Користувач:Kharkivian/Туризми-2

Пляжний туризм

Пляжний туризм — різновид туризму, метою якого є відвідання пляжів та отримання послуг в пляжних зонах.

Пляж — відносно рівна поверхня берега будь-якого водоймища, утворена його ерозією під дією води і вітру. Оскільки це місце виявляється вельми привабливим в рекреаційних цілях, термін “пляж” використовується як місце масового відпочинку, купання і прийому сонячних та повітряних ванн. Такий пляж забезпечується відповідним обладнанням (шезлонги, парасольки, кабіни і туалети), внаслідок чого такий пляж називається “культурним”, на відміну від пляжу “дикого”, на якому природа до певної міри зберігає свій первинний вигляд, а люди відчувають себе більш вільно. Пляжі поділяють на піщані, піщані з мушлями і галькові.

Пляж (морський) — смуга наносів дрібного твердого матеріалу на березі водойми.

Пляж (річковий) — скупчення наносів на випуклому березі річки.

Пляж (рекреаційний) — місце відпочинку на березі моря, річки, озера, ставка чи іншої водойми, придатне чи пристосоване для купання.

Любителі пляжного відпочинку цінують у ньому зовсім різні речі. Для одних важливе бурхливе нічне життя і розваги, для інших — навпаки самота і спокій, для третіх — краса навколишньої природи. Власне, у кожній з пляжних номінацій можна визначити переможця. Експерти туризму пропонують ТОР-10 найкращих пляжів світу:

1. Найкрасивіший — Pink Sands Beach (Багамські острови). Своєю назвою пляж Pink Sands Beach на багамському острові Харбор (Harbour) зобов’язаний рожевому піску.

2. Найдовший — Cox’s Bazar (Бангладеш). Цей пляж простягнувся на 120 кілометрів уздовж усього узбережжя від міста Читтагонга до кордону з М’янмою.

3. Найпопулярніший — Las Salinas (Ібіца, Іспанія).Тут влаштовують свої фірмові вечірки кращі у світі клуби і діджеї, на танцмайданчиках “запалюють” представники художньої богеми, мільйонери, моделі і просто відомі персони.

4. Найбільш фотографований — Anse Sourse D’Argent (Сейшели). Краєвиди цього відокремленого пляжу на Сейшельських островах — магніт для фотографів-професіоналів і аматорів.

5. Найчистіший — Varadero (Куба). Тут знаходиться найбільший кораловий риф у Карибському морі.

6. Кращий міський пляж — Copacabana (Бразилія). Капакабана розташована за 5 кілометрів від центру Ріо-де-Жанейро. На таку ж відстань простирається смуга пляжу.

7. Найкращий топлес-пляж світу — South Beach (Маямі). Журнал Forbes визнав знаменитий флоридський South Beach кращим топлес-пляжем світу. Його незмінний девіз — “Дивитися самому й показувати себе”.

8. Найтихіший — пляж Ломбок (Індонезія). Тут велика ймовірність того, що за весь час відпочинку ви жодного разу не зустрінете інших туристів.

9. Найпопулярніший серед нудистів — Коверсада (Хорватія). Адріатичне узбережжя Хорватії по праву є центром світового нудизму: уже котрий рік воно посідає перше місце в світі по щільності нудистських пляжів і курортів.

10. Найбільш “дикий” пляж — Вакая (Фіджі). Вакая на Фіджі, що загубився в джунглях і блакитних прозорих лагунах, — одне з небагатьох райських місць на Землі, ще не займаних людською цивілізацією.

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Пивний туризм

Пивний туризм — різновид туризму, що має на меті дегустацію, споживання, купівлю пива безпосередньо на місці у виробника.

Пиво — алкогольний напій середньої міцності, який виготовляють ферментацією ячмінного, або кукурудзяного, або рисового солоду. Пиво характеризується специфічною гіркотою та ароматом, що надає йому хміль, а також здатністю до піноутворення. Процес виробництва пива називається броварством, інколи пивоварінням. Пиво — третій за популярністю напій в світі (після води і чаю) і найпопулярніший алкогольний напій в світі. Найвідоміших сортів пива не більше 15. Вони всі хороші, у кожного є своя смакова особливість. Проте критерії відмінностей все-таки існують:

1. “Щільність” пива. Взагалі кордон щільності — від 8 до 14, тому в холодну пору року краще йде щільне пиво, а в спеку — менш щільне.

2. Колір. Вважається, що світле пиво — для чоловіків, темне пиво найсолодше — для жінок.

3. Вміст алкоголю. Міцне пиво — понад 5%, середнє — 4,5 — 4,7%, слабке — до 3%.

