і гі своїй якості не співпадає з системою приголосних фонем літерагу ної мови.

Крім того, не однаковий склад фонем і по говірках.

І так, в багатьох наддністрянських говірках за твердістю м'якістю розрізняємо такі парні фонеми:

а) т, т', д, д', н, н', ш, ш\ ж, ж', ч, ч', д,ж, дж' л, л', р, р', hanpj стан-стан', мблод-мблод', кута- кут'а, ш'ёпка. ж'ёба, ч'ёс, мала-ма| л'а, р'ет і т. п.

Одначе свистячі та африкати в багатьох наддністрянських гові ках можуть мати три ряди: с, с', с", з, з', з", ц, ц', ц, дз, дз', дз", се то вони можуть бути пом'якшеними с', з', ц', дз' та м'якими (дор) сальна артикуляція) с", з", ц", дз", напр.: с'ік-соку, сік-с"ікти.

Губні, задньоязичні і гортанний г не мають відповідних м'якю фонем, вони можуть виступати м'якими лише перед і, отже, їх елі вважати тільки варіантами твердих фонем: п(п'), б (б'), м(м'), в (в')' ф(ф'), к(к'), g(g'), х(х'), г(г'), напр.: бий-бій, вий-вій і т. п.

В деяких наддністрянських говірках південних районів ТернО пільщини не буде фонеми л, а лише фонеми л (т. зв. середнє л)1 була-були.

В говірках східної Волині і в перехідних говірках (північно східні р-ни Львівщини та північні райони Тернопільщини) нем м'яких шиплячих фонем, виступають вони м'якими тільки перед отже, це варіанти м'яких фонем, напр.: д'іжа-д'іж'і, паша-паш'і.

Південноволинські говірки не знають також і м'яких с", з", ц' дз" (про це ширше в наступних розділах).

За глухістю-дзвінкістю деякі наддністрянські говірки розрі няютіь такі фонеми: п-б, ф-в, т_д, т'-д', с-з с'-з', с"-з", ц-дз, ц'-дз ц"-дз", ч-дж, ч'-дж', ш-ж, ш'-ж', к-g, отже, 15 пар.

Фонеми м, н, л, р, н', л', р', j ,х, г відповідних пар за глухістю дзвінкістю не мають. Проте в комбінаторних умовах—перед глухим* приголосними або після них в кінці слова — фонеми м, л, р можуті знеголошуватися, напр.: мшана, другомишл', ртут', мстивий.

В деяких наддністрянських говірках фонема х перед сонорним: л, р та й може переходити у дзвінкий у, напр.: ти у л'удий (див. пр< це .далі). В південноволинських та в багатьох перехідних говірка відсутні фонеми ч'-дж', ш'-ж', с"-з", ц"-дз", тут всього 11 пар.

В деяких південноволинських говірках наявні знов подовжеь фонеми: с-сс, л'-л'л' д'-д'д', н'-н'н', напр.: сут' (суті)—ссут' (ссати) л'ут' (люті)—л'л'ут' (лляти), у суд'і—у суд'д'і, ворон'а—ворон'н'з і т. п.

Дзвінки фонеми б, д, з, дз, ж, г перед глухими в середині сло ва та в кінці слова перед падзбю в наддністрянських, перехідних

З і

11 її і . і и деяких південноволинських говірках втрачають свою дзвінкі,, напр.: зуп (зуб), сат (сад), віс (віз), g'yn (gyfl.3), ніш (ніж), Ъ (сніг) і т. п.

II дальших розділах буде розглянуто особливості фонетичної Ьсмн говірок.

Сполучення -'ір, -'е~ир, -ри, -ли (ли~е)

В деяких говірках західних районів Львівщини, Дрогобиччи зустрічаємо сполучення -'ір, -'еир, -ри, -ли // -леи у відповідності давніх сполучень глухих з-плавним и ръ, ль, рь, ль між пригол ними у слабкій позиції.

1 А. Кримський: Українська граматика т. 1. вин. 1, 1907, стор. 242,

Наведемо відповідний матеріал:

Глиниці Краковецький р-н Львів, обл.: брйва, дрива, слеиза,. к'срнйц'і;

Крукеничі Крукеницьк. р-н Дрогоб. обл.: брйва, к'ірвавий, к'ірнйчка, йаблинка;

Передбір'я Краковецьк. р-н Львів, обл.: брйва, дрива, йаблинка,

слиза;

Шегині Мостиськ. р-н Дрогоб. обл.: брйва, дрива, сл'еза, йабл'інка;

Ямна Горішня Добромильськ. р-н, б. Дрог, обл.: брнва, слиза, к'ірвавий, йаблин'ка;

Сполучення -,еир- у слові к'е"рнгіц'і//-а відоме багатьом наддністрянським і деяким перехідним говіркам, форма ж йаблико зустрічається в деяких півдепноволіїнських, в останніх це відмічено в пунктах — Верба, Зубілно, Крухипичі, Хобултова, у наддністрянських говірках це слово вистуиає"у Польській фонетичній оболонці —■ йапку // йапко.

Губні приголосні

В багатьох наддністрянських і .іахідноволинських говірках губний спірант в може виступати в Трьох варіантах — перед голосними і після приголосного здебільшого губо-губний, лу, зрідка нескладовий у, після голосного тільки у НёсклаДовиЙ, перед і найчастіше губно-зубний— v, напр. шона, ууудпнапц'іт', шбг'ірок, шдува, тлуойа, .мбркша, але знау, мау, крии'ёу // крпчау, буу, ходгіу.

Перед і — в(у) уітрец, уіп, суій.

Початковий в в слові внук в багатьох наддністрянських і південноволинських говірках перейшов в у чи о, тому вунук //вонук, проте відома і інша форма— мну к І Ісрсдбір'я.Порудно, яка говорить за губно-губну вимову цього Звука В давнину.

Перехід вн в мн в словах— рімниіі, дамно, кбмн'ір, вузбмн'а і т. п. також вказує на таку вимову.

Дещо іншу вимову цього звука мн іустрічавМО В говірках східної Волині та сусідньої Ровенщипи, тут, ПІСЛЯ голосного, найчастіше буває губно-губна артикуляція, напр. ДВЖ, ма\у. Проте іноді, а залежить це від способу вимови, може бути і нескладовий у—дау, мау.

В деяких говірках — Черчик на початку слова в перед приголосним занепадає, напр.: м'ійу, м'іти, палу (впало), Ладик (Владик). Занепад у нескладового чи в (уу), зустрічається і в кінці слова в род. відм. множини. Це ми відмічали в деяких південноволинських говірках — Верба, Зубілно, Смолигів — цигану (цигануу), сову (совуу), тупбл'у (тупбл'уу).

В деяких говірках занепадає і прийменник в — пойїіду місто,

буу міст'і — Лісновичі Івано-Франків. р-н.

В західних говірках Львівщини, що примикають до надсянсь'ких,

59

58

а також в деяких говірках східних районів Тернопільщини — Підво лочиському, Скалатському—наступило змішання прийменника в з іі х, перед дзвінкими в переходить в г, перед глухими —х. Ось приклад1 воно било г вод'і (Глинищ), тйжба ґ млин'і (Глинищ), шла х пол (Глиниці, Панасівка), були х палки (Панасівка, Криве), йа бул г м'іс'ц'і (Криве, Панасівка), не мбжі гмерті (Глішиця). Це явищ досить поширене і в надсянських говірках.

В деяких говірках західних районів Дрогобиччини та Львівщи-' ни — Шегині, ГлиницЬ-—спостерігається сильна тенденція до отвер діння^ м'яких губних не тільки перед а (я), але також пере і, у (J), при цьому після губних п, б, в появляється й, після 'м — н' Ось матеріал із говірки с. Шегині Мостиського р-ну, яка має всі типові риси надсянських говірок — бабйі, бйїлий, бйїл'ший, вйічку,! (вічко), вйіт (віт), грамн'іти (ц. зн. греміти), дупйук (допік),: жабйічий, замн'ітаті, мн'ішанка, мн'ішбк, мн'іс'іц', мн'еті мн'ёсу, мн'ут, пувйїтр'і, пбпйул, памніті, припувйїтка, рбвйі (рові), спйім (нак. сп.), спйіт (3 ос. мн.), субйі, тірпйім (и. сп.), тубйі, чулувйік. В говірці с. Глиниці імовірно виступає це саме, на жаль, ми, перебуваючи тут недовго, змогли відмітити кілька ідентичних випадків — на дубйі, тубйі, памн'іт', мн'ёти, спйух, лбмн'у, сїпійі, к'іпйушча.

