Користувач:Igor Dubinskyi/Чернетка

Ясусі Іноуе
井上靖
Ясусі Іноуе, 1955
Народився	6 травня 1907(1907-05-06) Асахікава, Хоккайдо, Японія
Помер	29 січня 1991(1991-01-29) (83 роки) Токіо
Національність	Японець
Діяльність	Письменник: прозаїк, поет, есеїст
У шлюбі з	Фуміко Адаті
Нагороди	Орден Культури (1976), Заслужений діяч культури (1976)
Премії	Ім. Тіби (1936), ім. Акутаґави (1950), Міністерства освіти (1958), Майніті (1960), ім. Номи (1961, 1982), Йоміурі (1964) та інші.

Ясусі ІНОУЕ (6 травня 1907 —29 січня 1991) — японський прозаїк, поет і есеїст, найбільш відомий історичними та автобіографічними творами.

Народився в 1907 р. у м. Асахікава (Хоккайдо), з трьох років жив у Юґасімі, звідки був родом його батько. У старшій школі захопився дзюдо і занехаяв навчання, але почав писати вірші, що друкувалися в журналі «Ніхонкай сідзін» («Поети Японського моря»). У 1930 р. вступив на відділення англійської мови Кюсюського університету, проте навчався недбало. У 1932 перевівся на відділення філософії в Кіотоському університеті, який закінчив у 1936 р., захистивши дипломну роботу на тему поезії Поля Валері.

З 1933 р. Іноуе регулярно бере участь у літературному конкурсі газети «Майніті», і отримує кілька нагород, а оповідання «Переселення душ» (1936) дістає премію ім. Камео Тіби. Після публікації Іноуе запросили на роботу в редакцію «Майніті» в Осаці, де він працював з перервою на службу в армії в 1937 р. Служив у Китаї, звільнився через хворобу. З 1938 р. відповідав у газеті за відділ релігій, з 1939 керував відділом літератури і мистецтв. У 1948 році був переведений у Токійське відділення.

Після війни Ясусі Іноуе зосередився на поезії, деякі з віршів згодом послужили йому темою прозових творів. У 1949 р. вийшло друком оповідання «Бій биків», яке у 1950 було нагороджене премією ім. Акутаґави. У 1951 р. він залишив журналістську роботу в «Майніті» й зосередився на літературній праці. Майже до кінця 50-х писав переважно твори суспільної і романтичної спрямованості, в подальшому зосередився на трьох головних напрямках: історична белетристика, автобіографічні твори і твори про сучасність, частково сатиричні. Ясусі Іноуе відвідав КНР у складі японської делегації діячів культури ще до встановлення її дипломатичних стосунків з Японією, багато подорожував по Європі, США, СРСР (переважно Середня Азія), країнах Близького Сходу, Індії, що згодом знаходило відображення в творах на історичні теми.

Першими історичними романами, що дістали визнання, були роман «Черепиці Темпьо» (літературна премія Міністерства освіти, 1958 р.) і «Дуньхуан» (премія «Майніті», 1960 р.). Романи «Вітер, ліс, вогонь, гора», «Воєнні хроніки Санади», «Володарка фортеці Йодо» (премія імені Номи, 1961 р.), «Імператор Го-Сіракава», «Принцеса Нуката» присвячені відомим персонажам різних історичних періодів Японії, «Лоулань» і «Легенда про Ян Ґуйфей» — героям різних періодів у історії Західного Китаю, нарешті, «Синій вовк» (читацька премія «Бунґей сюндзю» 1960 р.) та «Вітер і хвилі» (премія «Йоміурі» 1964 р.) змальовують Чингісхана і Хубілая. «Діаріуш ченця на прозвання Просвітлення Первобутнє» (літературна премія Японії, 1982 р.), де описана таємниця смерті чаювального майстра Рікю Сен, яку намагається розгадати його учень, відображає думки письменника про творчість і мистецтво. Перу Іноуе належить також белетризована біографія Конфуція (премія імені Номи, 1982 р.).

В автобіографічних романах «Сіробамба», «Літні трави, зимові хвилі» та «Північне море» описане дитинство героя, Косаку Іноуе, в Юґасімі (префектура Сідзуока), навчання в старшій школі в Нумадзу та рік після невдалої спроби вступу до університету. «Цвинтар і ямс», «Дорога», «Демонські оповідки», «Записки сезону цвіту бросквини» змальовують зрілі роки письменника та його навколишній світ в реалістичній манері. В останні роки життя Ясусі Іноуе створив трилогію, присвячену матері: «Під квітами», «Місячне світло» і «Снігова поверхня».

Повне зібрання творів видавництва «Сінтьося» 1995 – 2000 р. видання налічує 28 томів (плюс один додатковий). Шість романів і п’єса були опубліковані посмертно в 2019 році. За численними творами письменника поставлені повнометражні фільми і телесеріали: «Мисливська рушниця», «Чорний прибій», «Скам’янілість», «Самурайські корогви» (за романом «Вітер, ліс, вогонь, гора»), «Дуньхуан», «Смерть чаювального майстра», «Чингізхан», «Воїн і вовк», «Хроніки моєї матері» та багато інших.

У 1964 р. Іноуе Ясусі став дійсним членом Академії Мистецтв Японії, в 1969 був номінований на Нобелівську премію, а в 1976 дістав звання Заслуженого діяча культури та нагороджений орденом Культури. У 1981 — 1985 рр. був головою японського відділення ПЕН-клубу.

Помер письменник у Токіо в 1991 році. Його меморіальний музей діє в Асахікаві (Хоккайдо), а літературний музей його імені — в Наґаїдзумі (Сідзуока).