Користувач:Dmeys/Гурт "Самостійна Україна"
Гурт "Самостійна Україна"
ред.- Дев’ятого березня, в річницю дня народження генія української нації Тараса Шевченка та напередодні столітнього ювілею виголошення маніфесту українських патріотів-державників, “Самостійної України” Миколи Міхновського, члени гурту свідомої української молоді “Самостійна Україна” здійснили захоплення будівлі ЦК КПУ в Києві, чим мали на меті ліквідувати головну штаб-квартиру найнебезпечнішої антиукраїнської підривної організації – КПУ що головним своїм завданням має ліквідацію Української державності та колоніальне поневолення української нації російським імперіалізмом. Своєю акцією “Самостійна Україна” мала також на меті привернути увагу України та світу до нагальності проведення деколонізації України як єдино можливого шляху розвитку українського народу.
О 2 годині ночі 10 березня 2000 року члени гурту “Самостійна Україна” після переговорів з представниками уряду та під особисті гарантії декількох українських депутатів покинули приміщення ЦК КПУ (з умовою, що вони не будуть ув’язнені).
- Після цього всі члени “Самостійної України” були доставлені в слідчий ізолятор, де з порушенням усіх слідчих норм та особистих громадянських прав, незважаючи на важкий стан здоров’я, перебувають вже понад 4 місяці.
Нижче подаємо документальну хронологію дій, які проводила наша організація з метою визволення членів гурту “Самостійна Україна” та виконання вимог з деколонізації України: 9 березня 2000 року 5 невідомих патріотів побили 20 озвірілих молодчиків-комуністів на станції метро Поштова площа, поблизу офісу ЦК КПУ. 10 березня 2000 року підготовлене звернення Центрального Проводу ВО “Тризуб” ім. С.Бандери до студіюючої молоді та юнацтва: Захоплення групою студентів приміщення ЦК КПУ. Акція вийшла резонансною у всіх вимірах. Відчайдушний вчинок студентської молоді переконав усіх, що таки “Ще не вмерла Україна...” у свідомості молодих. Ота “Іскра огню великого” (Шевченко), яка вже століття не згасає в полум’яному творі М.Міхновського, знову спалахнула – на цей раз в акції студентів, об’єднаних в організацію з промовистою для всіх українських патріотів і ворогів української державності назвою “Самостійна Україна”. І тепер не так важливе традиційне в політиці “що за цим стоїть”, скільки сам факт повернення українського студентства в активне суспільне життя під прапором української національної ідеї після десятирічної перерви. Тоді це був початок без продовження. А тепер? Радикальність дії студентів, кількість і різнотем’я їх вимог дали можливість підвладним ЗМІ зосередити увагу суспільства на факті і формі протесту і фактично замовчати його політичний зміст. Цих “Вимог з деколонізації України” дев’ять: заборона антиукраїнських об'єднань – передусім комуністичних, вихід України з СНД, захист українців у Росії та Білорусії, люстрація держапарату, реорганізація фіскальних органів, визнання ОУН-УПА, зміна молодіжної політики, дерусифікація освіти і науки, погашення заборгованості у виплаті зарплати і пенсії. Отже, націозахисний характер вимог безсумнівний. Але власті могли не панікувати: у вимогах студентів ще є віра у владу, в її бажання і спроможність приступити до якісних змін у державотворенні – з неоколоніальних до національно-державницьких. Крім того, акція мала явно несистемний характер: за задумом, організацією, здійсненням вона була більше рекламною, ніж агітаційно-пропагандивною. Так: мета вимог – удосконалення, а не якісна зміна в державотворенні. А звідси – внутрішня суперечність самої акції: методи дії радикально-революційні, а вимоги – рекомендаційно-еволюційні. Подарунком для влади було й те, що серед вимог не було жодної, яка могла б бути виконана негайно і, послужила б індикатором позиції влади. Тепер таким показником стане тільки подальша доля організаторів та виконавців акції. Виступ студентів увиразнив й інші задавнені хвороби нашого політичного життя.
- 1. Студенти вірять, що своєю відчайдушністю і жертовністю самі доб’ються для народу кращої долі – без участі в політичній боротьбі самого народу. На жаль, так само діє наша влада, депутати, політичні та громадські об’єднання.
- 2.Вибірковість, різноманітність і кількість їх вимог свідчать: поки що вони шукають спільників для підтримки їх дій, а не соратників у боротьбі за спільну мету.
- 3.Вони й досі орієнтуються на боротьбу за ЩОСЬ, а не за ВСЕ – за державність української нації, за Українську Соборну Самостійну Державу.
- 4. Такі “сольні номери” в політиці більше насторожують, ніж стимулюють. Вони завжди ставлять проводи інших об’єднань перед загадкою, що це: спонтанний спалах протесту політично недосвідчених людей чи частковий вияв чиєїсь політичної гри?
- 5.Вибір об’єкта дії був значимий, але підхід до справи надто завужений: самі на більше не мали сил, а “ділитися славою” не захотіли.
- 6.Акція мала типовий разово-локальний характер: без розрахунку на розвиток, поширення, без політичної перспективи.