Експерти пивного туризму визначили найкращі його напрями:

1. Чехія. Це одна з країн, яку неможливо обійти увагою в розмові про пиво. 1087 рік ознаменувався для Чехії тим, що в літописі було офіційно зазначено наявність тут культури пивоваріння. У містечку Мнішек-під-Брди, наприклад, функціонує театр з пивним рестораном, в Пісек-у-Яблункова відкрили пивний курорт, аналогічні курорти є також у Ходовий Плані та в місті Гаррахов. Пивні ванни, розслаблюють м’язи, прогрівають суглоби, мають оздоровчу дію на шкіру і волосся, а також омолоджуючий ефект. Місто Жатец збирає в кінці літа чеських пивоварів на щорічне святкування закінчення збору хмелю, які привозять з собою всі сорти чеського пива.

2. Німеччина. Октоберфест у Мюнхені — пивне свято з традиційними ковбасками та тушкованою капустою під склепіннями величезного намету — одне з найвідоміших осінніх розваг в Європі. Для цього і організовуються спеціальні поїздки, які стають частиною так званих пивних турів. Крім знайомства з виробництвом, пивними обрядами і традиційним пивним меню, туристи мають ще й можливість безкоштовно дегустувати різні сорти пива. Деякі з цих сортів варять у невеликих містечках і в таких маленьких кількостях, що спробувати їх можна тільки на місці. А таких пивоварень у Німеччині 1,5 тисячі. Тут же для туристів проводяться пивні тури: ви випиваєте в кожній пивоварні по пиву, відповідаєте на питання і отримуєте диплом пивного бакалавра.

3. Ірландія. Відвідати цю країну треба з двох причин: по-перше, наживо побачити, як виглядають справжні ірландські паби, а по-друге, відвідати батьківщину знаменитих Guiness і Kilkenny.

4. Бельгія. В Брюсселі відзначають пивне свято на головній площі, це святкування пов’язано з днем народження Манекена Піса, всім відомого пісяючого бронзового хлопчика. Історія пивоваріння в Бельгії склалася так, що слава, набута, завдяки віковим технологіям, маленькими броварнями, була використана для розвитку двох великих компаній.

5. Нідерланди. Амстердам — одне з головних пивних міст світу.

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Апітуризм

Апітуризм (медовий туризм, бджолиний туризм) — різновид туризму, що має на меті дегустацію, споживання, купівлю продуктів бджільництва (мед, віск, прополіс, маточне молочко, бджолина отрута, бджолиний підмор, перга, забрус, гомогенат з трутневих личинок) безпосередньо на місці у виробника.

З давніх-давен відомо про лікувальні властивості відпочинку на пасіці, сьогодні пасіки стають екскурсійним об’єктом для туристів. Існують приклади успішної співпраці турагенцій з власниками бджолиних пасік у Словенії (яка вважається лідером апітуризму у світі), Австрії, Україні, Польщі, США, Ізраїлі. Чим саме пасіка приваблює туристів?

По-перше, це ознайомлення з однією з найдревніших культур людства — культурою бджільництва. Біологія, фізіологія та “соціологія” бджолиної сім’ї, таїнство створення меду, сучасні надбання у технологіях бджільництва — усе це може бути не лише цікавим, але й видовищним. А життя на пасіці та робота з бджолами дарують людині мудрість та наближають її до гармонії з навколишнім світом — мало який з видів відпочинку може цим похвалитися.

По-друге, справжні поціновувачі меду та інших бджолопродуктів радо сприймуть можливість куштувати та купувати їх прямо на місці виробництва, де, крім усього іншого, вони зможуть також пересвідчитись у дотриманні технологій та високій якості продукції пасіки. А особливо привабливими для туристів будуть продукти, до виготовлення яких вони долучились особисто.

По-третє, потужною складовою апітуризму може стати лікувальний туризм. Для оздоровчих цілей можуть використовуватись не лише продукти бджільництва або бджолина отрута, а й цілюща енергетика бджолиної сім’ї, і успішні приклади такого використання вже відомі і приваблюють споживачів.

Туристи є дуже зручними покупцями продуктів бджільництва, адже вони приїжджають самі і купують продукцію прямо на пасіці, що суттєво знижує собівартість. Це зручно і для споживачів, адже, відвідуючи пасіку і знайомлячись з технологією виробництва, покупець може бути впевнений у якості продукту. 

Апітуризм за всіма ознаками є сталим видом туризму, що не виснажує ресурси, а сприяє їх збагаченню. Його розвиток сприяє соціально-економічному відродженню сільської місцевості, забезпечує диверсифікацію сільськогосподарського виробництва, створює нові робочі місця.

