Користувач:Arkony/Конспект

• Ярилгач + савка (птах)

• КОМПЛЕКСНІ ДОКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІКУВАЛЬНИХ ГРЯЗЕЙ (ПЕЛОЇДІВ) ОЗЕРА ДЖАРИЛГАЧ АР КРИМ

• АКТУАЛІЗАЦІЯ — 1)

пристосування потенційних мовних засобів до конкретної мовної ситуації, де реалізується модальність речення, увиразнюється індивідуальне, оказіональне та метафоричне використання мовних одиниць; 2) таке використання мовних засобів, яке сприймається як незвичне, напр. поетична метафора: Йде весна запашна, квітами, перлами закосичена (П. Тичина). КСЛТ С. 12.

Анафора + Дейксис (займенники). — анафоричні повтори (синтаксис) + анафора у літ-ві та мовознавстві

John T. Kulas, Alicia A. Stachowski Social Desirability in Personality Assessment: A Variable Item Contamination Perspective // The International Journal of Educational and Psychological Assessment August 2012, Vol. 11(1) ISSN 2094-073 25 Social desirability has been extensively studied within the broader personality literature (e.g., Graziano & Tobin, 2002; Holden, 2008; Holden & Passey, 2010; Kanning & Kuhne, 2006; Kurtz, Tarquini, & Iobst, 2008; O’Connor, 2006). The majority of research has focused on social desirability as either a trait or response set that some suggest influences criterion-related validity (e.g., Holden, 2007; Ones, Viswesvaran, & Reiss, 1996), and others argue does not (e.g., Barrick & Mount, 1996). Kuncel and Tellegen (2009) define socially desirable responding as “behaving in a manner that is consistent with what is perceived as desired by salient others” (p. 202), and note that “salient others” may change depending on the situation. Thus, what is viewed as desirable may differ at work, school, and home. This definition is similar to the widely accepted trait description offered by Paulhus (1991), who argues that social desirability is comprised of two dimensions: 26 Impression Management and Self-Deception Enhancement, both of which lead to answers that make a respondent "look good".

It has been noted that social desirability (defined as a trait) has a stronger association with some constructs than others (e.g., Smith & Ellingson, 2002). For example, Ones, Viswesvaran, and Weiss (1996) documented associations between social desirability and Neuroticism, with Conscientiousness and Agreeableness also exhibiting moderate correlations (whereas Extraversion had a small association and Openness was unrelated to social desirability). Smith and Ellingson (2002) conclude that, "social desirability represents a valid, substantive component of personality that is related to the constructs of Neuroticism and Conscientiousness" (p. 217). Much of the debate regarding the presence or absence of a general factor of personality in fact concerns itself with the “labeling” of the empirically-located personological construct as either this trait-based concept of "social desirability" or the newer idea of "GFP" (a general factor of personality). While we acknowledge that people may differ in social desirability, we also take note that common personality assessment items differ in the extent to which they are contaminated by socially desirable content. This presents a situation with two potential contributing sources to the interpretation of response patterns (that are collectively a result of the interaction of items and respondents). What is truly needed to tease apart the relative influence of item versus person contributions to patterns of inter-item correlations is a descriptive model of the process of personality assessment response. We are not aware of such a model in the personality assessment domain, but there have been attempts to describe the general survey response process (of which we consider personality inventories to be a subset).

---

!!! рішення Луганської міської ради від 24.12.2002 № 6/7 «Про найменування вулиць провулків, кварталів, площ тощо у м. Луганську

С. И. Титкова Языковая лакуна в практике преподавания РКИ

Лінгвокреативність

Суперсегментные единицы языка

Соли (Кілікія)

• Диоген Лаэртский О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. - М.: Мысль,1986. - 571 с. - (Серия: Философское наследие). - с. 71.

Покинув Креза, он [Солон] явился в Киликию, основал там город и назвал по своему имени «Солы»; там он поселил и тех немногочисленных афинян, речь которых с течением времени испортилась и стала называться «солецизмом». Жители этого города называются «солейцами», тогда как жители Сол на Кипре — «солийцами».