Усе це свідчить, що патологія партійницького мислення пустила свої метастази і в молодіжнім середовищі. І все ж березнева акція студентів обнадіює, як і перші ознаки весни. Найбільш корисна вона тим, що засвідчила включення в українську політику нових сил – інтелектуальної академічної молоді. А це – серйозно. Тепер багато залежатиме від того, що зробить влада: скорегує свою політику на зближення з українською національною ідеєю чи займеться звичним “розпрацюванням” бунтарів. А ще більше залежить від самих студентів: від їх готовності боротися і здатності вчитися цього. Бо якісно змінити життя на краще в Україні може не бунт, а тільки національна революція: безкровна, але глибинна. А революція – як мистецтво. Уній є спонтанне, інтуїтивно-ірраціональне, індивідуально-творче. Тому кожна – неповторна. Але є в ній і повторюване, строго раціональне: закономірності, правила, механіка і техніка. І цим треба оволодіти. Бо тільки тоді вона успішна. Україна – на порозі національної революції. Їй потрібні національно пробуджені і політично активні молоді люди з характером борця, а не канцеляриста-кон’юнктурника. Всеукраїнська Організація “Тризуб” імені Степана Бендери створена з ініціативи ОУН саме для формування в молодих якостей воїна української національної революції. Ми кличемо вас. Разом – здобудемо Українську Державу або загинемо в боротьбі за Неї. Інші шляхи – не для нас.
- Ми хочемо перемогти,
- Ми можемо перемогти,
- Ми переможемо!
- І хай допоможе нам Бог!
- Слава Україні!
- Героям слава!
- 15 березня 2000 року утворено Комітет Молодіжної Солідарності “Самостійна Україна”. До нього увійшли ВО “Тризуб” ім. Степана Бандери, Молодіжний Конгрес Українських Націоналістів, Спілка Української Молоді.Метою КМС “Самостійна Україна” є домогтися звільнення членів гурту “Самостійна Україна” та виконання вимог з деколонізації України.
- 16 березня 2000 року Комітетом Молодіжної Солідарності “Самостійна Україна” проведено пресову конференцію, на якій проголошено завдання та вимоги комітету.
- 22 березня 2000 року' КМС “Самостійна Україна” звернувся з вимогами до депутатів Київської міської ради. Серед них: вимога заборони діяльності КПУ та засудження комунізму як злочинної ідеології, розробка та реалізація програми з деколонізації України. КМС “Самостійна Україна” спільно з Молодим Рухом провели пікетування Київської міської держадміністрації з вимогою виконання попередньо висунутих вимог.
- 30 березня КМС “Самостійна Україна” прийняв відкрите звернення до президента України, Голови Верховної Ради, Прем’єр-міністра України з вимогою звільнення членів гурту “Самостійна Україна” та прийняття їхніх вимог. Звернення підтримали десятки всеукраїнських партій і громадських організацій та їхніх регіональних філій.
- 1 квітня 2000 року КМС “Самостійна Україна” взяв участь у марші протесту та пікеті Генеральної прокуратури, організований партією Братство.
- 4 квітня 2000 року КМС “Самостійна Україна” провів чергову пресову конференцію у місті Києві спільно з батьками ув’язнених членів гурту “Самостійна Україна”. Під час прес-конференції організовано виставку художніх робіт ув’язнених.
- 5 квітня 2000 року КМС “Самостійна Україна” провів акцію протесту під гаслом “Хай день суду над українськими студентами стане судним днем для ворогів України”. Акція відбулася в 11 обласних центрах України:
- Київ. 13-00. Віче поблизу пам’ятника Тарасу Шевченку. Несанкціонований хід центральними вулицями міста та пікет офісу КПУ В акції взяло участь понад одна тисяча учасників.
- Тернопіль. 13-00 Віче на Театральному майдані. Молебень за здоров’я учасників гурту “Самостійна Україна”. Спалення тоталітарної символіки. Несанкціонований похід до облдержадміністрації та передача вимог представникам влади. В акції взяло участь понад 2 тисячі учасників.
- Чернівці. 16-00. Віче поблизу пам’ятника Тарасу Шевченку. Похід до облдержадміністрації та вручення вимог владі. В акції взяло участь понад 300 учасників.
- Львів. Віче поблизу Національного університету ім. Івана Франка. Збір підписів на підтримку учасників “Самостійної України”.
- Рівне. Пікет облдержадміністрації. Вручення вимог представникам влади. В акції взяло участь понад 100 учасників.
- Луцьк. Похід вулицями міста до Театрального майдану. Віче. В акції взяло участь понад 250 учасників.
- Хмельницький. 13-00. Похід вулицями міста. В акції взяло участь понад 200 учасників.
- Івано-Франківщина. Віча та марші протесту в Рогатині, Бурштині, Галичі.
- Вінниця. Віче та пікет облдержадміністрації. В акції взяло участь понад 100 учасників.
- Закарпаття. Розповсюджено листівки на підтримку членів “Самостійної України” серед студентства та громадськості Ужгорода та Мукачева.
Акцію підтримали молодіжні організації Харківщини. Подібну акцію було проведено в Одесі.
- 20 квітня 2000 року похід та пікет Генпрокуратури з вимогами негайно звільнити членів “Самостійної України”.
- 22 квітня 2000 року ВО “Тризуб” ім. Степана провів в обласних центрах Західної України акцію духовної деколонізації під гаслом “Спалимо колоніальне минуле дотла – збудуємо Українську Соборну Самостійну Державу!” На центральних майданах міст було спалено більшовицькі символи: прапори, портрети комуністичних злочинців та інші агітаційні матеріали тоталітарного режиму.
- 22 квітня 2000 року у м. Києві невідомі патріоти облили фарбою пам’ятник Леніну та учасникам січневого повстання 1917 року.
- 9 червня 2000 року у Луцьку спільна прес-конференція Волинського обласного “Тризуба” та редакції “Шляху перемоги” для ЗМІ на тему “Воля “Самостійній Україні””.
- 22 червня 2000 року у Львові пікет облдержадміністрації на захист членів “Самостійної України”.
Плануються чергові націозахисні акції. День суду над українськими студентами мусить стати судним днем над ворогами України.