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Астрономічний туризм

Астрономічний туризм ( зоряний туризм, місячний туризм) — це різновид туризму, метою якого є відвідання місцевості, пов’язаної з астрономічними явищами.

Спостереження за кометами, зоряним небом, місячними та сонячними затемненнями, відвідання місць падіння метеоритів завжди викликало цікавість у людей. Так зокрема, у штаті Арізона, знаходиться астрономічна обсерваторія Vega-Bray. Поблизу від неї розташований готель Astronomers, який призначений для астрономів-аматорів, які привозять із собою свої телескопи або ж їх можна взяти в оренду, щоб вивчати небосхил із терас отеля. У гостей готелю також є можливість поспілкуватися з професійним астрономом, який протягом всієї ночі буде розповідати про зірки і про космос. Після напруженої ночі гості готелю можуть заночувати у готельному номері, оформленому в стилі “Зоряних воєн”.

Ще один об’єкт астрономічного туризму — шотландський лісовий заповідник Galloway Forest Park, який отримав статус “парку темного неба”, що присуджується міжнародною асоціацією Dark Skies. У Dark Skies на нього звернули увагу через особливу темряву, що опускається на заповідник вночі. Крім того, місцева влада всіляко захищає його від “світлового забруднення”, через яке 90% британців ніколи не бачили Чумацький Шлях. Асоціація Dark Skies також визначає ступінь темряви ночі за власною системою. Найвищий рівень затемнення (як у проявній кімнаті фотографа) — 24-й. Galloway Forest Park отримав 23-й рівень, у той час як міста не отримують вище 15—16-го. Поряд з парком відкрили “зоряний кемпінг”, щоб поспостерігати за галактиками, побачити вражаючі зорепади, північне сяйво і різні зоряні скупчення.

У французькій провінції Гасконь ідеальним місцем для спостереження стала “Зоряна ферма” — туристичний комплекс зі своєю обсерваторією “Ferme des Etoiles”, що оснащений новітніми телескопами і радарами. На фермі є величезний планетарій, власна фотостудія, що дозволяє робити знімки зоряних тіл, і бібліотека, в якій представлені рідкісні наукові праці з астрономії. Вечорами на відкритому повітрі фахівці читають лекції про будову Всесвіту, зв’язок космосу із Землею. Для маленьких мандрівників організовуються пізнавальні екскурсії і костюмовані вистави. Кожного серпня тут проводять астрономічний фестиваль.

В Україні місцями астрономічного туризму є місце падіння найбільшого в Європі метеориту “Княгиня” в Закарпатській області та обсерваторія в Криму.

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Джайлоо-туризм

Джайлоо-туризм — це різновид туризму, який передбачає життя туриста у первісному племені з усіма привабливостями кочового побуту.

Суть джайлоо-туризму в тому, що туриста відправляють в дикі місця, і рекреант живе, як жили наші дикі предки — ніяких благ цивілізації, лише природа і ви. Краса такого відпочинку в тому, що туристи переоцінюють все своє життя і починають по-іншому дивитися на звичні речі.

Джайлоо-туризм — це великий ризик, особливо, якщо туристи відправляються в дикі джунглі, в пустелю Сахара, в тундру, на Північний чи Південний полюс поодинці.

Джайлоо-туризм підходить не всім, тут не можна відправитися на природу з дітьми, оскільки це не піонерський табір і не похід скаутського загону. Джайлоо-туризм характеризується підвищеною екстремальністю. Найчастіше його вибирають мисливці за пригодами, любителі подорожі та ті, хто не боїться залишитися наодинці з дикою природою. Звичайно, поруч з туристами завжди знаходяться гіди та інструктори. Однак не треба забувати про сходження лавин, землетрус, виверження вулкана, укус змії, розлючених звірів. Джайлоо-туризм перестає бути однотипним, хоча насправді нудьгувати під час туру не доводиться.

Найкраще на сьогодні розвивається джайлоо-туризм в Киргизстані, Таїланді, Тунісі.

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Грибний туризм

Грибний туризм — різновид туризму, що має на меті відвідування місць зростання їстівних грибів, пошук, споживання та купівлю грибів безпосередньо в грибному регіоні.

Грибний туризм — це чудова нагода побродити лісом, знайти їстівний гриб, презентувати товаришам по відпочинку свої здобутки. В грибному туризмі існує і свій квест, наприклад пошук найякісніших категорій грибів, як у Франції через допомогу свиней — трюфелів, чи разом із досвідченим гідом знайти гриб Цезаря десь в Сан-Маріно, або ж вирушити до сибірської тайги не з корзинкою, а за цілим возом смачних рижиків чи лисичок. Найпопулярнішими в грибному туризмі вважаються такі гриби як — білий гриб, лисички справжні, підосиновик, шампіньйон, гриб Цезаря, енокітаке, строфарія, шиїтаке.