Подібні випадки відмічають і дослідники надсянських говірок, на думку їх, це одна із важливих рис цього говору.

В багатьох наддністрянських говірках, а це ми відмічали в західних, зрідка в південних районах Львівщини, в прилётлйдх до неї північних районах Дрогобиччини, в північних р-нах Станістав-щини, а також в південних районах Тернопільщини, а саме в пунктах — Великі Глібовичі, Великополе, ВІЛЬХІВці, Вістря, Гли-ниця, Головчинці, Гончарівна (Монастир, р н), Горощова, Дарахів, Довгомостиськ, Добровляни, Задарів, Зубрець, Крукениця, Мавко-вичі, Мужиловичі, Новосілка, Переволока, Івано Пусте, Ріпинці, Річичани, Рогізно, Розділ, Романівна, Свпдова, 'Горське, Трибоківці, Устя, Худиківці, Черчик, Шибалнн ВІДСУТНЄ епентетичне л в 1 ос. одн. тепер, часу — рббйу, л'убйу, прлуйу, дгіуйус'і, спйу.

Спостерігається і коливання в деяких говірках — поруч форм рббйу, л'убйу, вживаються форми рббд'у, .іЧ'ьл'у. Це ми відмічали в говірках — Борщовичі, Острів, Ріпній, Ходачка Велика.

В деяких наддністрянських говірках, в ЯКИХ наявне епентетичне л в першій особі одн. тепер, часу, часто воно (л) відсутнє в 3 ос. множини — робіт, л'убіт, здйбіт. Такі форми МИ зустрічали в центральних та деяких північних районах ЛЬВІВЩИНИ - Винниківському, Глинянському, Кам'яисько-Бузькому, Краснянському, Новомилятнн-ському, Новояричівському, Пустомитівському, Сокальському, в останньому з м'яким т' в дієсловах другої дієвідміни — здйбіт', злапіт', робіт'.

Вставне л появляється в словах—гуолуобл'ата, жабл'ачі (-ий), здуорбул'а, але це не загально поширено, матеріали вказують на такі пункти — Гончарівка, Завадів, Лопатин, Магерів, Монилівка, Нако-

почне II, Нове Село, Підгородки, Порудно, Рожиськ, Сілець Беньків, Скварява (Красне), в пунктах — Бонишин, Добряни, -Єлиховичі, Жслдець, Наконечне І, Хлівчани —_гу°лубл'ета, здуорбул'і, проте жабічи(й), Кути — голубл'ата, здорбул'а але жабйачий. Є ще говір: ки, де л вставне виступає тільки в слові здуорбул'е, але гу°луобйата, жабічі—Горбачі, Лука, Річичани, Сторона, Ясниська; гулубйета, ж'ебічи(й), проте здоурбул'і — Віжомля, Великі Глібовичі, Кізлів, Ріпнів (жабічи(й), Рогізно; жабйачий, голубйата, але здорбул'а— Крехів, Мокротин, Накваша, Пиратпн.

В деяких говірках в цих випадках відсутнє л вставне — гулубйета, жеибічий, здуорбві//здуорбвйі—Велике Поле, Горбків (жабічий), Косовець, Любінь В., Мавковичі, Мужиловичі, Острів.

Звук ф

В наддністрянських говірках звук ф дуже поширений, він часто навіть буває на місці давнього хв, отже фал'і (ц. зн. хвилі), фатати, (|іалйти, фіст, фбрус^, файну, футру, фіра. (літ. хура), шафа, ф'іртка (літ. хвіртка), фуркалу (дзига), фіфак (шибайголова), лише в деяких говірках хв зберігається в окремих словах хвіст, хвурбст, хватати. В говірках — Біднів, Каменобрід — замість фамїлійа — хам'їлійа, спорадично, бо в гов. Глиниці — кахтан.

Проте інакше є в південноволинських і деяких перехідних говірках, звук ф не виступає тут на місці давнього хв, отже хвіст, хвіртка, хвалити (в наддністрянських г. — хапати), а навіть хвамїл'іЙа, хвіртка, проте фigypa, фуркалка // фуркало, фунт. В гов. Литовеж випадків з хв більше—-хвіст, хвоурбст, хвіра, іпахва, хваміл'ійа, хвасбл'а.

-Слово квасоля по наддністрянських говірках звучить фасбл'і //-а, в багатьох перехідних та-в південноволинських квасбл'а //-е, в деяких же південноволинських—Грибовиця, Крухиничі, Суходоли — пасбл'а.

В говірках, що належать вже до північних - Билів, Голишів, Дерев'яне, Жуків, Пересопниця—звук ф не існує, виступають тут його заступники хв, X; п, напр. хвабрика, иіахва і іпапа, хвбто, хваміл'ійа, хура, пасбл'а, хунт, хвбнди, щтрап і штрах, штрахбука, хвартух, ханаберії (ц. зн. фанаберії примхи), охвицер, хвасбн, хвбрма, хвигура, хвбкус, хундамеинт. Перед приголосним -х: л'ухта, арихметика, тухл'і, кахтан.

Протетичні приголосні

Наддністрянські говірки, незалежно від початкового звука — б чи у в наголошеній чи в ненаголопіепін позиції, знають один тип протези — в:

а) під наголосом — вбсін', вбстрий, вулий, вухо, вбуйас' (в інших говірках — вувіс');

б) в неиаголошеній позиції—вбвес, вухбта, вур'іх, вуореу, ву-

60

им ,(в інших говірках — вугбн'), вуббра, вослбник, вубрус, (3 лужжя Яворівського р-ну Львів, обл.).

Подібні випадки ми знаходимо і .в інших наддністрянськії говірках Львівщини, Дрогобиччини, Станіславщини та Тернопіль щини, тому не будемо вказувати населених пунктів.

Перед і, а появляється звичайно в цих говірках протетични й — йіскра, йенакше (тут е вторинне) йaнgpиc ( з вторинним н Я аґрус)—Красносільці; йёскра, йёндик, йёнчий — Вільхівці, Коре личі, Липівці, Віднів (в останньому—-йінакший); йён^рас, йен] дик, йёнчий — Солонка Велика.

Зовсім іншу картину цього явища ми спостерігаємо в перехідни. та південноволинських говірках, тут поруч в часто вже, а в півден новолинських — це загальне явище, подибуємо протетичний г. багатьох говірках існує ніби певна закономірність, перед наголо^ шеним у — протетичний в, перед о — г. Наведемо приклади і гов. с. Рокити Кам'янсько-Бузького р-ну: .

а) перед у під наголосом — вугл'і, вулик, вулиц'а, вухо;

Перед о — г: гбс'мий, гбж'іл', гбвоч'і; / в ненаголошеній позиції — вучкур, вугбн', вускйй, але гобру гукбмин, гупалка, гурубсц, гупён'ки, гурати, гунук, гор'іх;

в) перед і — г: гірж'ет'.

Матеріал, наведений нами, поворить про те, що перед давні ,у виступає звичайно в, перед давнім о і новим у — г.

Подібний стан ми відмічали і в інших перехідних говірках.

Ось приклади ще із гов. с. Сілець Беньків — перед у — в, пе ред о — г:

а) перед у: вуш, вуху, вулиц'а, вутл'а, вускйй, але вугбн' (огонь);

б) перед о — гострий, гбс'ін', гора, гурати (орати), гор'іх, гу вес (овес);

В говірці Суходоли ВолодИМИр-ВолиНСЬКОГО р-ну протетични г вже більш поширений; протетичний н звичайно перед у, зрідк перед новим у — вулик, вуаил, путл, ибжух і вусйпка, вубуд' вугбн', але гбсин', гострий, гбкун', гулиіі'а, і .тпдйк'і, гувёчка, гувас горати, гупён'ки, губбйе, гурубёц', гопапджа, гундавб, гурач, гук но, горел, гусйка, гор'іх'і, зрідка перед новим а: гачкур, останнє імовірно, з білоруської мови.

