Користувач:Marnaiv/Чернетка
| Онищенко Олексій Мусійович | |
|---|---|
| Народився | 30 вересня 1928 село Нова Українка Козельщинського району Полтавської області |
| Помер | 23 лютого 2006 (77 років) |
| Заклад | Національна академії наук України |
| Вчене звання | дійсний член Національної академії наук України, заступник академіка-секретаря Відділення економіки НАНУ, доктор економічних наук, професор |
Онищенко Олексій Мусійович народився 30 вересня 1928 р. - помер 23.02.2006. Відомий економіст-аграрник, доктор економічних наук з 1973, професор з 1974, член-кореспондент з 1985, академік НАН України з 1990, академік Української академії аграрних наук з 1991. Після закінчення з відзнакою Полтавського сільсько-господарського технікуму (1947), економічного факультету Харківського сільсько-господарського інституту(1952) працював референтом. Навчався в аспірантурі в Інституті економіки АН УРСР (1952—1955).
1955 року захистив кандидатську дисертацію з проблеми економічного розвитку тваринництва півдня України. Працював молодшим науковим співробітником Інституту економіки АН УРСР (1955), старшим науковим співробітником (1956) та зав. відділу господарського розрахунку (1961—63) Укр. НДІ економіки організації сільського господарства, старшим науковим співробітником відділу економічної кібернетики (1963—66), зав. відділу оптимізації міжгалузевих комплексних проблем (1966—72) Інституту економіки АН УРСР.
Онищенко досліджував проблеми управління великими державними сільськогосподарськими підприємствами і колгоспами. Найплідніший творчий період розпочався після захисту докторської дисертації (1972) і, особливо, на посаді зав. відділу економічних відносин в аграрно-промисловому комплексі Інституту економіки АН УРСР/України (1972—94). У працях ученого сформульовані концептуальні положення, що розкривали особливості вдосконалення організації суспільного виробництва, введення в науковий обіг поняття елементарної одиниці організаційної структури АПК, поглиблено уявлення про агропромислові виробничі цикли, визначено ключові моменти концепції організаційного розвитку АПК.
За цикл наукових праць (у співавторстві) з соціально-економічних проблем підвищення ефективності сільсько-господарського виробництва і розвитку АПК був удостоєний премії ім. О.Шліхтера АН УРСР (1984). Запропонований ним новий підхід до тлумачення суті інтенсифікації сільськогосподарського виробництва полягав у визначенні процесу інтенсифікації за показниками виробництва продукції в розрахунку на одиницю виробничих ресурсів.
Водночас структуру АПК 1980-х рр. Онищенко бачив недосконалою, екстенсивною. З проголошенням державної незалежності України 1991 вчений одним із перших включився в спростування догм учення про переваги державної та колективної форм власності над приватною. На основі аналізу результатів сільського господарства країн Європи та США показав безперечні переваги ринкової економіки. Розробив план реформування АПК України в перехідний період: зміну відносин власності, приватизації майна, обліку паїв та дивідентів. Виступив рішучим критиком програми приватизації землі, що випливала з ухваленої Верховною Радою України (жовтень 1991) «Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду», вважаючи її такою, що призведе до некерованого розвалу колгоспів і радгоспів, погіршить використання землі. Був одним з авторів проекту Закону «Про приватизацію землі в Україні», положення якого лягли в основу Земельного кодексу України (1992). Позитивну оцінку політиків і спеціалістів одержали пропозиції вченого щодо необхідності застосування в земельних відносинах України права спільної, часткової, спільно-сумісної власності. О. зазначав, що відсутність в Україні ринку землі стримує рух власності і гальмує процес її концентрації в руках ефективних господарів. Водночас вважав, що в 1990-ті рр. операції купівлі—продажу землі є передчасними і шкідливими, такими, що спричинятимуть спекуляції нею. У науковому доробку Онищенка чільне місце посідали теоретичні і методологічні напрацювання концептуальних основ аграрної політики. Спираючись на результати глибокого аналізу зарубіжного досвіду, вчений визначив центральним завданням агрополітики обґрунтування необхідності та шляхів формування приватної власності селян на землю, ін. засоби виробництва.
Онищенко вів велику науково-організаційну, педагогічну та громадську діяльність. Був заступником академіка-секретаря Відділення економіки НАН України, членом редколегій наукових видань «Економіка. Закон. Ринок», «Економіка АПК», членом експертної ради ВАК України. За сумісництвом працював на посаді професора кафедри економіки й організації сільського господарства Нац. екон. університету та організації і управління Нац. ун-ту харчових технологій. Керував підготовкою 7 докторів і 40 кандидатів наук. Автор бл. 340 праць.[1]