Грибний туризм довгий час був складовою інших видів туризму, але з появою окремої грибної гастрономії, грибних квестів, зацікавленості люкс-туристів окремими видами грибів (трюфелі, шампіньйони, шиїтаке, гриб Цезаря), він поступово виокремлюється в окремий вид туризму. Сьогодні чимало фірм Європи та Північної Америки пропонують в рамках своєї анімації — грибні тури для своїх клієнтів.

До провідних країн грибного туризму входять:

1. Франція.

2. Росія.

3. Канада.

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Глибокий туризм

Глибокий туризм — це такий вид туризму, що дає можливість якісно прожити кожен день подорожі поза межами масового туризму.

Глибокий туризм занурює туриста у нестандартні умови, але не “дикі”, а комфортні, максимально сприяючи відпочинку від буденності. Це природна реалізація бажань як для тих, хто знаходиться в пошуку незвичайних вражень, так і для тих, хто шукає самого себе.

Під час такої подорожі у мандрівника є можливість самостійно скоригувати строк подорожі й навантаження впродовж неї. Хоча потрібно враховувати три важливі моменти. Перший — це насиченість програми: скільки місць відвідувати та скільки інформації отримувати. Другий — тривалість поїздки: як правило, це або 7—10 днів для відриву від дійсності, або майже місяць на тривалу подорож. Й нарешті, третій — якість та ступінь занурення в нові пригоди.

Для забезпечення глибини та змісту глибокої подорожі залучаються фахівці, які багато років професійно вив­чають певні регіони, знають історію та культуру, міфи й легенди, етнічну специфіку країни. Як правило, ці люди добре знаються на справжньому етно. Вони спеціалізуються на розробці нестандартних маршрутів або організовують наукові експедиції. Максимально цікаво розповідають про всілякі версії, гіпотези, наукові відкриття, пов’язані з конкретним місцем, переказують легенди. Практика залучення фахівців (етнологів, істориків, культурологів, психологів, соціологів) до створення принципово нового і незвичайного продукту на туристичному ринку вже випробувана в Америці, Європі, Австралії. Й хоча такі поїздки відрізняються своєю ціною, їх якість і наповнення перевершать навіть найсміливіші очікування туристів початківців і надзвичайно порадують бувалих мандрівників.

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Віскі-туризм

Віскі-туризм — різновид туризму, що має на меті дегустацію, споживання, купівлю віскі безпосередньо на місці у виробника.

Віскі (англ.: whiskey, у Шотландії whisky, від шотл.: uisque baugh чи ірл.: uisce beatha — вода життя) — національний алкогольний напій Шотландії та Ірландії, який отримують шляхом перегонки (дистиляції) збродженого зернового затору і витримки спирту у дерев’яних (зазвичай, дубових) діжках (cask). Залежно від виду напою, використовуються різні види зерна, у тому числі ячмінь, підсолоджений ячмінь, жито, підсолоджене жито, пшениця і кукурудза (маїс).

Види віскі:

- Шотландські віскі (скотч) (Scotch whiskies). Шотландський віскі поділяється на два основні види — солодовий (malt) і зерновий (grain).

- Японські віскі.

- Ірландські віскі.

- Канадські віскі.

- Американські віскі. Найбільш поширеними “іменованими сортами” є: bourbon, rye, corn.

- Чистий віскі з перегінного куба (pure pot still whiskey).

- Вельський віскі (Welsh whisky).

- Індійський віскі (Indian whisky).

У Шотландії вздовж річки Шпея проходить знаменитий туристичний маршрут “Віскі Шотландії”, де відвідувачі можуть продегустувати кращі скотч-вироби, познайомитися з історією віскі та взяти участь у виробництві.

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Бідняцький туризм

Бідняцький туризм (туризм в нетрі) — це різновид туризму, метою якого є відвідання місцевості, де проживає найбідніше населення.

За словами фахівців-туризмознавців, перші подібні тури з’явилися в Бразилії на початку 90-х років ХХ століття, коли було розроблено екскурсійні тури до найбільшої флавели Ріо-де-Жанейро. Сьогодні за помірну плату туристів проїдуть по бідних кварталах Ріо-де-Жанейро (Бразилія), Йоганнесбурга (ПАР), Мумбаї (Індія), Мехіко (Мексика). У Чикаго можна купити автобусну екскурсію найнебезпечнішими куточками “чорного гетто” — найбіднішого району міста, подібні екскурсії функціонують і в Кенії, де туристи відвідують поселення безробітних кенійців. Після художнього фільму “Міліонер з нетрів” масове паломництво туристів розпочалося у індійські міста Мумбаї та Бомбей.