В західноволинських говірках — Бубнів, Верба, Зубілно, Кру хиничі, Підбереззя, зрідка в перехідних — Пониковиця, ми відміти ли подібні випадки. Проте в говірках центральних і східних райо нів Волині протетичне г виступає майже в усіх випадках, для ілюстрації наведемо матеріал із гов. с. Звиияче Горохівського р-ну. Протетичне в виступає тільки перед .наголошеним у і то тільк в кількох словах — вуж, вугл'а, але гухо, гулиц'а, гучат' і гбпл'ат', (рос. опять), гбсин', гонуки, гбчна, гбливо, гбрннк, горел, гор"іхи,і гострий, готава, гбжіво, гонучка, гонучар, горати, гобїд, гукнб, гу-: щакгі, перед а—г: Гамёрика, гарм'ійа, Гантін, гала ц. зн.

Б2

||) Підбереззя, Скоморохи (Ск. р-н.). В середині слів зрід-

I ній гупає звук г — Нагум, нагучани.

Н деяких перехідних говірках — Скоромохи Сокальського р-ну іц західноволинських — Заболотці Іваничівського р-ну протетич-н и виступає перед наголошеним о, у, в ненаголошеній позиції — мир.:

І а) під наголосом— вулиц'а, вуху, вуж, вугл'і і вбс'ін, вбливу,

■у, в'іуса, але гострий; Г б) в ненаголошеній позиції—гусйка, гурал, ганучка, гострі-■', гувас, гурати, гурубац', гувачка, гунук, гачкур, гала (але) Ьте вугбн'.

І Іаддністрянські говірки перед початковим і розвинули й, пере-иі ж, південноволинські — г, напр. гискра, гиндик — йосипів-^Черниця, гинчий, гиндик майже у всіх південноволинських го-

ках.

Межу між цими двома типами" протези К. Дейна проводить в І'ііопільській області по лінії зі сходу на північ від Підволочи-ів (приблизно в 12 км) в напрямку на захід через Збараж, далі щ Заложцями і Зборовом, а в Львівській області ця межа піде Иблизво по лінії Підкамінь—Одесько—Буськ—Кам'янка-Бузька— сликі Мости—Рава-Руська.

НАПІВПОМ'ЯКШЕНІ ГУБНІ і Т, Д, Н, С, З, Ц, ДЗ

Процес диспалаталізації приголосних — губних і т, д, н, с, з, дз — перед давнім е, і в деяких говірках, як відомо, ще не закін-

Івся.

Це явище має місце в говірках західних районів Львівщини та Ірогобиччини, говірки яких належать до надсянських. В говірці ІІегині Мостиського р-ну Дрог. обл. губні та т, д, н, с, з, ц, дз напів-ом'якшені перед давнім е, напр.: в:'ечурй, см-'ёрика, йд-'ё, дерву, і;'ерну, т:'ел'бухі, с:'естра//с'істра, т:'ерн'і, жн:'ёц, мін:'е, б'іраза, ібз'іру, п'іруга, хлбц'іц, в останніх прикладах перед і з е ненаголо-Ценого.

Подібний стан ми' спостерігали в гов. с. Глиниці Краковець-сого р-ну, одначе в мові багатьох об'єктів йде сильний процес дис-іалаталізації, напр.; т-'еп'ёр//тепер, м-'едліца, пп-'ер'ёт, в-'ёрх//верх, »арт-'ёно, ніс-'е//нісе, міт-'е//міте, пліт;'е//пліте, з-'ёрна//, візе і т.п.

Напівпом'якшені приголосні зустрічаємо також і в говірках західних районів Волині.

Наведемо матеріал із деяких пунктів:

Верба Оваднів. р-ну—буд-'е, тип'ёр, в оз'ёрах, пйёт-'еро, в'іс-мойу, пирив'іслбм, пун'ісе, п'іку, в останніх випадках перед і з е.

Грибовиця Іванич. р-ну—пір'івеизуйут; пір'їт, теим, віснбйу, с'і-м'ін-'е, б'ірут';

Суходоли Вол.-Вол. р-ну — буд:Ч'\ рббіт-'е, пиривіснуйе. Перехід ненаголошеного е в і, а не в и говорить про пом'якшеність цих приголосних перед давнім е.

(ІЗ

М'ЯКІ т, д, н, л, с, з

У південноволинських та в більшості наддністрянських гові{ приголосні т, д, н, л, с, з тверді перед і з о, напр.: тік, дім, 1 (носа), лій, сіл', возіу. Проте в деяких говірках південних райсі Тернопільщини ці приголосні пом'якшуються.

Матеріали, які є в нас, говорять про те, що пом'якшення т,І н, л, с, з перед і з о — має місце в Борщівському, Заліщицько] Коропецькому, Мельнице-Подільському, Монастирському, Скад Подільському та Чортківському районах.

Наведемо матеріал із деяких населених пунктів; т'ік, баї обл'їг, с'т'іу, с'н'іп, без н'і (г) — Верхняківці, Гуштин, Іванків, Ниі не Кривче, Пусте Йване, Худиківці; в гов. Вістря, Задарів—де бак'і, с'т'іу, т'ік, л'ій; в пунктах—Гончарівка, Ковалівка — баті пл'іт, д'ім, с'і'іу; Добровляни, Торське — бат'і, бак'ї, обл'ї, ті ск'іу.

Поява пом'якшених т, д, н, н, с, з перед і з о виникла, імові но, під впливом тих випадків, де така вимова існує — д'ід, с'н' л'іс і т. п.

Думку К. Дейни, який гадав, що це явище занесене із південі східних говірок, слід вважати помилковою.

В деяких говірках, як показує наведений матеріал, м'який пересуває свою артикуляцію до к', тому і бак'і, ск'іу.

М'які т\ д'..., як це вже відмічалось в науковій літературі, | гуцульських, наддністрянських, холмських та зрідка в південн волинських говірках можуть, в результаті пересунення артикуляї до м'якого піднебіння, переходити в к', g'. Цей перехід в наддь стрянських і перехідних говірках має, звичайно, місце в словах, 4 к'істу, к'ілу, к'існйй, грир'їл', к'ёшко — Лука, Малин Любінь, МаІ ковичі, Підгайчики, Черчик, а в гов. с. Біднів Кулик, р-ну ще в ті ких словах — к'ігнути, й'іучииа, р'іт; в гов. Скоморохи СокальськС го р-ну ще в словах зак'еу, ск'іііїитне'п (стіиіптнся).

У південноволинських говірках не явище рідко зустрічається-! к'істо, к'існйй, к'ёшко — Литовсж Іваничів. р-ну, кісто, к'їни — Г ні дава, Забороль Луцьк- р-ну; к'іло, к'імн'а—Вінниця Затудців. р-н^

В говірках південних районів Тернопільщини цей перехід т' к', д' в Є' набирає на силі, тут майже кожний м'який т', д' перехс дить в к' §', що властиве для гуцульських говірок.

Наведемо приклади із декількох пунктів: '

Добровляни Заліщиц. р-ну—віхолі (3 ос. ми.), пйек', пбск'ілі (ліжко), й'іти, ^іучин'і, ск'іу, шмак'і, бак'і, вк'ік, в хак'і, ш'іск] к'іло, к'існйй.

Вістря Коропецьк. р-ну — к'істо, к'іло, ск'іна, хо^'е, шч'іс'к' обіс'к'-е, бак'іг;

Переволока Бучацький р-н — грщ'іл, ві^'іти, й'іжа, к'істс к'існйй.

Наведені нами приклади говорять про сильну м'якість т', д', [навіть у випадках, коли ці приголосні стоять перед і з о.

Звук ц

Наддністрянські та перехідні говірки в суфіксах -— -ец, -цкий, Іішають твердий ц, напр.: вітрец, вдувёц, //вдівец, грибінец, гурнёц, Іппец, кунёц, кумсумблиц, меирлёц, окрайец, пёриц, палиец, скіпец, Ьдувёц, хл'ібец; в суфіксі -цкий—купецки (й), гурудёцки(й), бібрец-1(11 (й), забулутёцки(й), турецки (й).

В деяких наддністрянських говірках, а це ми записали в г. с. с. шорошова, Пусте Йване, Худиківець Мельнице-Подільського р-ну ■Тернопільської області, твердий ц виступає і в суфіксі -ица, -ца: іпуца, телйца, ружнйца, пйатница, спіднйца, йагнйца, а також в слонах на -ец в непрямих відмінках: хлбпца, палца.

