Користувач:Chvn47/Чернетка
Село Ляхово у складі Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки
ред.З 12 жовтня 1924 року по 2 серпня 1940 року с. Ляхово знаходилося в складі МАРСР (Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки) яка входила до складу Української РСР. Автономія була створена з ініціативи бессарабських і румунських комуністів при підтримці Г.І. Котовського, після того як частини Червоної Армії зайняли лівобережну Молдавію яка знаходилася раніше під окупацією австро-угорських військ. Влада УРСР була проти такого плану, але була змушена погодитися на створення МАРСР під тиском Москви.
На думку Й. В. Сталіна створення Молдавської автономії, зі своєю власною конституцією, мало стати центром майбутнього об'єднання Молдавії в складі СРСР. З листопада 1924 р. столицею МАРСР стало місто Балта. Одним з новостворених районів республіки став і Піщанський район з центром в с. Піщана.
Два села Байбузівка і Ляхово (після Другої Світової війни перейменованого в с. Савранське), які перебували на відстані двох кілометрів одне від іншого, в один момент стали населеними пунктами різних республік України і Молдавії. Існував навіть кордон з прикордонним стовпом недалеко від тваринницької ферми села Ляхово, на якому табличка з написом на двох мовах свідчила: "RASS Moldovenească" і "Молдавська АРСР". У квітні 1925 року був обраний ЦВК, сформовано уряд і була затверджена Конституція МАРСР на ІХ Всеукраїнському з'їзді Рад. У ці роки вперше введено навчання молдавській мові в школах і тривало аж до останніх днів існування Молдавської республіки. В українські сільські школи прибули вчителі які володіли молдавською мовою. Молдавська мова викладалася і в селі Ляхово Піщанського району. У школах навчали латинській графіці і рахунку молдавською мовою, який на довго запам'ятали учениці того часу Костюк Євгенія і Нагорна Євдокія.
У Конституції Автономної Молдавської РСР (23.04.1925) говорилося (стаття 48): "Автономна Молдавська Соціалістична Радянська Республіка має державний герб і прапор, встановлений Молдавським Центральним Виконавчим Комітетом і затверджується Всеукраїнським Центральним Виконавчим Комітетом"
У зв'язку з насильницькою колективізацією і голодомором 1932-1933 років багато жителів МАССР померли або втекли через Дністер.Число біженців до березня 1932 р перевищило 20 тис. чоловік. У 20 тис. оцінюється і кількість загиблих від голоду селян МАССР. Частина людей загинула під час нелегальної переправи через Дністер. Багато виїхали в різні куточки СРСР.
Колективізація
ред.Насильницька колективізація і голод залишили свій відбиток і для жителів села Ляхово. У 1930 році в селі Ляхово організовувався колгосп ім. «Косіора». Центром новоутвореного колгоспу було обрано місце, де згодом, в епоху соціалізму і колишнього СРСР були розташовані колгоспна кузня, лазня, контора, комора, стайня і клуб. У людей насильно відбиралися віялки, борони, коні, свині з поросятами, корови.
Пізніше був організований і колгосп ім. «Горького». Він був розташований трохи нижче колгоспного гаража і елеватора, де ще до цього дня, розташовані склади. При організації колгоспів у населення відбиралася також і різне начиння. У 1933 році, під час голодомору, насильно відбиралися залишки хліба у населення. Спеціальними шпагами пробивалися замуровані тайники під грубками і в городах. За дитячими спогадами Костюк Євгенії Іларіонівни, забрали навіть сушені яблука в торбі під матрацом брата-немовляти Костюк Максима, дерев'яні ложки на полиці над дверима, так як вони були необхідні для знову організованих дитячих колгоспних ясел. Дід Юхтим Шатайло на чужому городі закопав пшеницю. Тайник був виявлений і вилучений, а той хто закопав тайник, помер від розриву серця.