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Благодійний туризм

Благодійний туризм — це різновид туризму, мета якого полягає в участі туриста у благодійній діяльності.

Благодійний туризм в сучасному світі увійшов у звичайний стандарт життєзабезпечення, виконуючи економічні та гуманітарні функції. Це специфічна форма соціальної підтримки малозабезпеченого населення з філантропною природою благодійної діяльності та її можливості в організації соціального захисту населення.

Туристи цього виду туризму беруть участь у благодійних оздоровчо-лікувальних програмах і реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів, дітей-сиріт, дітей, які залишилися без піклування батьків, та інших категорій малозабезпеченого населення.

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Акулячий туризм

Акулячий туризм — це різновид туризму, метою якого є відвідання місць проживання акул.

Індустрія подорожей і відпочинку отримує величезний прибуток від таких турів, як акулячий туризм, і не збирається відмовлятися від них найближчим часом. Занурення в клітці до великих білих акул може коштувати до 2000 доларів США. У деяких країнах, таких як Туреччина, ПАР, Австралія, Мексика, Таїланд, акулячий туризм приносить дохід у кілька мільйонів доларів на рік.

Існують різні види подібних екстремальних заходів під час акулячого туризму. Найбільш небезпечним вважається саме занурення в клітці, бо акула може перекусити прути, що мають захищати шукача пригод. Дехто наважується відправитися у вільне плавання із сімейством тигрових акул або риб-молотів, яка найчастіше нападає на людину. А серед гостей Мексики найпопулярнішою розвагою стало тісне спілкування з найбільшими у світі хижаками — китовими акулами.

До речі, акули справді вважають за краще полювати на тунця і морських тварин, ніж на серферів або дайверів. Образ безжальних і підступних людожерів був вигаданий фантастами, режисерами фільмів жахів і “допрацьований” нашими страхами. Однак для людини, що вирішила скупатися в океані, ризик все-таки існує, оскільки складно передбачити поведінку мешканців дикої природи.

Акулячий туризм і занурення до хижаків залишаються однією з найбільш суперечливих сфер індустрії подорожей і відпочинку. Критики стверджують, що дайвінг заради спілкування з акулами може зробити негативний вплив на підводний світ. Акули знаходяться на самій вершині харчового ланцюжка, вони мають велике значення для екосистеми. Ймовірно, їх популяція буде рости там, де передбачається більше їжі. Отже, може змінитися і природний цикл “хижак-жертва”. Оскільки багато організаторів екскурсій використовують подрібнені харчові добавки та різноманітні технічні засоби для залучення акул до човнів, з яких здійснюється занурення, існує ймовірність того, що рано чи пізно хижаки почнуть асоціювати людей з кормом.

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Болотний туризм

Болотний туризм — це різновид туризму, метою якого є відвідання заболоченої місцевості.

Болото (рос. болото, англ. bog, swamp, marsh, moor, morass, нім. Moor, Sumpf, Morast) — надмірно зволожена ділянка земної поверхні, вкрита вологолюбними рослинами, із залишків яких зазвичай утворюється торф. Болота розвиваються в місцях, де характер рельєфу зумовлює надмірне зволоження, в країнах із вологим кліматом вони можуть утворюватися і на вододілах. Не всі зволожені ділянки суходолу є болотами. Болотами вважаєються лише ті з них, які мають шар торфу товщиною не менше 0,3 м. Болота, в основному, зосереджені в Північній півкулі Землі. Загальна площа боліт у світі становить приблизно 3,5 млн км, з них близько 50 % — торфові з глибиною торфу понад 0,5 м. Найбільші території, зайняті болотами, зосереджені в Білорусі, Канаді, Фінляндії, США, Росії.

Болота поділяють на 3 основних типи:

1. Низинні болота утворюються в низинах, де збираються ґрунтові води. Завдяки багатому мінеральному складу ґрунтових вод низинні болота мають рясну рослинність і, зазвичай, вкриті зеленим мохом, хвощем, високою густою осокою, очеретом, заростями верби, вільхи та берези.

2. Верхові болота живляться лише за рахунок опадів. Ґрунтових вод у таких болотах або дуже мало, або ж вони розташовані занадто глибоко. Оскільки дощова вода майже не містить мінеральних речовин, на верхових болотах розвиваються лише рослини, пристосовані до дуже бідного харчування. Головним чином, це мох сфагнум (Sphagnidae).