Крім цих випадків, твердий ц ми знаходимо і в дієслівних формах'— зрббица, набивййіца, закладайіца, називайіца і т. п.

Говірки південної Волині знають в цих випадках тільки м'який ц: мрец', палеиц', пёриц', хлопиц' і т. п.

і тільки спорадично тут трапляється твердий ц і в суфіксі -ица: тиелйца, мулудйца, пал'анйца, воучйца, капица, ручйца (у воза), граница, зовёица. Це ми відмітили в одній частині с. Грибовиця Іианичівського р-ну.

М'який ц — це одна із характерних рис говірок південної Волині.

Твердий ц в суфіксі -ец не тільки виступає в наддністрянських, гуцульських та лемківських говірках, часто він зустрічається і в північно-західних говірках, напр. в г. Билів, Голишів, Дерев'яне Клеванського р-ну і то не тільки в суф. -ец, але також і в суф. -ица — хлопиц, швец, мрец, купец, молодйца, тёрлица, тиелйца, чюднйца і т. п.

Процес диспалаталізації ц ішов в різних говірках по різному,; и одних наступило отвердіння ц в суф. -ец, в інших цей процес захопив і суф. -ица, в деяких поширився знов на непрямі відмінки.

М'які с, з, ц, дз

Майже в усіх наддністрянських і .деяких перехідних говірках, крім пом'якшених с', з', ц", дз', напр.: с'іл (село), з'їу (з'їв), на воз'і, дз'він, рос'їл, обіс'ц'е, подибуємо ще м'які с", з", ц", дз", яких вимова близька до вимови відповідних польських звуків. Найчастіше таку вимову (дорсальну) ми спостерігали в словах: с"в'ету, с"ц"іна, з"вір//дз"вір, ц"в'ек і т. п.1).

т) У деяких інформаторів таку вимову цих звуків (дорсальну) ми зустрічали майже у всіх випадках, напр.: з"ет', з"іл'і, дес'іт', с'н'іх, віс"іл'е, сміт'е, на нуз"і, на руц"ї і т. п.

південно-західні говори урср.

65

64

Така вимова зустрічається в багатьох говірках Холмщини Томашівщини, проте невідома вона південноволинським говірка

На дорсальну вимову цих звуків, на нашу думку, могла вплив' ти польська мова, спочатку така вимова проникала до тих говіро які були в стику з польським елементом, згодом під впливом оста ніх така вимова поширилась і на інші говірки.

Перехід з в дз

По наддністрянських і перехідних говірках перехід з в 1 фіксується в словах: дзилений, дзерно, по деяких—Бонишин, Від нів — дз'вір, Бишків — дзилб.

В говірках — Бродки, Залужжя, Каменобрід, Малі Підліск Мужиловичі, Нова Скварява, Ріпинці, Рогізно — дзвїзди. Спорадич но цей перехід має місце і в інших словах — дз'іл'а — Колоденц дзаутра — Рокити.

В багатьох наддністрянських, перехідних і південноволинськц говірках перехід з в дз виступає ще в результаті асиміляції — беиндзйна, а в слові гніз'дз'ї д під впливом з перейшло в дз.

По деяких говірках південної Волині цей перехід зустрічаєм і в словах: дз'аблйти, дз'абл'а.

І. Верхратський в говорі батюків (стор. 22) відмітив цей перехі

в словах — бадзар, дзерно, дзелений, дзьвізда, дзелб.

М'які ч, дж, ж, ш

М'які ч, дж, ж, ш не тільки відомі гуцульським, бойківським лемківським і закарпатським говіркам, вони зберігають свою м'яі. кість також і в багатьох наддністрянських і західноволинськи: говірках і територія їх поширення покривається із тернторієк поширення явища переходу а в е, і, тому що в багатьох випадка> цей перехід і зумовлений цими ж приголосними.

Проте на відміну від гуцульських — наддністрянські говіркі знають м'які шиплячі в меншій мірі, в деяких знов говірках поміт^ ний процес їх отвердіння.

Наведемо приклади з декількох різних пунктів:

с. Глиниця Краков. р-н. — діуч'ети, дирж'ек, гунч'ер, кач'ен І( качен, кач'іту, крич'еу, куткудач'іт, луш'ету, миж'е преж'і, рич'ет, садж'і, ч'ес, ш'ефа, шч'ес'ц'ам але ншнчес'ц'е, шчибл'ї;

с. Новосілка Підгаєцький р-н Терноп. обл. — кач'іт'у, луш'етка; миеж'е, але ганчйер, качйен, саджа, прйеджа;

с. Старий Милятин Новомилят. р-ну Львів, обл. — вваж'ейут, випровадж'ейут, діуч'ета, нічого неи знач'ейе, ж'ела, проте жейворОг

66

|К, на кач'інбві, лиж'ёло, луш'ёта, міш'ейе, міш'ети, меиж'ё, Мчёйка, пич'ётку, пеиреиполбшч'іт, пр'ежі, руспурідж'ен'е, садж'і |, и.), ч'ес, ш'інуйе, але ширбуку, ширували, жабйачі, шапка, |цбк, в останніх випадках — ширбуку і т. п. наступило отвердіння, 11.1 .місці а маємо звук и; с Великі Глібовичі Бібрський р-н. Львів, обл. — гунч'ёр, ж'ебічі й, ж'ёба, кач'ён, крич'ёт, куч'і (н. в.), лиж'ёт, меиж'ё, пр'ёж'е, Ж'і, ч'ес, ш'іпбк, ш'інувати, ш'ёпка, шч'ес"ц"і, але д'іжа, жар; с. Скоморохи Сокальськ. р-н Львів, обл. — бугач'ё^ ганч'ёр, Іуч'ета, ж'ёба, ж'ебічий, ж'ёти, кач'ёлка, кач'ён, лиж'ёу, пуж'ёк, ■бж'іт', ч'ёсто, ч'ісу, ш'ёпка, ш'інувати;

с. Добровляни Заліщицьк. р-ну Терноп. обл.— ж'ёба, ж'ёти, |ч'су, пішч'е (3 ос. мн. т. ч.), пудж'іуно, садж'ёйут, ч'ес, ч'ісу, рріунйц-і, ш'ёпка, ш'інуйут;

'Горське Заліщицьк. р-ну_Терноп. обл. — ж'ёти, нуж'ё, ш'ёпка, лбч'е (3 ос. мн. т. ч.), пудж'ілно, крич'ё (3 ос. мн. т. ч:), кач'іти од. в. ), шч'іслйва, але жаба;

Свидова Чортківський р-н Терноп. обл. — д'іуч'ета, ж'ёти, •ош'ёти, крич'ёу, вітпоч'ела, садж'ёйс, але час, шафа, шанувати, мпка, шчас'т'е;

Заболотні Іваничів. р-ну Вол. обл. — бич'ёйка, бич'ёт, гануч'ёр, ршч'ёр, кач'ёлка, кач'ён, лиж'ёти, синбж'іт', ч'ёсом, ш'інувати, але Ь'ёжа, жабичий, куржан, пужално, волочат, ричат, саджа, тёшча;

Верба Оваднів. р-ну Вол. обл.—д'іуч'ета, оубич'ёйка, запич'ё-ували, двірч'етка, ж'ер, ж'ёворнок // жёворонок, кач'ёлка, мулучёй, и- качан, шапка, шанувати, душа.

Подібний стан ми знаходимо і в інших говірках. М'якість цих ІНриголосних є ще таким живим явищем в деяких говірках, що навіть її- виступає в тих словах, що прийшли недавно з літературної мови: Іуспур'ідж'ен'е (Старий Милятин), шірбука ш'ірували (Ріпнів), Ідначе в деяких говірках помітна тенденція до отвердіння цих звуків: іишчес'ц'е, шчибл'ї (Глиниці), обичёйка, жёйворонок, ширбука, Ішрували (Старий Милятин), обучёйка, саджёйут, шёпка (Риковичі ■паничів, р-н).

