Користувач:Provedinfa/Чернетка

Концептуальна основа особистісно орієнтованої освіти - гуманістична філософія, яка виходить із визнання унікальності суб’єктного досвіду здобувача освіти як найважливішого джерела індивідуальної життєдіяльності та обумовлює своєрідність підходів до визначення поняттєво-термінологічного апарату особистісно орієнтованої освіти, її мети, змісту, методів, форм і засобів, стилю взаємодії учасників освітнього процесу.

Категорія «особистісно орієнтована освіта» позначає: 1. Систему інноваційних підходів, що забезпечують становлення особистості як індивідуальності шляхом диференційованого підходу до навчання та наданні кожному права вибору власного шляху розвитку. 2. Цілісний освітній процес, що являє собою взаємозв’язок учіння, навчання і розвитку особистості. 3. Особливий вид освіти, що забезпечує оптимальні умови для розвитку в суб'єктів навчання здатності до самоосвіти, самовизначення, самостійності та самореалізації. Вихідні положення особистісно орієнтованої освіти:  кожен здобувач освіти є унікальною та неповторною особистістю;  здобувач освіти не стає особистістю під впливом навчання, оскільки він уже є нею;  основне завдання освітнього закладу полягає не в озброєнні здобувача освіти знаннями, уміннями та навичками, а в розвитку його індивідуальності, створенні найбільш сприятливих умов для розвитку його здібностей. Компоненти особистісно орієнтованої освіти: цільовий, змістовий, процесуально-діяльнісний та результативний.

Мета особистісно орієнтованої освіти:

• • формування і розвиток у здобувача освіти особистісних цінностей;
• • фасилітація, підтримка та захист особистості;
• • забезпечення механізмів самореалізації, саморозвитку, саморефлексії, саморегуляції, самозахисту, самоосвіти та самовиховання, необхідних для становлення самобутнього особистісного Я-образу;
• • створення оптимальних умов для розвитку і становлення особистості як суб’єкта діяльності і суспільних відносин.

Мета особистісно орієнтованої освіти отримує конкретизацію в її функціях:

• розкриття індивідуальності кожної дитини;
• - створення умов для розвитку особистості засобами формування критичності, самостійності, ініціативності, творчості, та їх вияву в мисленні і поведінці.
• - створення умов для реалізації права здобувача освіти на самовизначення та самореалізацію у процесі пізнання через оволодіння власними способами навчальної роботи.
• - людинотворча (гуманістична);
• - культуротворча;
• - соціалізуюча;
• - формування культури життєдіяльності;
• - сприяння розвитку здібностей особистості;
• - виявлення, використання та «окультурення» суб’єктного досвіду.

Перехід до особистісно орієнтованої освіти забезпечується синтезом знаннєво-стандартизованого і особистісного компонентів змісту освіти. Результатом особистісно орієнтованої освіти є особистість, здатна до самоактуалізації. Основні положення особистісно орієнтованої освіти найбільш сконцентровано, чітко та системно подані в парадигмі особистісно орієнтованої освіти.

Джерела

• Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін. / За заг. ред. О.М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2001. – 256 с.
• Пєхота О. М. Особистісно орієнтована освіта і технології // Наукові праці МФ НаУКМА. Т. VII. – Миколаїв. – 2000. – С. 26-28.
• Подмазін С. Особистісно-зорієнтована освіта. Особливий вид діяльності // Директор школи. Україна. – 2001. – № 3. – С. 93-95.
• Шаповал Ю. Д. Педагогічні умови створення особистісно орієнтованого середовища в педагогічному вищому навчальному закладі // Педагогічні основи навчально-виховного процесу у вищих закладах освіти України: Зб. наук. пр. // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка. – Харків-Луганськ: Стиль Іздат, 2004. – Т. 2. – С. 197-203.
• Шаповал Ю.Д. Закономірності та особливості особистісно орієнтованого навчання молодших школярів // Дійсність та перспективи розвитку сучасної освіти України: Зб. наук. пр. // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка. – Харків: Стиль Іздат, 2005. – С. 255-262.