3. Перехідні болота мають добре виражені ознаки як низинного, так і верхового боліт. На перехідних болотах росте велика кількість сфагнума, можна зустріти журавлину та росичку.

Серед найпопулярніших туристичних зон болотного туризму — Фінляндія (місто Хюрюнсалмі), тут щороку для туристів проводиться чемпіонат світу з болотного футболу. А в британському містечку Ллануертід-Уельс щороку проводиться всесвітній туристичний чемпіонат з болотного дайвінгу. Останнім часом болотний туризм почав розвиватися і в Російській Федерації, в якій знаходяться найбільші у світі болотні угіддя.

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Демонологічний туризм

Демонологічний туризм (туризм за привидами) — це різновид туризму, коли туристи бажають оригінально насолодитися історико-культурною і релігійною специфікою незвичайних куточків планети, які пов’язані з демонологією. Власне, демонологія — це сукупність міфічних народних уявлень і переконань, яка спирається на віру в існування злих духів (демонів).

Демонологічний туризм викликає інтерес в багатьох екстремалів та непосидючих людей. Наприклад, ночівля в шотландських замках з аристократичними привидами чи фотополювання на лох-неське чудовисько, або ж екскурсія володіннями графа Дракули, або ж подорож місцями, де за легендами живуть злі духи кельтської, скандинавської чи слов’янської міфології. Крім того, для особливо зацікавлених турфірми організовують демонологічні квести з пошуками захованих скарбів опришків, піратів, флібустьєрів.

Найпопулярнішими напрямами демонологічного туризму на сьогодні є:

- Великобританія.

- США.

- Румунія.

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Тривалий туризм

Трива́лий тури́зм — це такий вид туризму, коли термін подорожі становить більше 3-х діб. До прикладу, чимало туристів відвідує найтриваліший у світі карнавал, що проходить в Аргентині. Протягом двох місяців сотні тисяч гостей з усього світу приїжджають сюди, щоб побачити приголомшливе шоу, запальні танці, барвисті костюми, відчути атмосферу свята і веселощів.

Різновидом тривалого туризму є дайв-сафарі — це підвид тривалого туризму для людей, з проживанням на кораблі і підводним пірнанням з аквалангом. У перекладі з арабської «сафара» означає подорож. Це слово перейшло з арабської в мову суахілі і там набуло значення — полювання, потім слово перейняли білі колоністи і стали називати так екзотичне полювання в Африці. У тривалому туризмі, пов'язаному з підводним плаванням дайв-сафарі — це синонім «live aboard», тобто проживання на борту судна і відвідування важкодоступних куточків планети для підводного пірнання.

Головними споживачами тривалого туризму є особи старше 55 років, оскільки саме для них це прекрасна можливість випробувати різні способи життя, познайомитися з іншими культурами і дати їм оцінку з висоти власного досвіду. Найбільш популярними напрямками у літніх людей і мандрівників середнього віку є Австралія, Нова Зеландія, Азія і Африка.

Джерела 

• Сучасні різновиди туризму: навч. посіб./М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Сталий туризм

Сталий туризм (м’який туризм, туризм мінімального впливу, відповідальний туризм, екологічно свідомий туризм, альтернативний туризм) — туристична діяльність, за якої управління всіма ресурсами проходить таким чином, що економічні, соціальні, естетичні потреби задовольняються та зберігається культурна складова, екологічні процеси, біологічне різноманіття та системи підтримки життя.

У 1960-х роках негативний вплив розвитку масового туризму призвів до загальної критики та дискусій щодо розвитку зеленого туризму. Конференція “Тіні зеленого кольору” (Лідсі, Англія, 1990 р.) була присвячена діяльності, що пізніше отримала назву “сталий туризм” . Термін “сталий туризм” вперше був використаний в 1980-х, коли і дослідники, і фахівці туристичної галузі працювали над Брундтланською доповіддю. Концепція сталого туризму з’явилась у відповідь на дві проблеми: з одного боку, потреби розвивати прибутковий туризм, а з іншої, враховувати обмеження щодо наявних природних ресурсів та їх збереження. З початку 1990-х термін “сталий туризм” почав використовуватись частіше. І “Конвенція з питань біологічного різноманіття”, і “План дій 21”, прийняті в 1992 р. на Конференції ООН з питань довкілля та розвитку в Ріо-де-Жанейро, підкреслили необхідність додати туризм до складових міжнародної політики захисту довкілля. Визначення сталого туризму, розроблене Всесвітньою Туристичною Організацією (ВТО) в 1996 р. Як написано в Хартії зі сталого туризму (1995 р.): “Сталий туризм базується на критерії сталості, що означає: що він має бути екологічно нешкідливим в довготривалій перспективі, економічно доцільним та соціально рівним для місцевих громад”.