Проте в говірках, де переходу а в е, і нема, ці приголосні тверді. Икщо йдеться про Львівщину, то слід вказати такі райони: північна Ьастина Яворівського, Івано-Франківського та в цілому — Несте-Ьовський, Немирівський, деякі населені пункти Краковецького (Чер-Ііилява), Рава-Руського (Потелич), Красненського (Скварява), Іісликомостівського (Туринка). Тверді ці приголосні і в деяких иівденно-східних районах Тернопільщини — Мельнище-Поділь-Сі.кому, хоч р в говірках цього району м'який (див. розділ про р), її східній частині Борщівського, частково Скалатському, в Гри-майлівському, Гусятинському і Підволочиському. Цілком тверді ці приголосні на схід і північ від лінії Бійниця — Крухиничі —

67

Свинюхи — Стоянів — Вузлове — Кам'янка Бузька — Чани Е>уськ— Олеськ — Підкамінь — Озерна — В. Глибочок — Пі лочиська.

Перехід ж в з, дз', дж; ш' в с'

Із дрібних фонетичних явищ слід згадати про перехід ж дз', дж, ш' в с' в деяких говірках. І так, в говірках південної Во. перехід ж в з виступає в слові — зайворонок — Зубілно (Затур р-н), Губин, Чаруків (Сенкевич. р-н), Смолигів (Торчин. р-н), С няче (Горохів. р-н), в говірці Смолин (Немирівськ. р-н) ще—д вурунуок, а в г. Коцурів (Бібрськ. р-н) —др'ёвурунуок.

Слово озеирёт //озеират//озеирёд виступає в багатьох говір південної Волині з такою фонетичною оболонкою, зрідка — Ста Почаїв (Почаїв. р-н) ще ожеред, в південно-східних говірках та ожеред.

В деяких словах ми відмітили перехід ж в дж, напр.: джуравёл Звиняче (Горохів. р-н), джйгалка замість жигавка (молода кро ва — Вербляни (Буський р-н), гбджуу — Крухиничі (Локачів. р-

В деяких наддністрянських говірках — Яворівський, Рава-Ру кий р-н—цей перехід зумовлений іншими факторами—т. зв. ма ренням, що таке характерне для говірок польських мазурів.

Виступає це явище, звичайно, в тих говірках, де були близ мазурські колонії.

В гов. с. Черчик (Яворівськ. р-н) перехід ж в з, ш в с висту в словах: врбзай, з'ёба, с'ёпка, с'ёфа і нимало (ч в ц).

Із Рава-Руського р-ну їв. Верхратський1 наводить такі прик ди: взе зам. вже, виуцёта, вільсіна, зеба.

Проте в мові молодшого покоління така вимова вже рід зустрічається.

Середнє л

Середнє л знають із наддністрянських говірок тільки де говірки центральних та південних районів Тернопільщини.

Досліджуючи мову об'єктів різного віку, ми сконстатува наявність його (л) у представників трьох поколінь — старшого, реднього і молодшого, причому це л має досить багато варіанті в одних випадках воно може наближатись до м'якого, в інших — . твердого. Подібне коливання в артикуляції середнього л відміч також і К Дейна1, вказуючи на такі пункти — Велика Березови Буцнів, Ко.цюбинці, Чабарівка, Дарахів, Настасів.

Середнє л знаходимо в таких районах: Бучацькому, Борщі ському, Бідобожницькому, Буданівському, Заліщицькому, Золотоп

1 Говір батюків, стор. 5.

і) РоІБко^оіугЇБкіе pogranicze іегуко\Уе, Т. 1938, біг. 27.

08

щ.і.ііму, Коропецькому, Мельнице-Подільському, Монастирському, ,|ді аєцькому, Микулинецькому, Струсівському, Скала-Подільсько-1 Іортківському.

Наведемо приклади з деяких пунктів:

Добровляни Заліщицьк. р-ну — леиміш, клевдюк, зилёне, тёрли-кулёса, с плеачіками, леиск'і (листя), лёилеик, були; 'Горське Заліщицького р-ну — гл'іббко, тёрлиц'е, билёин', дулб-, прийшли, дишлем, палйцеиу, обйіли, колёса, шч'іслйва; Івано Пусте Мельнице-Подільськ. р-н — теилйца, обліг, зимлёу, їеим, колесо, тёрлица, були;

! Худиківці Мельнице-Подільськ. р-н—билин', кулёса, зимлёу, 1см, блйско, робили, булисте.

Горошова Мельнице-Подільськ. р-н—леміш, полйца, робили, листе, відлега, злйева, гл'іббка (тут м'якни л'), зимлёйу, поле, але Іреивесло, лошам;

Гуштин Скала-Подільськ. р-ну — леміш, колёса, поломали, полі, тёрлиц'а, ходйл'исмо;

Іванків Скала-Подільськ. р-н —лиміш, полйц'о, коулёса, коли, леин', зимлёу, лен, ходили, булим, поли і поле, але хлопцем, доулбн'ох.'

В говірці с. Настасова Микулинецької о р-ну у деяких осіб ми дмітили коливання в артикуляції середнього л, и одних випадках по (л) наближалось до м'якого, в інших до твердого: микул'ін-жого (2 рази), микул'іениц — м'яке л', але школи, леижйт, сеи-1 — середнє л, пішли, вз'ёла — тверде л.

М'який р

Із південно-західних говірок наддністрянські говірки знають ший ступінь м'якого р, в одних говірках м'який р зберігається Ііпїже у всіх випадках, в інших помітно тенденцію до його диспа-рталізації, є й такі говірки, в яких виступає тільки твердий р.

деяких говірках південних районів Тернопільщини, в районах, Іо положені над самим Дністром і межують з покутськими і уковинськими говірками, знаходимо м'який р майже у всіх позиціях.

Це ми спостерігали в говірках с. Горошова Мельнице-Поділь-І.кого р-ну та в гов. с. Добровляни Заліщицького р-ну.

Наведемо матеріал із гов. с. Горошова: вар'ут, говбр'у, говбр'а Ц. зн. говорять), гр'атка, косар'а, пор'атку, п'ір'ам, пр'ажа, пр'асти, 'абйй, р'атками, бр'у, сиекреитар'а, отже, не тільки це р м'яке перед (я), але також і перед у, як і в покутських та гуцульських говірках.

В говірці с. Добровляни ми спостерігали м'яке р навіть перед |>и голосним — вер'х.

Якщо будемо посуватись більш на північ від Дністра, т: випад-

69

ків із м'яким р буде щораз менше. І так, в гов. с. Івано Пусте М нице-Подільського р-ну, всього 18 км на північ від ГорошоІ м'який р є тільки перед 'а(я), перед у твердий—вар'а, кур'а (3; мн. т. ч.), пор'атку, пр'адут, р'асно, р'абйй, р'атками, кур'ати, ору, куру, вару і т. п.

Цікаво звернути увагу на одну рису в цих говірках. М'які чл ш, дж в багатьох наддністрянських говірках йдуть в парі з м'яй р, проте в говірці Горошова, Івано Пусте нема м'яких шипля" перед а, тут тільки —шанувати, час, жати, зате м'який р тут до? ще зберігається.

Випадків із м'яким р стає щораз менше в районах, положе~ на північ і на захід від Заліщицького і Мельнице-Подільськ? районів.