Антитетон

an-tith'-e-ton from Gk. anti “against” and thesis “a setting” or tithenai “to set, place” compositum ex contrariis, contentio the renconter, the quarreller contencion

A proof or composition constructed of contraries. Antitheton is closely related to and sometimes confused with the figure of speech that juxtaposes opposing terms, antithesis. However, it is more properly considered a figure of thought (=Topic of Invention: Contraries). Examples Flattery hath pleasant beginnings, but the same hath very bitter endings. — R. Sherry

Related Figures antithesis

Related Topics of Invention Contraries

Sources: Quintilian 9.3.81; Aquil. 22 ("antitheton," "compositum ex contrariis"); Isidore 1.36.21; Sherry (1550) 56 ("antitheton," "contentio," "contencion")

---

Cic. Or. 50, 166; Pers. 1, 85 (e. g. frigida pugnabant calidis, humentia siccis, Ov. M. 1, 19; cf. Quint. 9, 3, 81).

Antitheton est figura qua contraria contrarijs opponuntur:vt Frigida pugnabant calidis, humentia siccis, Mollia cum duris,&c Antitheton, id est contra positum ab ἀντί, id est contra: & θετομ, positum Svnt igitur figura elocutionis aliæ ad ornandŭ tantum, et quasi pingendam orationem commodatæ. Aliae uerò ad significationis uim intimandā, quibus nunc utimur. Antiteton, id est, compositum ex contrarijs, cum uerba pugnantia inter se paribus uocibus collidŭtur, uel paria paribus opponuntur: ut est Ciceronis, domus tibi deerat, at babebas. Pecunia superabat, at egebas. Aut si dicas, In pace ad uexādos ciues acerrimuss, in bello ad pugnandos hostes inertißimus.

---

p. 71 ¶ III Figurae, quae fiunt per diffimilitudinem Quaeres I. Quot sint ejusmodi figurae? R. Quatuor Poetis magis familiares. Con- p. 73 trapositorum, commutatio, Correctio, Dubitatio. Qu. 2. Quid Contrapositum, graece Antitheton? R. Antitheton seu etiam Antithesis est, cum pugnantia inter se vocabula sibi invicem opponuntur: id quod vim elegantiae versui affert incredibilem cum ad movendum tum ad oblectandum. Est autem Antithesis alia Verborum, sententiarum alia. Q. 3. Quid sit Antithesis ut figura verborum? R. Est, cum verba verbis opponuntur. Oppositorum autem sunt 4 species. Alia enim vocant contraria. v.g. [verbi gratia = e.g.]| calor & frigus, alia contradictoria : v.g. federe, non federe. Alia sunt Relative opposita. v.g pater & filius, alia privative : v.g. caecus & videns. (далі приклади до кожного типу)

---

book 9 81. Contraposition, or, as some call it, contention—it is termed by the Greeks ἀντίθετον (antitheton)—is effected in several ways, for it occurs when single words are opposed one to another, as in the example which I used a little above, Vicit pudorem libido, timorem audacia, or when two are opposed to two, as, Non nostri ingenii, vestri auxilii est, "It depends not on our ability, but your aid," or when sentences are opposed to sentences, as, Dominetur in concionibus, jaceat in judiciis. 82. This species of antithesis is very properly joined with that we have termed distinction: Odit Populus Romanus privatam luxuriam, pulicam magnificentiam diligit, "The Roman people detest private luxury, but love public magnificence," and that in which words of similar termination, but of dissimilar meaning, are placed at the end of different clauses, as, Quod in tempore mali fuit, nihil obsit, quin, quod in causa boni fuit, prosit, "So that what was unfortunate in the time may not prevent what was good in the cause from being of advantage." 83. Nor is the second term always immediately subjoined to that to which it corresponds, as in this passage, Est igitur, judices, non scripta, sed nata lex, "It is a law, therefore, judges, not written for us, but inherent in us by nature." But as Cicero says, there may be a correspondence between several preceding and subsequent particulars, as in the sequel of the passage to which I have just referred, Quam non didicimus, accepimus, legimus, verum ex natura ipsa accepimus, hausimus, expressimus, "A law which we have not learned, or acquired, or read, but which we have imbibed, and derived, and received from nature herself." 84. Nor is that which is opposed to what precedes always presented in the antithetic form, as in these words, cited by Rutilius Lupus, Nobis primum dii immortales fruges dederunt; nos, quod soli accepimus, in omnes terras distribuimus: "To us the immortal gods first gave corn; that which we alone received, we have distributed through every region of the earth." 85. An antithesis is also produced with the aid of that figure in which words are repeated with variations in case or tense, and which is called by the Greeks ἀντιμεταβολή (antimetabole): as, Non, ut edam, vivo; sed, ut vivam, edo; "I do not live that I may eat, but eat that I may live." There is an example of this in Cicero, which is so managed that, though it exhibits a change in cases, the two members have a similar ending: Ut et sine invidia culpa plectatur, et sine culpa invidia ponatur, "That both guilt may be punished without odium, and odium may be laid aside without guilt." 86. The members may also terminate with the very same word, as in what Cicero says of Roscius, Etenim, quum artifex ejusmodi sit, ut solus dignus videatur esse qui scenam introeat, tum vir ejusmodi sit, ut solus videatur dignus qui eo non accedat, "For, while he is an actor of such powers that he alone seems worthy to enter on the stage, he is a man of such a character that he alone seems worthy to be exempted from entering on it." There is also a peculiar grace in the antithetic opposition of names, as, Si consul Antonius, Brutus hostis; si conservator reipublicae Brutus, hostis Antonius, "If Antony is a consul, Brutus is an enemy; if Brutus is a preserver of his country, Antony is an enemy."