Світовий саміт з питань сталого розвитку, або Саміт Землі, пройшов в Йоганнесбурзі (ПАР) у 2002 році. Висновки Саміту Землі підкреслюють важливість впровадження принципів сталості в розвиток туризму, через те, що туризм вважається одним із найбільш енергомістких секторів економіки. Протягом останніх років було розроблено основні принципи для ідентифікації концепції сталого туризму та способів його впровадження, ця концепція була запропонована Туристичною Радою та Всесвітнім фондом дикої природи (WWF):

1. Стале використання ресурсів: природних, соціальних та культурних.

2. Скорочення переспоживання та шкідливих викидів: попереджає необхідність витрати великих коштів на усунення шкоди, нанесеної довкіллю та підвищує якість туризму.

3. Збереження розмаїття: розвиток природного, соціального та культурного розмаїття важливий для сталого туризму, оскільки створює базу для туризму взагалі.

4. Урахування туризму в плануванні: туризм, інтегрований у національне та місцеве планування та оцінений з точки зору впливу на екологію, підвищує власні шанси на виживання.

5. Підтримка місцевої економіки: туристична діяльність, що підтримує місцеву економіку та зважає на екологію, не завдасть шкоди оточенню.

6. Залучення місцевих громад: повне залучення місцевих громад в туристичний сектор не тільки позитивно впливає на економіку та довкілля, а й покращує якість туристичних послуг.

7. Консультування зацікавлених сторін та громади: необхідне для попередження та розв’язання потенційно можливих конфліктів інтересів.

8. Підготовка персоналу: залучення місцевого персоналу на всіх етапах туристичної діяльності покращує якість туристичного продукту.

9. Маркетинг туризму: проведений маркетинг, що надає повну інформацію про туристичну сферу, підвищує повагу до природного, соціального та культурного середовищ приймаючих місцевостей та рівень задоволення клієнтів.

10. Проведення досліджень: постійні дослідження, моніторинг галузі важливі для вирішення проблем та покращення ситуації в приймаючих місцевостях і серед клієнтів.

Відповідно до уточненого визначення (ВТО, 2004 р.) сталий туризм має:

1) оптимально використовувати природні ресурси, які є ключовими для розвитку туризму, підтримуючи основні екологічні процеси та допомагаючи зберегти природну спадщину та біорозмаїття;

2) поважати соціально-культурну автентичність приймаючих громад, зберігати їх набуту культурну спадщину і традиції;

3) забезпечити довготривалі економічні явища, що надають соціально-економічні переваги всім зацікавленим сторонам, наприклад, стабільне працевлаштування, можливості для заробітку грошей, соціальні послуги для приймаючих громад та для подолання бідності.

Джерело: Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Постійний туризм

Постійний туризм (цілорічний туризм) — це рівномірне відвідування туристських районів і населених пунктів упродовж року. Стратегія розвитку постійного туризму, розроблена Гаагською Декларацією про туризм і прийнята ВТО у 1989 році, встановила чотири принципи, які включають екологічно безпечний і соціально спланований цілісний розвиток, а також введення кількісних економічних і соціальних обмежень на зміни, які спричиняються туризмом. Зокрема, увага зосереджується на розвитку такої діяльності, яка надає прибуток місцевій економіці. Основні напрямки постійного туризму, за визначенням ВТО, включають такі позиції: - зацікавлені групи знаходять спільну мову щодо бачення, як туризм буде розвиватись в регіоні; - які види діяльності будуть дозволені або особливо визначені; - досягнення угоди по туристичних зонах, тобто таких, де туризм дозволено; - досягнення консенсусу щодо екологічної, соціальної та економічної політики: стандартів, що будуть дотримуватися в цих зонах чи на територіях.

Джерело: Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Нічний туризм

Нічний туризм — це такий вид туризму, коли суб’єкт туризму — турист, обирає терміном своєї поїздки ніч та вечір як частину доби. Нічний туризм дозволяє оцінити іншу унікальну атмосферу, адже міста скидають з себе денну метушню і перетворюються, на освітлені міріадами вогнів будинки, вулиці, храми. Нічний туризм — це можливість за короткий час дізнатися максимум незабутньої інформації та побувати в найцікавіших місцях під час нічних екскурсій — бари, казино, різноманітні нічні видовища, наприклад, тільки вночі можна побачити вогняні (фаєр-шоу) виступи, танці живота, фрістайлинг барменів та баристів. Цікаво й те, що нічні екскурсії для туристів організовують чимало зоопарків, де в супроводі гіда відвідувачі можуть спостерігати, як засинають слони, як проводять вечірній час бегемоти або гігантські черепахи. Чимало туристів полюбляють нічні катання в гірськолижних курортах на освітлених зимових лижних трасах, інші в захопленні від нічних купань у басейнах та морі, ще деякі полюбляють нічні відвідування замків та палаців, перехід горами вночі.