Наведемо матеріал:

Зубрець Золотопотіцьк. р-н — бур'і (буря), дохтор'е, кур'і кур'ічий, р'існйй, тр'если, але горйечий, гред'іл', порйедок;

Миколаївка Золотоп. р-н — р'існйй; чир'ек, але бура, запри курито, прйеж'і, порйдок, phg'úi';

Вістря Кропецький р-н — гор'ечий, бур'е, кур'ети, р'іб р'існйй;

Переволока Бучацький р-н—бур'е, кур'іт'е, пр'ажа, р'ібйй, р'існ але rphg'úi', гоуречий, поурйдок;

Мужилів Підгаєцький р-н — кур'іт'е, р'ібйй, р'існйй, але г ді'л', курут, преийдиво, пурйедок;

Шибалин Бережанський р-н — кур'іт'у, р'ідбчки, р'існйй, пур' ку//пуреитку, rphg'm', бура, зора;

Плотича Козівський р-н — р'ібйй, р'існйй, кур'іта, гур'ечий, ¿ бура, пуорйедок, прйдиво, прйежа;

Криве Козівський р-н — р'існйй, рібіпкуватий (віспуватий, з л товинням), пор'йедок, але бурйа, прїіпїдішо, прйести;

Свидова Чортківський рп кур'ітн, пр'іде, р'існо, але бу зорйа, поретку, гриді'л', курут, орут;

Ходачка Велика Козлівського р-иу кур'ітко, р'існйй, тр'ісувй але рибінк'йе (ряботиння);

Верхняківці Борщівський р-н — кур'ітн, косар'е, л'ікар'е, тр'ет сиекриетар'е, р'існо, пор'етку, рібйй, але ipug'üi';

Нижнє Кривче Борщівський р н грйі'тку, грид'іл', зора, capá, курати, прадут, поратку, расно, рабйй, радами;

Дарахів Струсівський р-н — кур'ічий, але грид'іл', горйечи куритко;

Загребелля Зборівського р-ну — гур'бче // гурече, гретка, гр д'іл', зура, курато, пресниц'і;

. Осташівці Зборівського р-ну — гретка, грид'іл', кур'іту, пр'ед во//прйедиво, прйежа, пр'ести, р'існа, поур'едок, рибінк'е;

Баворів Великоборківський р-н—распйй, рабйй, бура, зор предиво, горечий;

Козярі Новосільський р-н—зора, бура, пража, прадиво, расни курати;

70

Білоголови Заложцівського р-ну—бура, варат, курат, порадок, радиво, прасти, расний, рабйй;

із наведеного матеріалу можна зробити такі спостереження: багатьох центральних і південних районах Тернопільщини м'який ійерігається в словах — р'існйй, кур'іту, твердий р знають всі ввірки у слові грид'іл'//гpиg'iл', в якому и з а вказує на те, що нішо (р) було колись м'яким, в інших словах — пр'ёсти // прёсти, ирйіуіиво// пр'ёдиво, поур'едок // поурс-идок спостерігаємо коливаній, в однієї і тієї ж особи воно може виміовлятисяраз твердо, то знов и'яко.

Тверде р ми відмітили в говірці Нижнє Кривче Борщівського Ь*лу та в районах, положених на північ від лінії Зборів — Тернопіль — Підволочиська.

Якщо йдеться про Львівщину та прилеглі до неї райони Дрого-вііччини (по Дністер), то в центральних та південних районах — Брюховицькому, Винниківському, Бібрському, Глинянському, Пусто-митівському, Щирецькому, Кул и кінському, Новояричівському, Но-Ііомилятинському, Перемишлянському, Помор'янському, Краснян-еькому, в південній частині Кам'янко-Бузького та Яворівського районів є більше випадків з м'яким, ніж з твердим р.

Наведемо матеріал із деяких місцевостей:

Великі Глібовичі Бібрськ. р-н —бур'і, гур'ёчий, гувбр'іт, кур'іта, пуор'ёдок, пр'іде, пр'еж'і, р'ібйй;

Старий Милятин Новомил. р-н—пр'іде, пр'ёсти, р'ібйй, р'іднб,

і р'ётки;

Сілець Белзький Великом, р-н ■ бур'і (буря), гр'ётка, р'іднб, р'ёсно, р'ібйй, тр'ісавйц'і, кур'ічий, пур'ёдок;

Глиниці Краков, р-н — бур'і, пур'ёдок, ир'ежі, скр'ёбати, р'ідй;

Борщовичі Новоярич. р-н — бур'і, кур'іта, пур'ёдок, пр'ёжа, і р'ётка, але прйдву;

Вільшаниця Велика Красняп. |і н кур'іта, пр'ежі, темр'іва, тр'ісувйна;

Віжомля Явор. р-н — бур'і, пр'еж'і, р'іеіпій, пур'ёдук, тр'ёстеи;

Дернів Кам'янко-Бузьк. р-н — гр'ётка, пр'ёднво, пр'ёже, пур'ёдок, р'іднб, бур'і,-р'ібйй, тр'ісувйна, але рпбіпкй, аура;

Черчик Яворівськ. р-н—р'ідбк, але рііег, р'ісшіїі, р'ібйй, пур'ёдук, зур'ё, але вару, вбру;

Устя Миколаїв, р-н Дрогоб. обл. р'ідбк, гр'ёитка, р'існйй, р'ібатий, але прйести, порёидок, прйеЖИ,

Подібний стан ми маємо і в говірках інших вищезгаданих районів.

В деяких говірках спостерігається процес диспалаталізації, а в таких місцевостях як Залужжя, Наконечне — Яворівського р-ну, Кам'янка Нова, Крехів, Мокротин, Старе Село Магерівського р-ну, Чернилява Краковецького р-ну, Лопушпиця Хирівського р-ну Дрогоб. обл. маємо повну диспалаталізацію м'якого р часто із виділенням й.

Ось приклади — прйажа, рйабйй, рйасний, трйастй, зорйа,

71

бурйа, иорнадок, курйава, а також в ситах, що прийшли з літера^ турної мови — нарйад, морйак, Сирйожа, Рйепін— останні в мові сільської інтелігенції (Повітно Івано-Фрапк. р н).

В західних районах південної Волині м'який р зустрічаєтьс тільки в окремих словах:

Суходоли Волод.-Вол. р-н — пр ежа, р'ёсно, гар'сча, але бура, драговина, пуорадок, зуора, град'їл' і т. п.;

Грибовиця Іваничів. р-н—р'існеий, пур'ёдний, пр'ёсти, пр'ёдиво, кусар'ё (р. в.), шкл'ір'е, але бура, рабий, пурадок;

Бубнів Волод.-Вол. р-н. — пр'ёжа, тр'ісац'а, але прадут', гуовб-рат', зуора, рабий, раснйй;

Верба Оваднів. р-н — р'ёдна, пр'ёдиво, р'ёсно, кусар'ём, але радно, рабий, пурадок, прадёмо.

М'який р, як показують наведені приклади, буває в випадках, де склад наголошений.

Твердий р зустрічається в зоні, де переходу а в е, и, і нема, отже на схід від лінії Бійниця — Локачі — Свинюхи — Підбереззя, якщо йдеться про південну Волинь, і на північ від лінії Радехів — Кам'янка Бузька — Буськ — Скварява — Гончарівка —Ушня — Круглів — у Львівщині.

У словах бурак, ратувати в багатьох говірках Львівщини і Тернопільщини р твердий, проте в деяких говірках — Острів, Городок— буває р м'яким — р'ітувати, бур'ік'е, але бурак.

Перехід л в у нескладове

В багатьох наддністрянських говірках Львівщини та Тернопільщини досить поширеним є фонетичне явище переходу л в у. В говірках Солонка В. (Пустомитівськ. р-н). Витків (Магерівськ. р-н), Великі Глібовичі, Конурі» (Бібрський р-н), Віжомля, Мужи-ловичі (Яворівськ. р-п), ДоОровляші, Горські' (Заліщицьк. р-н), Гуштин (Скала-Подільськ. р-н), Зубрець, Ріпинці (Бучацьк. р-н), Миколаївка (Золотопот. р-н). Пістря (Коропецьк. р-н), Гончарівка, Ковалівка (Монастирськ. р-н),— перехід л в у має місце в словах— стіу//ст'іу, попіу. В гов. с. Чермик (Яворів, р-ну), — вурёу, стіу, попіу, в гов. с. Вістря (Короп, р пу), мак'іунгіц'і, в гов. с. Іванків (Скала-Поділь. р-ну), —пудж'іуно, в гов. Зубрець (Коропецьк. р-н) — вопбука.

В говірках знов — Борщовичі (Ноноярпчів. р-н), Великі Глібовичі (Бібрськ. р-н)—ц'іпеуно (ціпилно), В в пунктах — Борщовичі (Новояричів. р-н), Мокротин (Нестеровськ. р-н), Підгайчики (Глинян. р-н), Мужиловичі (Яворів, р-н) — гбука; в говірці За-лужжя (Яворів, р-н) — сбк'іу, а в гов. с. Кам'янка Нова (Магерів^ р-н) ще в словах — горёу, о;воут ^валт), в Борщовичах — к'іу, стіу, попіу.

Загально поширеним в наддністрянських говірках є гор'іука.

7*2-

1. Верхратський1) відмітив цей перехід в словах — гбука, стіу,

|у, р'іу, к'іу, діу.

15 деяких перехідних говірках — Нивиці, Сморжів (Лопана,к) нема цього переходу в словах—шчіпалка, саджалка, а Гов. Верблян (Буськ. р-н)—джйгалка, в інших — жйгаук.і.

