Користувач:Starckmeister/Чернетка

Макроекономічна політика - це політика держави, метою якої є мінімізація рівня інфляції та безробіття,підтримка виристу економіки , запобігання економічних криз, зміцнення та покращення функціонування економіки в цілому. У макроекономічній політиці виділяють, 3 види макроекономічної політики: податково-бюджетну, грошово-кредитну і зовнішньоекономічну політики.

Як правило, макроекономічна політика держави залежить від стану економіки країни, тобто на етапі економічного циклу даної країни: зростання або спаду. Якщо країна перебуває у стані рецесії, уряд продовжує стимулюючу політику, яка приведе країну до низу. Якщо країна переживає зростання, уряд має обмежувальну політику, щоб запобігти високій інфляції в країні.

Податково-бюджетна (фіскальна) політика

Фіскальна політика - стабілізаційна політика держави мета якої пом'якшити економічні цикли за допомогою змін параметрів сукупних витрат. Основними інструментами цієї політики є чисті податки і державні закупівлі товарів і послуг. Якщо в країні рецесії, то уряд може або збільшити закупівлі, або зменшити податки, з метою збільшення сукупного випуску. Якщо ж підйом або перегрів економіки, то, навпаки, знизити закупівлі або збільшити податки.

Одна із позитивних рис фіскальної політики полягає в тому, що дану політику дещо простіше проводити державі, ніж монетарну, оскільки уряд не приймає спеціальних, окремих рішень для виконання фіскальної політики. До того ж, представники кейнсіанської школи припустили, що при проведенні монетарної політики легше управляти процентною ставкою, але інвестиції від цього особливо не змінюються.

Фіскальна політика має і свої недоліки. Держава може нести збитки, тобто мати дефіцит державного бюджету. Надлишкові кошти також можуть бути шкідливі для держави. Неграмотне проведення фіскальної політики може обернутися серйозним дисбалансом в державному бюджеті. Основною проблемою фіскальної політики економісти називають ефект Crowding-out (ефект витіснення). В цьому випадку,  коли при зростанні державних витрат, через певні реакції на ринку позикових коштів, знижується обсяг інвестицій в країну, це може призвести до уповільнення розвитку країни.

Стимулююча політика

Якщо країна перебуває в стані кризи або депресії, то держава може прийняти рішення про стимулювання  фіскальної політики. В даному випадку уряду необхідно стимулювати або сукупний попит, або пропозицію, або обидва параметри відразу. Для цього, за інших рівних умов, держава підвищує розмір своїх закупівель на товари і послуги, знижує податки і підвищує трансферти, якщо це можливо. Ці зміни можуть призвести до збільшення сукупного випуску, що автоматично збільшує сукупний попит і параметри системи національних рахунків. В більшості випадках ця політика призведе до збільшення обсягів випуску.