Користувач:Rpgkj/Чернетка

Нормани, вікінги, варяги.

Скандинавський півострів завдовжки у 2 тис. км є найбільшим у Європі. За часів Середньовіччя більшу частину його поверхні вкривали гори та ліси. Земель, придатних до землеробства, тут було мало. Велику роль у житті місцевої людності відігравали мореплавство й рибальство. Жителі півострова добре знали морськи шляхи й не боялися далеких мандрівок.

Скандинавію здавна заселяли північні германські племена. Найприкінці VIII ст. германські племена, які жили на півночі Європи, на Ютландському, Скандинавському півостровах і деяких островах Балтійського моря, рушили на завоювання нових земель. У Західній Європі їх називали норманами. Звичною молитвою тоді було прохання до Бога врятували від люті норманів, коли зненацька біля берегів з'являлися їхні довгі безпалубні кораблі - дракари.

Вікінги-у VIII ст. воїни-мореплавці зі Скандинавії; у Західній Європі відомі як нормани (латиинською мовою - "північні люди"). У руських літописах узагальне- на назва прибульців із берегів Балтійського моря-варяги.

Дракари норамнів були найкріщими суднами в тогочасній Європі. Вони мали довжину понад 20 м, а в ширину-4-5 м. Одне судно вміщувало близько 150 осіб. За необхідності його можно було перенести на руках. Корма й ніс дракара мали загостраену форму. Для того щоб змінити курс,було достатньо лише переставити весла. Крім цього, корабель мав чотирикутні вітрила, зазвичай червоні або смугасті. Самі нормани з гордістю називали їх "кіньми моря". Ніс свого корабля вони прикрашали вирізьбленою з дерева головою дракона або змія.

У самій Скандинавії тих, хто не хотів працювати вдома, а віддавав перевагу життю, сповненому небезпек і пригод, називали вікінгами (походження цього слова остаточно не з'ясовано). Вікінги плавали не лише на захід, а й на схід. Балтійським морем і далі Західною Двіною вони діставалися земель, де жили східні слов'яни, які називали чужинців варягами. Тут вони торгували з місцевим населенням, засновуючи свої факторії (торгові поселення), або рухалися шляхом "із варягів у греки" далі, до Константинополя. Варязькі загони наймалися до візантійських імператорів, які високо цінували хоробрість і військову майстерність норманів. Тут їх називали "варангами" (найманцями). Імовірно, від цього у подіях, які відбувалися в Русі-Україні.

На прикінці VIII ст. населення Скандинавії налічувало близько 2 млн осіб. Від початку IX ст. кількість населення півострова почала досить швидко зростати. Це призводило до нестачі засобів існування й спонукало норманів нападати на сусідні землі та намагатися оселитися там.

Походи вікінгів були останньою хвилею Великого переселення народів. Перша його хвиля в V-VI ст. зруйнувала Західну Римську імперію та призвела до появи в Європі "варварських королівств". Друга хвиля в IX-XI ст. докотилася до нової середньовічної Європи. Вікінги не змогли зруйнувати існуючи тут правила суспільного життя та були змушені пристосуватися до змін, запозичуючи місцеві традиції та феодальні порядки.

Епоха вікінгів.

До кінця VIII ст. середньовічні європейці нічого не знали про норманів - предків сучасних норвежців, шведів, данців та ісландців. У 793 р. загін норманів уперше напав на монастир північно-східного узбережжя Англії, пограбував, захопив у полон ченців і спалив його. Так розпочався період походів норманів, що тривав майже 300 років, до першої половини XI ст., та увійшов в історію середньовічної Європи як "епоха вікігів", або "епоха норманів".

Відтоді поселення приморських земель Англії, Франції, Німеччини зазнавали постійних нападів. Хоробрі та безжальні нормани вбивали, грабували, спалювали будинкии.

Після походу нормани поверталися з награбованим до Скандинавії. Проте із часом вони почали захоплювати й підкоряти свої владі величезні території в різних частинах Європи й оселятися на них.

Від норманів найбільше постраждали Британські острови, оскільки вони розташовувалися дуже близько від батьківщини завойовників. У 842 р. нормани пограбували та спалили Лондон. Згодом вони розселилися на північно-східному узбережжі Англії. Землі, що опинилися під владою норманів,які були вихідцями з Данії, називали "Областною даньского права", або Денло. Закріпившись у цій частині Англії, вони почали пристосовуватися далі.

Становище англосаксонських королівств на острові стало загрозливим. Боротьбу проти загарбників очолило королівство Уессекс. Король Альфред Великий (871-900 рр.)