Антитеза

---

«Енантіозис (Έναντἱωσις ‘протиставлення’), як «білі [квіти] бірючини обсипаються, чорні гіацинти збирають» (Вергілій «Буколіки» Ек. 2, 18), цю фігуру також називають антитеза чи антитетон, тобто протиставлення» — «ENANTIOSIS, Έναντἱωσις, Opposition... AS, Alba ligustra cadunt, vaccinia nigra leguntur; Virg... This Figure is also call'd ANTITHESIS, or ANTITHETON, i.e. Opposition» // John Holmes The Art of Rhetoric Made Easy. — London: A. Parker, 1739. — P. 53.(англ.)(лат.)

---

enantiosis (греческое) (стилистика) антитеза // Большой англо-русский и русско-английский словарь]. — 2001.

---

`6` Antithesis contrapositio litterae pro alia littera, ut ["inpete" pro "impetu’) ["olli" pro "illi". Metathesis transpositio litterae, ut ["Thymbre" pro "Thymber" ["Evandre" pro "Evander". [7] Inter barbarismum et figuras, hoc est Latinam et perfectam elocutionem, metaplasmum esse, qui in uno sermone fit oratione vitiosus. Item inter soloecismum et schema, id est perfectam sermonum conexionem, figura est, quae fit contextu sermonum oratione vitiosa. Ergo metaplasmi [et] schemata media sunt et discernuntur peritia et inperitia. Fiunt autem ad ornatum.

`20` Dialyton vel asyntheton est figura, quae e contrario sine coniunctionibus solute ac simpliciter effertur, ut: "Venimus, vidimus, placuit" [21] Antitheton, ubi contraria contrariis opponuntur et sententiae pulchritudinem reddunt, ut illud (Ovid, Met. 1,19):

Frigida pugnabant calidis, humentia siccis:
mollia cum duris: sine pondere habentia pondus.

---

Antithēse (v. gr. Antithĕsis), 1) Gegensatz, Aufhebung; daher 2) (Log.), das Verhältniß, wo sich Urtheile einander aufheben; daher das Princip der A.: von entgegengesetzten Bestimmungen eines Begriffs setze nur eine u. dann hebe die andere auf; 3) (Rhet.), Figur, wo man einen Gedanken dadurch hervorhebt, daß man ihn mit einer entgegengesetzten Vorstellung verbindet, z.B. was du weißt, nützt nichts, was du nicht weißt, schadet; 4) (Math.), das Verfahren, durch welches in einer Gleichung ein Glied von der einen Seite auf die andere durch Subtraction od. Addition gebracht wird; 5) (Gramm., Antistöchon), wenn ein Buchstabe für einen andern gesetzt wird, z.B. voster statt vester.

---

antithet archaic : antithesis 1 . (rare) An instance of antithesis Психология: противоположное утверждение

---

antĭthĕsis grammatica cambio di una lettera.

---

antĭthĕsis, is, f., = ἀντίθεσις, a gram. ng., the putting of one letter for another (e. g. olli for illi, impete for impetu), Charis. p. 249 P.; Diom. p. 437 P.

Antanaklasis

Antanaklasis ist diejenige Redefigur, wenn man einerlei Worte in verschiedener Bedeutung gebraucht, z. B, „Lasset die Todten ihre Todten begraben” Matth. VlII, 22. Die Prosonomasie oder Paronomasie wird hier nicht in Anregung gebracht, eben so wenig auch der Euphemismus ungeachtet er auf der Kamzel häufig in Praxis gesetzt wird.

Синереза, синезезис, синецезис

Синерезис, синезезис (від гр. ... — збирання, з’єднання) — у фонетиці — злиття звуків у дифтонг; у фоностилістиці — різні види компресії та злиття звуків і суміжних слів, породжені швидкістю й автоматизмом мовлення: матер’ял, до’дної.

