Користувач:Taniusha69/Чернетка
Історія села Калинівка Снігурівського району Миколаївської області
ред.У сиву давнину безкраї південні степи були зарослі полином, перекотиполем, ковил-травою. Цілими табунами по цих степах розгулювали дикі звірі, які були здобиччю кочових племен, що проживали в нашому краї у ХІІ – ХІІІ ст.. То не даремно це територія мала назву «Дике поле». Тільки у ХVІІІ ст.. після російсько-турецьких воєн на безлюдній території почали з’являтись перші колоністи. Це були представники єврейської та німецької національностей. Але німці на безмежних степових просторах чомусь не прижились, і з 70-х років ХІХ ст.. повноправними господарями стали єврейські колоністи.
Для кращого розпорядження земельними ділянками землевласники поділили степову територію на частини і дали кожній певний номер. Наше село існувало в документах того часу під номером 37, яке розкинулось вздовж р. Вірьовчина балка. До початку революції 1917 року повними господарями землі були єврейські колоністи. А потім почався новий переділ землі. Отримати свої десятини безземельні селяни, а в 1920 році була створена комуна, але були і одноосібники.
Важко було жити серед степу, тому євреї отримували на будівництво житла кредит на декілька років від єврейської общини із-за кордону. Ця організація називалася «Американська єврейська обʼєднана агрономічна корпорація «Аргоджой»». До цього часу ми не можемо сказати, як ці кошти надходили до СРСР, адже на той період не існувало дипломатичних відносин між СРСР і США. Справжній документ, який підтверджує будівництво нашого села краєзнавці виявили у Кормильця Петра 1930 року народження, який разом з батьками переїхав з Полтавщини в 1937 році, під час ліквідації хуторів. В 1927-1929 року американська фірма почала видавати кредити. Гроші приходили з Америки в товариства, які потім його видавали. Ерштмайський сільськогосподарський кредитно-кооперативний колектив є організацією, яка є платеотримувачем.
Наше поселення було під номером 37, а потім отримало офіційну назву: селище Фрайланд Ертшмайської сільської ради Снігурівського району Херсонського округа. Селище складалося з 2-х вулиць, які тягнулися далеко одна від одної, проживало біля 150 чоловік, це були в основному євреї. В 1929 році було створено колгосп «Глайвех» (вільна дорога).
В життя наших односельчан вніс свої корективи голод 1933 року. Ось як згадує про ці події пенсіонерка Доценко Олександра Сидорівна: «готували їжу з бур’яну, з відходів овочів. Вночі потайки на полі збирали уцілілі колоски. Засинали і просипались з думкою про їжу».
В ті роки було модно називали села прізвища революційних діячів. І от наше село отримало назву Куйбишівка, якою називається і до нашого часу. В народі говорять: «Не місце красить людину, а людина місце». Це можна сказати і про трударів нашого села, які своєю працею в 60-70-ті роки славили наш край. Багато з них за самовіддану працю було нагороджено урядами орденами і медалями. Орден «Знак пошани» була нагороджена Островчук Віра Петрівна, нині пенсіонерка, за вирощення високого врожаю цукрових буряків, а також вона удостоєна Почесної грамоти виставки досягнень народного господарства. Проходив час. Радгосп «Куйбишевський» знову став колективним. Село змінило свій вигляд. Там, де колись гуляли буйні степові вітри, стоять сучасні будови, красується гарний Будинок культури, двоповерхова середня школа, дитячий садок, магазини. Обабіч асфальтованих вулиць до самого дому опустили дерева свої віти, двори людей чисті, будинки розмальовані українським орнаментом, крізь загорожі видніють квітники.
На виконання Закону України «Про засудження комуністичного та національно-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» пропонуємо перейменування села Куйбишеве на Калинівка (Калинове). Назва обиралася загальним опитуванням населення, анкетуванням, голосуванням спеціально створеної комісії та депутатами сільської ради. На обрання даної назви вплинули такі фактори: калина є рослинним символом України; на території Куйбишевського навчально-виховного комплексу закладено у 2014 році калиновий «зелений клас», а також вона росте майже у кожному дворі села.