Завдяки реформам зміг залучити на бортьбу всі сили, проти норманів розгорнулася з новою силою. Найприкінці Х ст. до єдиного Англійського королівста було приєдано землі Денло. Однак у 1013 р. армія данського короля висадилася на узбарежжі й швидко захопила всю Англію. Так острів опинився у складі велечезної Північної держави данського короля Канута Могутунього ( 1017-1035 рр.), до якої входили Данія, Норвегія, Швеція да Шотландія. Після смерті Канута його деражава розпалася, і в Англії відновилася влада англосаксів, але знову на нетривалий час.

У 911 р. західнофранський король Карл Простак вирішив домовитися з норманами й використати їх з власною метною. Він надав у користування одному з норманських ватажків Роллону Пішоходу (він був настільки кримезним, що жоден кінь його не витримував) місто Руан із його околицями (більша частина сачасної Нормандії). За це Роллон присягнув на вірність королю та пообіцяв захищати його землі від нападів норманів. Васельне володіння Франції, нове герцгоство Нормандія, була фактично незалежним як від слабких західнофранських королів, так і від норманських військових вождів.

Між Скандинавією та Руссю-Україною існували досить розвинені політичні, торговельні й культурні зв'язки. Великі київські князі часто надавали вигнавцям зі Скандинівії. Наприкінці Х - в ХІ ст. Новгороді жили норвезький король у вигнанні Олаф І Трюггвасон, спадкоємець норвезького престолу Мангус Добрий. При дворі князя Ярослава Мудрого деякий час перебував норвезький король Гаральд Суворий. Він був одружений із догькою великого кївського князя Єлизаветою.

Деякі скандинавські жінки мали надзвичайно високій статус. Одне з найбільших поховань, знайдених у Скандинавії, належить жінці "королеві", похованій на пишно прикрашеному кораблі з величезною кількістю коштовностей і золота у 834 р.

У джерелах наявні повідомлення про скандинавських воїтельок. Хроніст Йоханес Скилиця повідомляв, що в битві вікінгів із болгарами в 971 р. разом із чоловіками билися жінки. Данський хроніст ХІІ ст. Саксон Граматик описував особливі жіночі громади, де жінки одягалися як чоловіки,займалися фехтуванням та здобували військові навички.

За слабких нащадків Карла Великого нормани постійно вторгалися в західнофранкскі володіння, або у Францію. Нормани тричі спустошували Париж (у 845, 857, 865 рр.).У 885-886 рр. вони протягом десяти місяців тримали його в облозі, але цого разу захопити місто їм не вдалося. Оселившись на тереторії Франції, нормани прийняли християнство, засвоїли французьку мову та зробили свої володіння найсильнішим герцогством на півночі країни. Нормани також відвоювали у арабів острів Сицилія, витіснили з півдня Апеннінського півострова візантійців й утворили там Неаполітіанське королівство, або Королівство Обох Сицилій (південь Італії вважався "другою Сіцилією").

Крім завойовниціких походів, нормани здійснили багато географічних відкриттів. У 70-х рр. IX ст. нормани з Норвегії відкрили й почали заселяти Ісландію - "Землю криги" та Гренландію - "Зелену землю". Мореплавець Лейв Щасливий та його супутники близько 1000 р. досягли островів, розташованих поблизу узбережжя Північної Америки.

Якщо норвежці та данці здійснюваи свої походи переважно на захід, то шведські вікінги - на слід. У VIII ст. вони почали проникати на землі угро-фінських, балтійських і слов'янських племен. Ці походи мали переважно мирний характер. Вікінги намагалися взяти під контроль торговельні шляхи, що пролягали від Балтійського до Чорного моря у володіння Візантії та Арабського халіфату. Шлях "із варягів у греки" став одним із найважливіших у розвитку торгівлі в Середні віки.

Жінка в скандинавському суспільстві.

У скандинавському суспільстві панівну роль відігравали чоловіки. Вони воювали, торгували, займалися полюванням та сільським господарством. Натомість головними заняттями жінки були приготування їжі, догляд за житлом і вихованням дітей.

Однак жінки мали досить високий для свого часу рівень свободи. Скандинавські жінки в суспільстві "епоху вікінгів" мали більші права й владу, ніж в інших громадах Середньовіччя. Сучасні дослідження довели, що чимало скандинавських жінок частіше, ніж вважалося раніше, подорожували разом із чоловіками. Вони могли мати власність, вимагати розлучення та повернення свого приданого. Під час походів чоловіка жінка мала повну владу в домашніх справах. Якщо чоловік помирав, дружина брала на себе всі його обов'язки.

Жінки виходили заміж у 12-15 років. У цому питанні вони мали вирішальне право голосу.