СИНЕРЕ́ЗА (греч. συναίρεσις — соединение, сжатие) — 1) в античной метрике — слияние двух кратких слогов в один долгий. 2) В русской поэзии — произношение двух смежных гласных, как односложного звука, под давлением стихотворного размера: Ср. Диереза. СИНЕРЕЗА, или СИНИЦЕЗИС [греч. "совпадение", "погружение"] — термин античной метрики, обозначающий слияние двух гласных звуков в один слог. Прим.: "С Иоанной вам уже боле не видаться" (Жуковский, "Орлеанская дева").

Здесь для сохранения правильности стиха необходимо читать два первых гласных в один слог (как "йо").

Синереза (грецьк. syndiresis — з'єднання, стиснення) — в античному віршуванні — злиття двох коротких складів у довгий. У сучасному — опускання однієї з голосних відповідно до вимог ритму та метроструктури: "Вдарив революцьонер — / Захитався світ!" (П.Тичина).

Різне

-- die rhetorische Klassification von Stilmitteln +

Amphibologia, ae. figura est, s. palaura duuidosa.
Anadiplosis, is. A figura por onde redobramos a palaura do verso.
Anaphora, ae. Figura pera repetir, vt Vergilius. Nate meae vires: nate patris summi.
Anastrophe, es. figura, i. inuersio, vt Italiam contra te propter.
Antapodosis, figura est, retributio, vide Quintilianum.
Antiphora, ac, ngura est, i. tacita obiectio.
Antiphrasis, figura, ao contrairo, vt parcae, quia nemini parcunt, lucus quia caret luce, manes, quia non sunt boni.
Antipodosis, figura est. s. Retributio.
Antiptosis, figura est, i. casus pro casu.
Antithesis, figura est, Utera pro litera, vt olli, pro illi.
Antitheton, figura est, cum contraria, contrarijs opponuntur, vt: frigida pugnabant calidis, humentia siccis.
Antonomasia, figura est, quae dignitatem exprimit, vt apostolus, i. paulus. Saturnia pro Iunone.
Aphaeresis, figura est, abcisio literae, vt pono pro depono.
Apocope, figura est, quae in fine carminis literam abscidit, vt, immitis Achili pro Achilis.
Aposiopesis, figura est indignantibus familiaris, hoc est reticentia, vt Vergil. Quos ego.
Apostrophe, figura est, i. conuersio, quae fit per secundam personam, vt, te alloquor o africane.
Arcnaismos, figura est, i. antiquitas quando aliquid antique vel vetuste dicitur.
Cacephaton, figura est, Turpisonus, na, onum.
Cacosyntheton, figura est, i. mala compositio. A maa compositam.
Hyperbole, es: figura, i. Superlatio.
Macrologia, ae. Figura est. s. longus sermo.
Mctalepsis, figura est. i. transumptio.
Metonymia, figura est, i. Transnominatio.
166
Onomatopaeia, ae. Figura, idest, nominis fictio.
Paradigma, atis, figura est hortantis, siue deterrentis enarratio. Parenthesis, is, figura est, i. interpositio.
Schema, atis. A figura de grammatica.
Synechdoche, es. Ho concebimento, figura est.
Synthesis, ios, constructionis figura est. A composi^ao., is, figura est cum rem magnam humiliter exponimus.
Tropus, i. A figura de grammatica, ou Rhetorica.
Zeugma, atis. Figura conhecida antre os Grammaticos.

3. Оксюморон. Несправедливо: смертную казнь в России отменили, а смертную жизнь оставили (АиФ. 2005. № 14); Воруй по-честному – не больше чем другие (АиФ на Енисее. 2005. № 12). Оксюморон привлекает внимание читателя кажущейся абсурдностью, заставляет задуматься и, конечно же, подчеркивает авторскую оценку. Широко используется в газетной афористике «стилистический прием, состоящий в преднамеренном смысловом сближении, соположении, а иногда и противопоставлении однокоренных слов – паронимов» [4, с. 453], а именно парономазия.

4. Парономазия. Сколачивать деньги всегда труднее, чем выколачивать (АиФ на Енисее. 2005. № 48); Референдум - это не выборы, но выбор. Мы выбираем будущее! (АиФ на Енисее, 2005, 14). В последнем примере подчеркивается семантическое различие (при наличии определенной общности) и этим достигается большая точность в выражении содержания высказывания. //Рехлова О.А. Фигуральная основа газетной афористики // // Вестник КрасГУ. Гуманитарные науки. – 2006. – № 6. – С. 222 – 224. — С. 223.