Звук ґ

Звук g не тільки виступає в запозиченнях як напр.: gâHyi<// g'inc, gpâ™, gpaHâTa, gpaл'i, gpyiiT, gBinT, g3HMC, aHgpnc (ai c), njBagip//niBagp6, мagiл'нйц'i, gâpa (віл для буряків тощо) г. п., але і в незапозичених словах gé;panic'i g'e — g'e (гуси), л'а (на лобі).

Крім цих випадків, звук g виступає на місці к в деяких словах

І, от: гад'У^а, смирёна, ôyn'éga, лишати, пю зустрічається в бага-liox говірках Тернопільщини. Цей звук виникає також в результаті асиміляції к перс і | ІВІН Ими, напр.: йâgжe, ftâgôn, а також в результаті сильної палата Л і ■Ції Л перейшло в g': mg'éT, cng'éT, g'iT, g'iy4Hna, gVi'a, KÔjg'ei норадично появляється g на місці д перед приголосним: gMHTHp, У Верхратського2 знаходимо ще такі слова з g: джіі»алка. 5нє (ц. зн. каня), лйж^а, nâ3bga, TâHga (зам. Пазька, Ганка), останніх трьох випадках g — результат прогресивної асиміляції, Таку прогресивну асиміляцію відмічено нами в гов. с. Двірні |b слові д'ïжga.

Приголосний г

В деяких говірках Львівщини та Тернопільщини — Гребінці (Кулик, р-н), Запитів (Новоярич. р-н), Кугкір (Глинян. р-н), Ожи-дів (Олеськ. р-ну), Петричі (Красненськ. р-н), Добровляни, Тор-ське (Заліщицьк. р-н), спостерігається в деяких словах втрата кінцевого г, напр.: бат'ї//бак'і, пур'ї (поріг), плу (плуг), р'і (ріг), 'С'н'і (сніг), в багатьох інших наддністрянських говірках кінцевий г вимовляється як х—пур'іх, батіх, р'іх, плух, с'н'іх і т. п. Вимова г як х говорить про те, що в давнину, імовірно, цей звук не був гортанним, але задньоязичним фрикативним.

Повний занепад г на початку і в середині слова зустрічаємо в гов. с. Смолигова (Торчинськ. р-н Вол. обл.)—римит' (гримить), аплйк (гаплик), н'іздб (гніздо), унчар (гунчар), р'ій (грій), лу-ббк'і (глубокі), руба (груба), лина (глина), чепійі (чепіги), мбйіл-ки (могілки). Явище це виникло під впливом єврейської говірки містеика Торчина, що знаходиться на віддалі 2 км від села. Цікаво

і Цит. роб., стор. 23—25. 2.: Цит. роб., стор. 19, 21.

відмітити, що така вимова звичайно висміюється селянами в цій говірці вона (вимова) принялася.

Занепад г виступає в слові ношл'ійї//ношлі (ц. зн. пасти к вночі), в такій формі це слово відоме майже всім південновол ським і північно-західним говіркам. Занепад г в цьому слові сп; чинив перехід останнього до іменників типу ножиці, отже, ношл ношл'ійі//нишл'ійі, з ношёл',//з нишёл'; на нишл'ійах//на ношл' і т. п.

Сполучення ки, ґи, хи та ги

В науковій літературі вже зверталось увагу на вимову дав сполучень ки, хи ^и) в південно-західних говорах як к'еи, х'еи к'і, х'і, з м'яким к, х проти кеи, хеи (кие, хне), ки, хи у вимові п' денно-східній, з твердими к, x.

Вимова к'еи, х'еи з м'якими к, х, широко поширена в багат наддністрянських говірках, якщо ці сполучення находяться під голосом.

Ще Я- Янів, досліджуючи гуцульські говірки, звернув був у гу, що сполучення к'еи, х'еи, з м'якими к, х, буває в наголошено' складі, в ненаголошеному складі к вимовляється перед і м'яко, з ки х, г —тверді в, цьому випадку — перед и, напр.; запаск'ёи, жух'ёи (під наголосом), але жйнк'ї, пташк'і, до д'їук'і, птахи, роги, роги1).

Подібні випадки відмічає і П. Приступа в наддністрянських г вірках Брюховицького р-ну Львів, обл.: вур^'ёри, к'ёдати, к'ёй' бурак'ё, р'ік'е, вуск'ёй, х'ёба, х'ётра, глух'ёй (під наголосом), ненаголошеній позиції •—і: кул'ей'і, мбрй'і, к'іс'іл', вбг'ірк'і піск х'ілйти, вур'іх'і2).

Матеріал, який є в нас а різних говірок Дрогобиччини, Льві щини та Тернопільщини, п основному підтверджує спостережен Я. Янова і П. Приступи щодо характеру цих приголосних в наг лошених складах, проте в пспаї олошених складах тут спостер гаються коливання, подібні до тих, які Янів відмітив в гуцульськ говірках.

Наведемо матеріал із декількох пунктів: Коцурів Бібрський р-н Львів, обл. —

а) під наголосом к'еи, х'еи — воук'ёи, вухк'ёий, к'істк'еи, лих' ий, сеил'ск'ёий, сук'ёра, патик'ёи, парупк'ёи, пастух'ё", але вйк'ен ли (е ненаголошене);

б) в ненаголошеній позицій — кі, хі, ги — баракі, мйскі, нё к'і, піттбк'і, пїшк'і, тел'бух'і, але чипйги;

>) j. janöw, z fonetyki gwar huculskich (symbolac grammaticae in honore joannis rozwadowski vol. II, krakow, 1928, str. 269).

2) цей алюстративний матеріал подає t. жилко в своїх «нарисах з діале тології української мови», к. 1955, стор 110, характеризуючи наддністрянсь говори.

Лука Золочівського р-ну Львівськ. обл. — а) під наголосом к'еи, х'еи, ги — гіл'ак'би, воук'еи (і воукй),

ііак'еий, лійк'еи, р'ічк'еи, с'півак'еи, пастух'еи, ск'еипка, полудрап-к'е, але мугйла, гичка;

б) в ненаголошеній позиції к'і, ги — нецк'і, але гупен'ки, ноги, чипйги;

Підгайчки Глинянського р-ну Львів, обл. —

а) під наголосом ~ буок'еи, воуук'еи, парупк'еи, с'півак'еи, си-в.ул'к'еи, пастух'еи. але гичка;

б) в ненаголошеній позиції кі, хі, ги — піттбк'і, шпрйх'і, нецк'і, вбрчик'і, але чипйги, пуолбги;

Дернів Кам'янко-Бузький р-н Львів, обл. —

а) під наголосом к'еи//ки, х'еи, ги — кулуск'еи, хустк'еи, але

воук'еи//— ки, парупк'еи//— ки, але мугйла;

в) в ненаголошеній позиції к'і//ки, хи, ги — піттбки, пулупіт-ки, пбз'іхи, але зас'їк'і;

Туринка Великомостівський р-н Львів, обл. —

а) під наголосом к'еи, х'еи, Ги — к еинуу, парупк'еи, пеил'уст-к'еи, але мотускй, гйча; _

б) в ненаголошеній позиції к'і//ки, г'і//ги — т'їменик'і, зас'їу-к'і, руштбк'і, крйжик'і, чеипігі, але бруштйнки, прйколотки, нецки, неидойімки, ноги (на х — нема випадків).

Добровляни Заліщицького р-ну Терноп. обл. —

а) під наголосом к'еи, х'еи-—вашк'ен (віжки), ск'еисне, губ-йен'к'еи, подушк'еи, х'еитрий, але лисичк'і;

б) в ненаголошеній позиції кі//ки, ги пбргк'і, піттбки, піт-пен'ки, брчики, чеипйги.

Вербляни Буський р-н Львів, обл.

а) під наголосом к'еи, х'еи _ запаск'еи, рубск'еинути, суруч-к'еи, х'еитрий, але бил'акй;

б) в ненаголошеній позицій ки, хи, ги нецки, піттбки, піт-

кул'ки, гупен'ки, шпрйхн, чєипєигиє;

Скоромохи Сокальський р-н Львів, обл.

