Користувач:RKatyusa/пісочниця

29 квітня 2014 року У ЗОУНБ було проведено семінар на тему: "Вікіпедія".

Село Фанчиково

Легенда с. Фанчиково

Легенда про село Фанчиково. Село названо на честь дівчини Фанчікі. У селі жив багатий і знатний володар. У нього була красива дівчина. Вона мала довгу чорну косу. Про її красу розповідали легенди. І на честь своєї дочки батько назвав село. Більше про неї ніхто і нічого не чув. Що сталося з нею, ніхто не знав. Про неї передавали з уст в уста різні здогадки. Одного разу на спірітичному сеансі вирішили викликати дух цієї дівчини. Згасло світло в кімнаті, всі почули, що хтось знаходиться в кімнаті. Почали розмову з духом дівчини. І тоді вони почули історію, яку розповів дух. Коли до села приближалася орда ворогів, батько вирішив сховати свою дочку в потаємній кімнаті, в церкві. Про розташування цієї кімнати ніхто не знав. Дівчину сховали в ній. Вороги вдерлися в село, вбили батька дівчини, пограбували село, забрали людей в полон. Село залишилося розореним. І ніхто не знав, що під землею в кімнаті живе ця дівчина. Пройшов деякий час, дівчина померла. І зараз дух цієї дівчини просив, щоб поховали її по-християнськи. І на другий день вони пішли до церкви і підняли масивні двері, побачили східці. Люди спустилися по них і потрапили в кімнату. В ній побачили останки людини. Це була дівчина Фанчікі. Вони зібрали і переховали останки по-християнському обрядові. Така історія про назву села Фанчиково.

Фенич Василь

Фенич

Василь Антонович

(1923 - 1982)

        Василь Фенич народився 20вересня 1923 року в селі Тросник  Виногадівського району в селянській сім’ї. Сім’я була багатодітною, але діти з дитинства привчалися любити важку працю хлібороба, любити землю.

Під час окупації Закарпаття, Василя Фенича, разом з іншими юнаками-односельчанами вивезли в табір в Угорщину до міста Шопронь, де він відбув 3 роки таборів.

        Після закунчення війни, Василь повернувся в рідне село, де зразу включається в активне життя села.
        З 1947 року Василь Антонович одружується і проживає в селі Фанчиково. В селі ведеться робота по створенню колгоспу. У 1951 році він навчається у Львівській с/г школі, яка готує голів колгоспу. На цій посаді він працює аж до 1963 року. 

Якщо перші роки були досить важкими, то згодом матеріальна база колгоспу покращилась. Вже в 1953 році зібрано високий урожай зернових, кукурудзи, овочів. Колгосп «Іскра» був відзначений високою урядовою нагородою, а Феничу Василю Антоновичу – присвоєно звання Героя Соціалістичної праці з врученням йому Золотої зірки. Разом з ним були нагороджені і інші колгоспники. Через деякий час Фенич В.А. персональний пенсіонер республіканського значення. Після тривалої важкої хвороби Фенич В.А. помер. Це сталося 20 вересня 1982 році.