Пожежа
ред.Великою трагедією для жителів села була пожежа 1932 року на вулиці, де проживала сім'я Костюк. Маленькі діти зробили іграшкову мішень, в яку стріляли підпаленими стрілами. Стріла потрапила в суху коноплю, і розпочалася пожежа. У будинку Костюк Іларіона готувалися до весілля, видавали заміж дочку Теклю. Батьки Іларіон і Васса перебували на базарі в районному центрі Піщана. Дві доньки Гафія і Текля чистили свинячі ніжки для холодцю, коли їх брат Костюк Нікіфор вбіг в будинок і сказав, що горить клуня у сусідів. Пожежа швидко поширилася на прилеглі будинки, криті соломою та очеретом. За лічені хвилини полум'я пожежі обгорнуло всі будинки. Хтось добрався до села Піщани і повідомив батькам про пожежу, і вони негайно вирушили в село. Маленькі діти, які гуляли на вулиці від страху, втекли на інший кінець села, на Вербний Яр. Серед них була і Костюк Євгенія. Більш дорослі діти взяли на плечі маленьких і втекли від пекучих язиків полум'я, куди дивляться очі. Тільки пізно ввечері їх привела додому баба Соломія Безносюк. Але сім'я Костюк все приготовлене до весілля встигла винести з палаючого будинку і перенести до сестри Васси Тетяни, де згодом й відбулося намічене весілля. Дітей винних у пожежі сильно покарали, після чого їх не було кілька днів вдома, так що довелося ще їх шукати всім селом.
Голодомор
ред.Але сім'ю Костюк очікувала ще нова трагедія. В результаті голодомору 1933 року 10 червня помер від голоду голова сімейства Костюк Іларіон та інші члени родини. У цей період від недоїдання в селі помирало до 4 осіб в день. На похороні батька не було рідної дочки Гафії, тому що помер брат чоловіка Андрій. Не було також і матері дружини покійного, тому що і в їхньому будинку був померлий, помер її чоловік, також Андрій, батько Васси.
Переживши голод, жителі села в подальшому піддалися ще й сталінським репресіям. У 1937 році з села Ляхово були репресовані Швець Тихон Филимонович, чоловік Тетяни (сестри Васси). Шатайло Овсій Романович, чия дочка Марфуша Євсіївна проживає зараз разом з Чорною Ольгою, дочкою Гафії. Вербицький Онуфрій Іванович, батько Льона. Вони працювали бухгалтерами колгоспу і займали різні посади. Згодом було репресовано також і всіх тих, хто відбирав останній хліб у населення в 1933 році.
Нова конституція 1937 р.
ред.31 січня 1937 року була прийнята нова Конституція Української РСР.
В березні місяці 1937 року громадянам МАССР видавалися паспорти нового зразка. Їх отримали також жителі села Ляхово Піщанського району. Паспорти заповнювалися на двох мовах молдавській та російській. Паспорт ОАМ № 677819, виданий на ім'я Костюк Васси Андріївни.
У графі діти записані тільки неповнолітні діти: Костюк Євгенія Іларіонівна 1925 року народження і Костюк Максим Іларіонович 1930 року народження.
Утворення Молдавської РСР
ред.Після окупації 28 червня 1940 р. Бессарабії радянськими військами на її території була проголошена Молдавська РСР. Після зайняття Бессарабії і Буковини, керівництво СРСР розчленувало ці території, віддавши Буковину і Південну Бессарабію під юрисдикцію України, а на території Бессарабії утворили Молдавську РСР. І отже МАРСР перестала існувати.
2 серпня 1940 року було утворено Молдавську РСР, яка включала в себе Бессарабію без її південної частини та частини території МАРСР без великого територіального масиву на північному сході республіки. Частина, що залишилася, території МАРСР включаючи м. Балта, в тому числі і Піщанський район увійшла до складу України. З юридичної точки зору ці зміни супроводжувалися безпрецедентним свавіллям. Зміни не були розглянуті та ратифіковані ні Верховною Радою МАРСР, ні Верховною Радою УРСР. Пропозиції про це були внесені Політбюро ЦК ВКП (б) і прийнято Верховною Радою CРСР. Навіть не були ліквідовані або обмінені паспорта МАРСР зразка 1937 року.
Початок Другої Світової війни
ред.22 липня 1941 року ІІ Світова війна поширилася і на СРСР. У липні 1941 року с. Ляхово було окуповано фашистами. У селі «панували» румунські фашисти, які грабували населення села.
Не дивлячись на те, що Молдавської автономії з 2 серпня 1940 року вже не існувало, паспорта зразка МАРСР були дійсні до березня 1942 р. Їх визнавала румунська влада, про що свідчить запис, зроблений 15 листопада 1941 року.