Вікіпедія

Користувач:OVDiana/Чернетка


Фріссон

ред.
 
Пілоерекція ("гусяча шкіра"), фізична частина фріссона

Фріссон (/ˈfrɪsən/ FRISS-ən[1] (з франц. shiver − тремтіти)), також відомий як естетичний озноб або музичний озноб - це психофізіологічна реакція на слухові та/або зорові подразники, яка часто викликає приємний або іншим чином позитивно-валентний афективний стан і минущу парестезію (поколювання шкіри або озноб), іноді разом з пілоерекцією ("гусяча шкіра") і мідріаз (розширення зіниці).[2][3][4][5] Почуття зазвичай виникає як відповідь на приємну музику із поколюванням шкіри;[2] пілоерекція та розширення зіниць не обов'язково трапляються у всіх випадках.[4][5] Психологічний компонент (тобто приємне почуття) та фізіологічні компоненти (тобто парастезія, пілоерекція та розширення зіниць) відповіді опосередковуються відповідно системою винагороди та нервовою системою.[4][5] Подразники, що викликають цю реакцію, унікальні для кожної людини.

Фріссон короткої тривалості, триває лише кілька секунд.[6] Типові стимули включають гучні уривки музики та уривки - такі як аппоггіатура та раптова модуляція - які порушують певний рівень музичного сподівання.[7][8] Під час фріссона відчуваються озноб або поколювання на шкірі нижньої частини спини, плечей, шиї та / або рук. Відчуття ознобу іноді сприймається як серія «хвиль», що рухаються вгору по спині дуже швидко і зазвичай називається «тремтінням хребта». Волосяні фолікули також можуть пройти пілоерекцію.

Показано, що деякі досвідчені музичні доповіді фріссона знижують збудження, коли при застосуванні налоксону (антагоніста опіоїдних рецепторів), що дозволяє припустити, що музичний фріссон породжує ендогенні опіоїдні пептиди, подібні до інших приємних переживань.[6] Фріссон може бути посилений за рахунок амплітуди музики та температури навколишнього середовища. Прохолодні кімнати для прослуховування та кінотеатри можуть покращити цей досвід.[9]

Причини фріссона

ред.

Порушення очікування музики

ред.

Ритмічні, гармонічні та/або мелодійні порушення явних чи неявних очікувань людини пов’язані з музичним фріссоном як обов’язковою умовою. Показано, що голосні, дуже високі або низькі частоти або звуки що швидко змінюються (несподівані гармонії, моменти модуляції, мелодійні аппоггіатури) викликають збудження вегетативної нервової системи (ВНС). Активація ВНС має стійку сильну кореляцію з фріссоном, оскільки одне дослідження показало, що опіоїдний антагоніст може блокувати фріссона від музики.[2]

Емоційне зараження

ред.

Ще одне пояснення причини фріссона - це емоційне зараження, яке припускає, що сприйнята емоційна інтенсивність спонукає фріссона аналогічно тому, як сприйнята сумна балада може дозволити слухачеві відчути себе сумно як співчуваючу реакцію.[2]

Нейронні субстрати

ред. 
Додаткова інформація: система винагород та вегетативна нервова система.

Експериментальні дослідження також показали, що поколювання під час фріссона супроводжується підвищеною електродермальною активністю (шкірна провідність) - яка опосередковується через активацію вегетативної нервової системи - і інтенсивність поколювання позитивно корелює з величиною активації симпатиків.[4] Фріссон також пов'язаний з пілоерекцією, збільшеним діаметром зіниці та фізіологічним збудженням, всі вони опосередковуються активацією симпатичної нервової системи.[4][5]

Нейровізуальні дослідження виявили, що інтенсивність поколювання позитивно корелює з величиною мозкової активності в конкретних регіонах системи винагород, включаючи ядра, орбітофронтальну кору та острівкову кору.[4][5] Як відомо, всі три ці структури мозку містять гедонічну точку, область мозку, яка відповідає за пізнання задоволення.[10][11][12] Оскільки ейфорія, викликана музикою, може виникати без відчуття поколювання чи пілоерекції,[5] автори одного огляду припустили, що емоційна реакція на музику під час фріссона викликає симпатичну реакцію, яку сприймають як відчуття поколювання.[5]

Дивіться також

ред.

