Користувач:Nedostoyna/Чернетка

Роман Тришневський (нар. ? місяця 1894 р., Перемишль — пом. 26 липня 1966 р.) — тут варто коротко написати ключову інформацію про нього 2-3 реченнями.

Життєпис

Роман Тришневський народився 1894 р. в Перемишлі. Походив з робітничої родини, батько його працював на перемишлівській залізниці. Роман та його брати Андрій і Олександр закінчили перемишлівську греко-католицьку духовну семінарію, а три його сестри були вчительками, закінчивши учительську семінарію . В 1914 р. Роман закінчив гімназію в рідному Перемишлі, після чого з початком Першої Світової війни був мобілізований до австрійської армії, де служив на італійському фронті. Там на півдні був сформольваний корпус Українських Січових Стрільців, учасником якого був Роман.

Тришневський завжди дотримувався ідеалів самостійності України, патріотичне родинне виховання в українському дусі, а також духовна семінарія, передали йому любов до рідної землі, ідеал української незалежності, щоб бути самостйним і незалежним від зазіхань ворогів України. Любов до України супроводжувала його через усе життя.

Роман Терешневський був старшиною УГА у корпусі Українських Січових Стрільців, захищав терени галичини і м. Львів від польських військ генерала Галлєра у 1918 р. Але сили були нерівні. Відступ за річку Збруч, був у «чотирикутнику смерті», епідемія сипного тифу косила ряди УГА. Було прийняте рішення про повернення назад на землі Галичини, де о. Роман як військовий старшина був інтернований польською владою як військовополонений в концтаборі м.Тухля (Польща). При сприянні старшого брата о. Олександра, а ткож дякуючи клопотанням Перемишлівського Владики Йосафата Коциловського був звільнений з полону і прийнятий в духовну Перемишлівську семінарію, у 1925 р висвячений на греко-католицького священника.

Пастирська і громадська діяльність

В 30-их роках Роман Тришневський стає парохом в Немирові. З його приходом пожвавлюється життя в парохії, також він був головою «Просвіти» Немирова. При «Просвіті» були духовний оркестр, драматичний і хоровий гуртки, де о.Роман був деригентом хору. Також він займається реконструкцією храму, проводить різні національно- патріотичні заходи. Продовжуючи розгортати культурно національне відродження в тридцятих роках ХХ ст. о.Роман прямував до того, щоб у різних кльтурних напрямках було якнайбільше національних доясгнень . У свох проповідях в церкві о. Роаман поряд з церковною направленістю, провадив і відстоювував національну ідею. Він мав великий патріотичний вплив на молодь. За ним часто слідкували, чинили провокації в його сторону.

1 вересня 1939 р. розпочалася Друга Світова Війна. Після того, як радянські війська зайняли західну Україну, почалися масові репресії: депортація тисяч родин у Сибір, масові арешти, переслідування УГКЦ. Більшість людей кидали все і втікали на захід. В результаті різних причин о. Роман був змушений залишитись в Немирові, усвідомлючи чим це може для нього закінчитись.

В 1940 р. його та інших священників вперше викликають на допит НКВД, з’ясовують чи приймали вони участь в боях проти радянської влади в рядах УГА. Проте вони не мали достовірних доказів його участі в УГА. А місцеві стукачі і інформатори не знали про бойовий шлях о. Романа в період 1918-1921рр. Отже ніяких достовірних фактів про о. Романа не було, йому це обішлось.

На зміну рядянського окупанта приходить німецький. На 3-тій день війни Немирів згоряє на 70%, в тому числі згоряє і церква. Страх і розпач, вбиті і поранені жителі містечка. Отець Роман стає керівником Українського Допомогового Комітету Немирівської округи. Збір і підвіз продуктів з навколишніх сіл, розприділення серед найбільш потребуючих, організація кухні, де готують страви, щоб нагодувати голодуючих. Разом з тим війна приносить хвороби.

У Львові проголошують Українську Державу, ця подія творить позитивне суспільне зрушення. Отець Роман збирає віче, на якому повідомляєпро це мешканцям. В Немирові організовується Українська влада. На початку осені 41-го парох Тришневський організовує парохіян на відбудову церкви. Заготовляють і привозять ліс, виготовляють пиломатеріали і все необхідне, проводять реконструкцію склепіння стелі церкви. Часи війни, біда і життєві негаразди ще тісніше згуртовують церковну громаду і до кінця 43-го відбудовують церкву. 13 квітня 1945 р. Роман Терешкевський був арештований і відправлений до м. Львова в тюрму разом з колегою Константином Козієм священиком с. Вероблячин. У задушливому просторі казематів в нелюдських умовах утримувалися сотні українських патріотів, інтелігенція священики – всі ті хто не сповідував советський окупаційний режим.

Червень 1945 р. у Львові відбувся суд війсковоо трибуналу ПРикарпатьського військового округу який засудив о. Романа на десять років позбавлення уконцтаборах за статтями 54-1а, 54-10, 54-11 карного Кодексу Української РСР, а це - зрада Батьківщини антисовєтська агітація, учвсть у військових формуваннях.

21 жовтня 1947 р до приміщення де проживав Роман Терешкевський з сім’єю вірвались війська більшовиків з фразою «в Сибирь едешь….» наказали вантажитись на транспорти, дали на збори одну годину. Жінку Софію та його сина Олега бло депортовано до м. Осінники Камеровської обл. Першу зиму вони перебували в землянці. Пані Софія працювала вчителькою Немирівської школи, навчала дітей молодших класів, а також співу і німецької мови. На засланні працювала сторожем на лісоскладі.

Після десятирічного терміну ув’язнення в концентраціних таборах крайньої півночі у квітні 1455 р. до родини в м. Осінники повернувся змучений і замордований нелюдськими умовами ув’язнення Роман Терешневський. Вага його тіла була 48 кг при високому рості.

У 1461 р. о. Роман з родиною повернувся на рідні землі Сокальського р-н на Львіщині. Невдовзі отримав парафію с. Низи, Сокальського р-ну. Був священнослужителем Російської Церкви, але службу провадив в греко-католицькому обряді. 26 липня 1966 р. після трьох років по поверненню із заслання о. Роман помер в селі Низи, біля Белза в Галичині. Скромна могила посеред цвинтаря, ніби пастир, ніби пастир, якого огортає паства.