Джерело: Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Комерційний туризм

Комерційний туризм — це різновид туризму, який зорієнтований на одержання туристичними підприємствами прибутку, що є основним джерелом для розвитку виробництва послуг. Туристичні фірми постійно шукають найбільш оптимальне співвідношення між величиною витрат і кінцевою ціною турпродукту. Надавані ними туристичні послуги орієнтовані в основному на клієнтів із середнім і високим рівнем доходу.

Джерело: Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Вікенд-туризм

Віке́нд-тури́зм (туризм вихідного дня) — це такий вид туризму, коли тривалість подорожі не перевищує 3-х діб і припадає на офіційні державні свята чи календарні вихідні дні (субота, неділя). Тури вихідного дня використовують ті, хто багато і плідно працює, але не бажає відмовлятися від повноцінного відпочинку. Психологи стверджують, що тури на вихідні допомагають скинути на якийсь час вантаж проблем і просто насолодитися радощами життя. Туризм вихідного дня дає можливість, не жертвуючи роботою, відвідати місцевість, в якій турист з дитинства мріяв побувати

Джерела 

• Сучасні різновиди туризму: навч. посіб./М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

VIP-туризм

VIP-туризм (елітний туризм, твердий туризм) — це індивідуальний підхід до організації подорожі туристів, а також підвищений комфорт, абсолютна незалежність і обслуговування за найвищим розрядом. Для елітних туристів прийнято підбирати індивідуальний маршрут, керуючись виключно вподобаннями та бажаннями туриста. Елітний туризм в першу чергу розрахований на заможну клієнтуру. Для цієї категорії споживачів рівень цін на ринку не має особливого значення, але вони пред’являють підвищені вимоги до якості пропонованих товарів і послуг. У зв’язку з цим потрібно відзначити ту роль, яку елітний туризм відіграє в розвитку туристичного бізнесу загалом. Тут задається імпульс розвитку всієї туристичної індустрії. Він сприяє утвердженню і розповсюдженню нових вищих стандартів обслуговування і, зрештою, сприяє поліпшенню якості життя населення. Тому елітарний туризм нерідко називають “туристським локомотивом”. Елітний або VIP-відпочинок передбачає подорож за індивідуальною програмою, перебування в кращих готелях, оренду приватних літаків і яхт, відвідування будь-яких далеких куточків планети, послуги персональних гідів. VIP-туризм вимагає високих стандартів обслуговування, розкоші, а також розважальних форм: організованих форм відпочинку, концертів, вернісажів. У VIP-туризмі можна виділити наступні напрямки: - організація поїздки з нагоди масових подій (наприклад, Олімпіада, чемпіонат світу з футболу, карнавал або ж концерт улюбленої поп-зірки); - індивідуальний трансфер з персональним гідом на комфортабельному міні-автобусі, легковому автомобілі, лімузині; - VIP-сервіс згідно з концепцією обраного готелю, спрощена процедура реєстрації при заселенні в готель, бронювання SPA-послуг; - оренда різних транспортних засобів від автомобілів з водієм чи без, яхт класу “люкс” і катерів; - організація різноманітних святкових заходів, урочистих вечерь, дружніх вечірок на території готелю або поза ним з урочистим винесенням торта, піротехнічним шоу та музичним супроводом на вибір клієнта, замовлення столика в романтичному ресторані або оренда яхти на цілий день, а також поздоровлення і доставка подарунків до днів народження, ювілеїв, річниць весілля. Експерти світового туристичного ринку визначили, що найбільш дорогими та елітними туристичними маршрутами є: - круїз до берегів Антарктиди, під час якого пасажири яхти висаджуються на один з антарктичних островів, де мешкають пінгвіни; - подорож до Перу і Болівії, де туристи відвідують загадкове місто інків Мачу-Пікчу; - сафарі на літаку, через країни Південної Африки, елітні туристи зупиняються в найдорожчих готелях і частину шляху подолають на повітряній кулі; - полювання на левів і крокодилів в ПАР і Мозамбіку; - катання на гірських лижах з Даху світу — в Гімалаях.

Джерело: Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6