Список літератури

ред.
  1. ↑ 6. OED - Supplementband 3 (OED-S3). Englische Wörterbücher unter der Lupe. Berlin, Boston: De Gruyter. 31 січня 1985. ISBN 978-3-11-134052-4.
  2. ↑ а б в г Harrison, Luke; Loui, Psyche (23 липня 2014). Thrills, chills, frissons, and skin orgasms: toward an integrative model of transcendent psychophysiological experiences in music. Frontiers in Psychology. Т. 5. doi:10.3389/fpsyg.2014.00790. ISSN 1664-1078. Процитовано 27 лютого 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  3. ↑ Colver, Mitchell C.; El-Alayli, Amani (6 березня 2015). Getting aesthetic chills from music: The connection between openness to experience and frisson. Psychology of Music. Т. 44, № 3. с. 413—427. doi:10.1177/0305735615572358. ISSN 0305-7356. Процитовано 27 лютого 2020.
  4. ↑ а б в г д е Mori, Kazuma; Iwanaga, Makoto (7 квітня 2017). Two types of peak emotional responses to music: The psychophysiology of chills and tears. Scientific Reports. Т. 7, № 1. doi:10.1038/srep46063. ISSN 2045-2322. Процитовано 27 лютого 2020.
  5. ↑ а б в г д е ж Tihanyi, Benedek T.; Ferentzi, Eszter; Beissner, Florian; Köteles, Ferenc (2018-02). The neuropsychophysiology of tingling. Consciousness and Cognition. Т. 58. с. 97—110. doi:10.1016/j.concog.2017.10.015. ISSN 1053-8100. Процитовано 27 лютого 2020.
  6. ↑ а б Huron, David (1988). Glossary of Computer Music Terminology. Computer Music Journal. Т. 12, № 4. с. 10. doi:10.2307/3680148. ISSN 0148-9267. Процитовано 27 лютого 2020.
  7. ↑ Koelsch, Stefan (20 лютого 2014). Brain correlates of music-evoked emotions. Nature Reviews Neuroscience. Т. 15, № 3. с. 170—180. doi:10.1038/nrn3666. ISSN 1471-003X. Процитовано 27 лютого 2020.
  8. ↑ Blood, A. J.; Zatorre, R. J. (25 вересня 2001). Intensely pleasurable responses to music correlate with activity in brain regions implicated in reward and emotion. Proceedings of the National Academy of Sciences. Т. 98, № 20. с. 11818—11823. doi:10.1073/pnas.191355898. ISSN 0027-8424. Процитовано 27 лютого 2020.
  9. ↑ Huron, David Brian. (2006). Sweet anticipation : music and the psychology of expectation. MIT Press. ISBN 0-262-08345-0. OCLC 318389297.
  10. ↑ Berridge, Kent C.; Kringelbach, Morten L. (2015-05). Pleasure Systems in the Brain. Neuron. Т. 86, № 3. с. 646—664. doi:10.1016/j.neuron.2015.02.018. ISSN 0896-6273. Процитовано 27 лютого 2020.
  11. ↑ Richard, Jocelyn M.; Castro, Daniel C.; DiFeliceantonio, Alexandra G.; Robinson, Mike J.F.; Berridge, Kent C. (2013-11). Mapping brain circuits of reward and motivation: In the footsteps of Ann Kelley. Neuroscience & Biobehavioral Reviews. Т. 37, № 9. с. 1919—1931. doi:10.1016/j.neubiorev.2012.12.008. ISSN 0149-7634. Процитовано 27 лютого 2020.
  12. ↑ Castro, Daniel C.; Berridge, Kent C. (9 жовтня 2017). Opioid and orexin hedonic hotspots in rat orbitofrontal cortex and insula. Proceedings of the National Academy of Sciences. Т. 114, № 43. с. E9125—E9134. doi:10.1073/pnas.1705753114. ISSN 0027-8424. Процитовано 27 лютого 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:OVDiana/Чернетка&oldid=27361449