Користувач:Mastak22/Чернетка
Слойд ред.
Слойд (зі швед. slöjd – ремесло, майстерність, рукоділля) - система навчання, що походить зі Скандинавії, рукоділлю по дереву, металу, картону, плетінню з лози. Її засновником був Уньо Кіньєй, який у Фінляндії у 1866 р. розробив навчальну програму для ручних робіт та ознайомив їх із школами як предметом праці. У Швеції її популяризував Отто Арон Саломон (1849-1907), засновник дидактичного семінару в Наасі, курс якого пройщли 3000 викладачів з усієї Європи.
Навчальною метою навчання рукоділля (слойду) було:
- прищеплювати гарний смак та любов до роботи загалом,
- реалізація поваги до важкої фізичної праці, але корисної,
- розвиток почуття незалежності та впевненості в собі,
- звикання до порядку, акуратності, чистоти та охайності,
- розвиток ока, тактильного почуття, відчуття форми та спритності рук,
- уваги, творчості, наполегливості та терпіння,
- стимулювання розвитку фізичних сил,
- спритність у використанні інструментів,
- точне виконання робіт [1].
Антоні Лукасевич з 1910 року в свої робота описує переваги рукоділля на основі прикладів з тодішньої Галичини.[2] У перших параграфах свого тексту Лукасевич посилається на slöjd - так зване навчання рукоділлю, що походить зі Швеції і дуже популярне в той час не тільки в Європі, але й в Америці та Японії. Шведське навчання майстерності було запроваджено у Польщі у 1880-х роках. Автор посилається на область Галичини та описує освіту в тодішньому Поділі на народні та відомчі школи та її розширення в гімназіях та реальні училища. Він також підкреслює, що цей тип освіти не був повною новизною в тодішній Польщі та теренах сучасної України, оскільки вже "Національна комісія з освіти планувала впровадити її до шкіл у Республіці Польща наприкінці 18 століття".
Отже, освіта в Галичині ґрунтувалася на заняттях з ремісничих майстрів, а також на «діяльності в саду та на полі в т.зв. станції садівництва та помології, де студенти практично навчаються, як прищеплювати фруктові дерева, вирощувати овочеві рослини тощо»[2].
Спеціально для тих часів було визначено мету акції: "У таких нерозривних стосунках моральне виховання з фізичним вихованням зможе подарувати громаді доброчесної людини, батьківщині доброго громадянина"[2].
Слойд був особливо привілейований у народних школах, які готують молодь до повсякденного життя. У сільських школах переважали форми ручної роботи із загальнодоступними матеріалами: плетені побутові речі, соломи. У муніципальних школах майстерні викладали, серед іншого, верстку книг, скульптуру, столярні вироби, різьблення по дереву, токар, слюсар. Були також природні та фізичні лабораторії. Діяльність семінару, що формує і розвиває, тому була сильно культуротворчою, вони були інструментом у фізичному та моральному вихованні молоді (спрямовані в більшості випадків на чоловічу частину молоді).
Бібліографія ред.
[1] https://www.pulib.sk/web/kniznica/elpub/dokument/Lukac1/subor/Uberman.pdf
[2] A. Łukasiewicz, Warsztaty studenckie, Lwów 1910, polona.pl/archive?uid=67863874&cid=73832945 (pdf)
- ↑ а б https://www.pulib.sk/web/kniznica/elpub/dokument/Lukac1/subor/Uberman.pdf. https://www.pulib.sk/web/kniznica/elpub/dokument/Lukac1/subor/Uberman.pdf.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|url=(довідка) - ↑ а б в г A. Łukasiewicz (1910). Warsztaty studenckie.