а) під наголосом к'еи, х'еи — казак'е", бапк'с'і, масл'ук'еА су-

к'еира, біл'ак'еи, к'енуу, х'еитра;

б) в ненаголошеній позиції—ги, хи, гі—горбхи, опен'ки, нбгі,

рукі; :: і-'-,

Мужилів Підгаєцький р-н Терноп. обл.

а) під наголосом к'еи, х'еи, ги - горстк'еи,^ пітнац'ітк'еи, нит-к'еи, ск'еисне, конеик'еи, підніжк'е, х'еитрий, гичка;

б) в ненаголошеній позиції ки, р'і, ги — пітпен'ки, піттбки, обирштйнки, полук'іпки, вар2і', чипйги.

Із наведеного матеріалу виразно проходить тенденція — в наголошених складах задньоязичні к, х •— м'які, причому звук и обнижує артикуляцію до е, в ненаголошених складах звичайно сполучення

74

-ки, х" — зрідка кі, а це зустрічається в північно-західних говірках Львівщини (Скоморохи); в сполученні -ги незалежно від наголосу — твердий г.

Зовсім інші випадки ми зустрічаємо в західних районах Дрогобицької та Львівської областей, говірки яких іншого типу — надсян-ські або близькі до надсянських. Тут у всіх випадках незалежно від наголосу сполучення кі, хі зрідка ки, хи з м'якими або з твердими к, x.

Ось приклади із Глиниць—нішкгі, мас'л'укі, сеирвішк'ї, леишк'ї, пітпен'кі, пупеиречкі, патикї, але нёцки, клаки, чепіги, ноги;

Шегині—воукї, парупкї, рибакі, тел'бухі, вуругї, хусткї, пастухі.

Подібна до наддністрянської вимови сполучень к, х, г поди-? бується і в західноволинських говірках, проте часті тут випадки коливань від к'еи х'еи до кі, хі — кеи, хеи (3 м'якими і твердими к, х) в тих самих фонетичних умовах (під наголосом).

Наведемо ілюстративний матеріал:

Грибовиця Іванич. р-ну Вол. обл. —

а) під наголосом — к'еи, х'еи — вк'ёине, бапк'ёи, грапк'ё", звон'ак'ёи, крайк'ёи, нак'ёидали, снупк'ёи, ск'ёибочка, линк'ёи, пач'іск'еи, хустк'ёи, х'ёитрий;

к і//кі, гі — масл'ук'і, лисичк'і, біл'ік'і, стушкї ск'іне, пиругі, гінчойе;

ки, ги — сукйра, мутила, гичка;

б) в ненаголошеній позиції—ки, ги—вонуки, могилки, нёц'ки, піттбки;

кі, гі, хі — викідайіца, гнойанкі (дошки для гнойу), чеипігі, кумахі;

Бубнів Вол. — Вол. р-ну Вол. обл. —

а) під наголосом—к'еи, х'еи—вирничк'си, гувечк'ёи, масл'ук'ёи, дис'атк'ёи, к'еитиц'і, квітк'еи; жіик'еи, мішк'еи, снупк'ёи, нитк'ёи, худак'ёи, х'ёитрий;

кеи (з твердим к) — гіндикеи;

ки, ги — мішки, гичка;

в) в ненаголошеній позиції ки, хи, ги — гупан'ки, лисички, нац'ки, бал'ки, гор'іхи;

кі, г'і, хі —чирвекї, путтокі, гбрчикі, геипіг'і, кумахі, сбхі; Суходоли Вол.-Вол. р-ну Вол. обл.

а) під наголосом—к'еи, х'еи—пеиреик'ёнууТ ск'ёипка, х'ёитрий; кеи, хеи, гие (з твердим к, х) — ВОукеи, парупкёи с'півакеи,

пастухёи, лихёий, гйенути;

кі — колкі, сукїра, гілочкї, бороткі, скібу, сиройішкі; ки — бапкй, біл'акй, скгіпка;

б) в ненаголошеній позиції — кі, гі,—завалкі, путтокі, чеипігі, шпреихі, нбшкі, гор'іхі;

ки, ги, хи—могилки, гупён'ки, гбрчики, нёц'ки, кумахи, кбрчикй, пбзихи;

Хобултова Вол.-Вол. р-ну Вол. обл.—

76

а) під наголосом — к'еи // к'е, х'еи, Гие — дручк'еи, к'ёицутис'а, кон'ух'еЯ, красн'ук'еи, к'елімок, ск'ерта, нішк'е, такси, жінк'с, леисеичк'ёи, говечк'ё, гладишк'ё, жниварк'е, пеиреик'бнутнс'а, кон'ух'е, лнх'ей, гйенути;

б) в ненаголошеній позиції—кі, хі, гі—пусторбнкі, пац'кі, ба-бахі, рбгі, чеипігі;

ки, ги — нал'ушалники, опалки, пологи.

Наведені приклади вказують на певне коливання у вимові ки, ги, хи, причому інколи це коливання відбувається у тих самих словах, напр.: ск'ёипка — скйпка — скібу, мішк'еи—мішки і т. п.

Наявність сполучень кі, хі, гі в цих говірках можна пояснити стиком із говірками, де така вимова загальнопоширена, а це говірки, що знаходяться на північ від Володимира і більш на захід від Буга.

На схід від лінії Бійниця - Локачі — Підбереззя — Стоянів і в північно-східних районах Львівщини і Тернопільщини поширена вимова ки, хи, ги.

Задньоязичні к, х м'які Також В них говірках і перед е, напр.: вухк'ё, штах'ёта, сух'ё, тонк'ё, вуск'с, в південно-східних говірках тверді к, х в цих випадках — тонке, сухе.

Явище асиміляції та дисиміляції

В деяких говірках Львівщини та Тернопільщини у формах минулого часу спостерігається подзвінчення перед м — роби́лизму, ходи́лизму тощо У деяких західних районах Дрогобиччини і Львівщини подзвінчення глухих буває і перед дзвінкими, і перед сонорними та й на стику слів, що в інших говірках не зустрічавться. Наприклад: а наж ма́йі; a таґ мусид йі́хати; що зйі́сти; уступни́г йі́спитах; прийма́йуд в інституті; таґ гада́йі; таґ засі́діла; йуж ве́чір — Довгомостиська; тиγ люди́й, на ліз ідут (це значить на ліс) в середині слова шпиглір — шпиγлір — Повітно, Глиниці, Передбір'я.

Широко поширена по наддністрянських і перехідних південно-волинських говірках асиміляція в словах рімний, дамно, шушуви́ці чи шашави́ця (сочевиця).

Передньоязичні приголосні, що находяться в безпосередньому сусідстві перед м'якими приголосними, здебільшого також пом'якшуються у всіх цих говірках, напр.: с'міх, ц'віт, рад'іс'т'//рад'іс'ц', д'н'а, пут'н'і, с"ц"іна, а в деяких говірках південних районів Тернопільщини ще в таких випадках, як с'к'іу//с'т'гя поруч ск'іу.

В перехідних і південноволинських говірках зустрічаються випадки отвердіння (губного) звука, проте приголосний, що передує цьому звукові, м'який, напр.: с'вато, ц'вах//дз'вах. Таке перенесення «м'якості» на попередній звук говорить за те, що первісно ці звуки були м'якими.

Із випадків дисиміляції слід вказати слово віхт (вікт), що заД фіксовано в пунктах — Бишків, Біднів, Йосипівка, Красносільцї Липівці, в деяких перехідних—Бродівський р-н — ще віхта (ж. р.) в говірках—Кореличі, Хлівчани—в'їун'а//віун'і (вїмн'і), останн з вїмйа.

Метатеза, редукція, вставні приголосні

Тільки в наддністрянських і деяких перехідних говірках явище метатези виступає в таких словах: вогори́ти, вугури́ти (говорити), кулу́пітки, пілу́пітки (полукіпки — полукіпок), зрідка — Бишків, Віднів — че^ипери́ці (печериці).

Занепад певних звуків зустрічається в словах до́бало, до́бач замість довбало, довбач; сто́ба замість сто́уба, — Повітно, Потелич, ціпи́но замість ціпилно в багатьох наддністрянських говірках.

В деяких словах є вставні приголосні, наприклад трумбло, де звук б появився в результаті того, що м'яке піднебіння передчасно піднялося; вставний р спостерігаєм в словах: маршина, дорш.